«ХРОНІКИ ВІЙНИ ОЧИМА СЛОБОЖАНСЬКИХ МИТЦІВ»

 Презентація фільмів проєкту  «Харківщина: зруйнована, але незламна»

02.08.2023р. о 15-00  (велика зала)

02 серпня в інформаційно-виставковому центрі «Бузок» КОМУНАЛЬНОГО  ПІДПРИЄМСТВА «РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР» ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ РАДИ разом з ГО «ХАРКІВСЬКИЙ  ПРЕС-КЛУБ» планується презентація фільмів «ХРОНІКИ ВІЙНИ ОЧИМА СЛОБОЖАНСЬКИХ МИТЦІВ» в рамках проєкту «Харківщина: зруйнована, але незламна», а саме: презентаційний ролик проєкту «Сліди», фільми «Ізюм. Хроніка апокаліпсису» та «Історія художника Ваткіна».

          У рамках заходу відбудеться перегляд та обговорення фільмів, виготовлених ГО «ХАРКІВСЬКИЙ  ПРЕС-КЛУБ» у липні-серпні 2023 року. Фільми «Ізюм. Хроніка апокаліпсису» та «Історія художника Ваткіна» присвячені митцям Слобожанщини Наталії Самусь та Юрію Ваткіну. Сюжети відтворюють злочини росіян на території Ізюмської міської та Харківської районної громад Харківської області.

         У презентації фільмів візьмуть участь художники, дизайнери, актори, представники органів державної влади й місцевого самоврядування, медіаспільнота. Герої сюжетів – це люди, які стали учасниками або очевидцями страшних подій у Харківській області. Наталія Самусь та Юрій Ваткін поділяться своїми враженнями від пережитого та побаченого, розкажуть про співпрацю з журналістами при створенні фільмів. Керівники проєкту поінформують про найближчі творчі плани, підготовку фільмів і власний досвід роботи з людьми, які постраждали від окупантів, сюжети про наслідки російсько-української війни служитимуть основою для створення національного банку пам’яті.

    28 липня Україна відзначає День Української Державності, встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року № 423, з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення.

    Історія українського державотворення сягає своїми витоками Руської середньовічної держави, центром якої був Київ. Прийняття князем Київським Володимиром у 988 році християнства стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності. Саме у день вшанування пам’яті видатного державотворця Київського князя Володимира Великого та в День Хрещення Київської Руси–України встановлено День Української Державності. Наразі цей день вшановуємо 28 липня, але уже наступного року з огляду на перехід Православної Церкви України і Української Греко-Католицької церкви на новий стиль календаря, свято перенесено на 15 липня.

    Державність є уособленням шляху нації до власної держави. Ядром державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет і правові традиції.     Ознаками успішної державності є втілене право нації на незалежність, ефективний державний апарат і дієздатне військо, система юридичних норм, міжнародне визнання держави та її правова ідентифікація в світі. Держава і державність нероздільні як дерево і коріння. Без історичного коріння держава не може існувати.

    Історія українського державотворення сягає своїми витоками Руської середньовічної держави, центром якої був Київ. Саме Русь заклала фундамент державницьких традицій українців. Звідси родом герб, грошова одиниця, а, головне, Київ як політичний і культурний центр України.

     Від XІV століття в ужиток увійшли територіальні знаки, наприклад у Києві – з архистратигом Михаїлом, Володимирі-Волинському – зі святим Георгієм, Луцьку – святим Миколаєм, Львові – левом.

Окрім запланованих заходів, співробітниками інформаційно-виставкового центру «Бузок» постійно використовуються  різні форми роботи в спілкуванні з відвідувачами: проводяться бесіди, екскурсії в рамках експозиції виставки, надаються консультації з творчих або інформаційних питань, що цікавлять глядача.     

Підопічні Територіального центру надання соціальних послуг Київського району міста Харкова сьогодні, 26 липня, відвідали ІВЦ «Бузок», подивилися роботи  художниці Юлії Зіркової на виставці «Квітковий авангард», залишили галереї приємний відгук:  «Наші  любителі мистецтва завжди намагаються бути в центрі подій культурного життя міста, тому  відвідують все можливе. В роботах майстрині здивувала суміш простоти  та складності, як і все в житті. Авторка робіт наша співвітчизниця, вона  активно працює та прославляє українське мистецтво». 

