Print this page
12 лютого

В ИВЦ "Бузок" открытие выставки «500 віддтінків Марокко. Шляхами Зінаїди Серебрякової»

«500 віддтінків Марокко. Шляхами Зінаїди Серебрякової»

Виставка світлин Володимира Оглобліна та Олени Долженко

 

10.02.2019 – 21.02.2019

Тернистий шлях до себе…

Якщо намагатися пройти творчий і життєвий шлях видатної художниці і людини -  Зінаїди Серебрякової, то ми виявимо, що за рідкісними зльотами і тріумфом це був тернистий, сповнений знегод і поневірянь довгий шлях … до себе.

Художниця зі світовим ім’ям народилася в крихітному селі Нескучне, що в 30 км від Харкова, в далекому 1884 році, і все своє життя зв’язувала з Україною – своєю батьківщиною. Маєток «Нескучне» видатних батьків Лансере і Бенуа на березі тихої річки Муромки став символом невгамовного натхнення, невичерпної творчості і розквіту таланту. На просторах Слобожанщини Зінаїдою Серебряковою були написані кращі роботи, що стали класикою світового живопису. Все написано з натури, все правдиво і природно, усі герої - не вигадані, а реальні, саме тому її полотна не втратили художньої цінності до теперішнього часу. Разом з великими Генріхом Семирадським і Іллєю Рєпіним Зінаїда Серебрякова сяє яскравою зіркою на творчому небосхилі Харківщини.

Становлення, розквіт, тріумф – все це тривало до великої катастрофи 1917 року, коли рухнув цілий світ, а з ним усе яскраве, талановите, самобутнє. Почався довгий шлях поневірянь, втрат, пустоти… 1919–1920 рр. – Харків, 1920–1924 гг. – Петроград, а з 1924 р. – Париж… У Франції виникла примарна надія на ренесанс, але життя розпоряджалося по-своєму  і не завжди прихильно. Перебуваючи в розлуці з двома з чотирьох дітей, яким радянська влада заборонила виїзд з країни, втративши всяку надію на повернення на батьківщину, Зінаїда не залишала творчість, яка тільки і рятувала у найважчі часи.

 

У Франції, в Європі її «селянське мистецтво» мало кого цікавило, власники галерей збайдужіли до робіт Серебрякової, і лише самовіддане служіння мистецтву, друзі і шанувальники тримали її «на плаву». Вона багато малювала, роботи були досконалими, портрети вдавалися на славу, але хотілося іншого, хотілося вільних просторів втраченої батьківщини…

В 1928 році доля в особі відомого бельгійського мецената Броуера подарувала їй шанс, і вона вирушила до екзотичної Африки у своє перше творче «відрядження». Марокко настільки вразило її, що вона із захватом почала малювати портрети, міські етюди, пейзажі, забуваючи про їжу і витрачаючи і без того невеликий запас грошей на  чорношкірих «моделей» , розраховуючись останніми грошима за право писати портрети незнайомок, простих рибалок, людей на ринку або випадкових перехожих. Бербери, араби, мавританці, метиси і мулати – усі стали персонажами художниці, що знову знайшла себе. Наприкінці 1932 року Серебрякова вдруге їде в Марокко, і вже набагато впевненіше почуває себе в стародавніх містах: Марракеші, Фесі, Касабланці. 300 ескізів і мальованих портретів лише за 2,5 місяці!

Це був справжній ренесанс Зінаїди Серебрякової після Нескучного!

Під час фотоекспедиції до Марокко в 2018 році вдалося встановити три місця в Марракеші, де писала свої роботи художниця. Минуло без малого сто років, але все залишилося майже незмінним у вирі Вічності. Африканський період у творчості Зінаїди Серебрякової був воістину плідний, як і за 10-20 років до цього на Слобожанщині.

Виставка світлин налічує понад 60 робіт, знятих в березні-квітні 2018 року в містах Марокко, де творила Зінаїда Серебрякова в 1928/1929 і 1932/33 роках, а також у стародавніх Рабаті, Шефшауені, Азру, Волюбілісі, Варзазаті, Ес-Сувейрі.

Наша виставка - подарунок харківцям і гостям міста, шанувальникам мистецтва і любителям подорожей, готовим відкривати нові горизонти

Read 541 times
Rate this item
(0 votes)