Гості подякували співробітникам виставкового центру за екскурсію, презентацію самої виставки та допомогу, за добре відношення до людей похилого віку. А ми дякуємо вам! Працюємо для людей, заради людей! Ми – разом!

Персональна виставка Юлії Зіркової

«Квітковий авангард»

 

25.07.2023 - 31.07.2023 (велика зала)

Простота і складність завжди супроводжують нас у нашому житті, надихають на рішення, почуття та розуміння. Художній проект має на меті розвинути погляд на речі, побачити просте через складне та відчути складність у простому, показати глядачу різноманіття форм, формування іншого художнього контексту зовнішнього світу через складність внутрішнього погляду на звичайні мотиви, речі, які трансформуються в уяві художника через його бачення. Як наслідок, образи набувають іншої форми. Процес створення виступає як характеристика часу, змінюючи прості речі в процесі творчого пошуку.

Відомості про художницю:

Юлія Зіркова народилась у 1987 році в місті Феодосія, там же закінчила художню школу ім. І. Айвазовського. 2004-2009рр. – навчалася в Харківському національному університеті будівництва та архітектури;  2008-2010рр. – у Міжнародному Інституті моди та дизайну за спеціальністю «Дизайн інтер’єру. Ландшафтний дизайн». З 2011 року навчається в Майстерні Аналітичного Мистецтва під керівництвом художника В.В.Лисенка. З 2019 року є Членом Національної Спілки Художників України, а також міжнародної спілки художників Братислави European Union of Artist  Словакия, Братислава.

 Є учасником багатьох виставок у Харкові й країні, за кордоном. Наразі проживає в Німеччині, активно займається творчістю, просуваючи й прославляючи українське мистецтво.

    За вікном спекотний липень, а  інформаційно-виставковий центр «Бузок» знову розкрив гостинно двері для відвідувачів творчого майстеркласу «Краса і ніжність українських квітів», спрямованого на збереження  добра, милості, душевності, щедрості, а також отримання відмінного настрою та внутрішньої  гармонії.  Майстерклас провела  Євгенія Смецька, наша землячка. Під час зустрічі  гості дізналися про вірне складання композиції в листі, світлотіньові градації, спробували працювати олійними фарбами.

    Дякуємо всім, хто прийшов, сподіваємось, маленькі картини  будуть зігрівати серця діточок і приносити радість дорослим! 

Інформаційно-виставковий центр «Бузок» знову запрошує вас на майстерклас з олійного живопису! Дізнайтеся про олійні фарби, спробуйте себе в ролі художника, складіть композицію, поспілкуйтеся, надихніться, зарядіться позитивом! Відпочиньте та оновтесь психологічно.


Майстеркласи проходять в затишній та творчій атмосфері. Усі матеріали надаються.

Персональна онлайн-виставка авторської ляльки

«ЗІГРІЮТЬ ДУШУ ТЕПЛОМ…»

21.07.2023 – 15.08.2023

Тетяна Волик народилася в селі Печеніги Харківської області, а зараз мешкає в самому Харкові. У 2003 році закінчила школу та вступила в швейне училище. Після училища працювала за професією.
Уперше спробувала зробити й пошити собі лялечку три роки тому, і тепер займається створюванням ляльок не тільки для себе, а, насамперед, для інших людей. Рідні та друзі Тетяни підтримують її. Сьогодні колекція майстрині нараховує біля 500 ляльок.
Виготовляючи ляльку, Тетяна вкладає в неї душу, своє світосприйняття, власну фантазію і майстерність, позитивну енергію та гарні думки. Кожна лялька має неповторний характер, особливість, а головне, її батьківщина – Україна.
Ляльки Тетяни Волик знаходяться в приватних колекціях, були подаровані організаціям, передані на передову, щоб підтримати військослужбовців і наблизити Перемогу.

Контактні дані автора: tatiana_voliks (фейсбук, інстаграм)

Last modified on Четвер, 20 липня 2023 12:48

 Персональна виставка живопису Євгенії Смецької

«Картини наших мрій»

 

04.07.2023 – 16.07.2023 (велика зала)

      Євгенія - корінна харків'янка. Закінчила середню школу, курси художників-оформлювачів. З дитинства захоплювалася музикою, співом, шиттям. Робила олівцеві замальовки портретів друзів. Увійшовши в доросле життя, часу на творчість стало вкрай мало. Мрією було побачити море навесні, коли природа оживає, все цвіте.

       Уже десять років минуло, як  переїхала до Одеси - «перлини» України. Щастя в очах і Море! Все надихало! Євгенія побачила світ новим поглядом.

       Першу картину  написала по онлайн майстер-класу у 2016 році, і – ура! Вийшло! Чоловік підтримав починання, син захоплювався. І художниця нарешті зайнялася тим, що  подобалося найбільше. Навколо адже стільки прекрасного!

       Євгенії цікаві різні матеріали і техніки: масло, пастель, акварель.

       Завжди приступає до нової роботи з душею, щоб глядач це відчув, дивлячись на картину.

       Черпає натхнення в красі природи,ніжності листочків та пелюстків. Любить  море, небо, все красиве.

       Живопис вчить, насамперед, розуміти самого себе, думати і ще більше розкриває очі на цей чудовий світ.

        Євгенія вдячна близьким за підтримку. Вдячна всім відвідувачам, що приходять подивитися роботи.

       

Мої роботи ви можете побачити:

instagram: smetskaiaevgeniia

facebook: Євгенія Смецька

Контакти: Evgeniya.Smetskaya@gmail.com

Конституційний процес 1990-х років в Україні нерозривно поєднаний з відновленням української державності. Створення Конституції розпочалося з проголошення Декларації про державний суверенітет 16 липня 1990 року і активізувалося через незворотні політичні процеси розпаду СРСР. Після урочистого прийняття 24 серпня 1991 року Верховною Радою УРСР Акта проголошення незалежності України та його затвердження на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року, Україна була визнана суверенною державою та повноцінним суб’єктом міжнародних відносин більшістю країн світу. Нагально постала потреба в конституційному закріпленні основ суспільного і державного ладуправ і свобод людини і громадянина, порядку організації та функціонування органів державної влади та місцевого самоврядування.

Творення національного законодавства вимагало ухвалення Основного закону. Однак антагонізми у політичному житті істотно впливали на конституційний процес. 1992–1995 роки в Україні позначені достроковими президентськими і парламентськими виборами, роботою двох складів Конституційної комісії. Черговою віхою протистояння між Президентом України та Верховною Радою стало укладення політико–правової угоди — Конституційного договору від 8 червня 1995 року про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України.

Підписання цього документу було продиктоване політичним протистоянням Президента Леоніда Кучми та Верховної Ради в особі її Голови Олександра Мороза. Президент прагнув створити сильну виконавчу владу, здатну ефективно працювати в умовах наростаючої економічної кризи. Верховна Рада, лякаючи загрозою диктатури, фактично прагнула зберегти свої повноваження, в тому числі і право втручатися у вирішення конкретних економічних питань, безпосередньо керувати територіями. Все це серйозно ускладнювало вирішення першочергових проблем життя держави. Дія Конституційного договору завершилась лише з прийняттям нової Конституції України 28 червня 1996 року.

Процедура розгляду проєкту Конституції України тривала у стінах парламенту майже добу, а 14 годин перед остаточним голосуванням депутати не залишали сесійну залу навіть на перерву. Питання, які викликали найбільші дискусії — державні символи, автономія Криму. Нелегко вирішувалося і мовне питання: українська стала єдиною державною мовою, утім Конституція гарантувала вільний розвиток та використання російської й інших мов національних меншин.

О 09 годині 18 хвилин 28 червня 1996-го країна отримала Конституцію — першу Конституцію незалежної України. У ній було закріплено правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. В пам’ять про цю доленосну подію в Україні щорічно відзначається державне свято — День Конституції України.

Виклики сьогодення змушують українців захистити Україну від збройного агресора. «Ми не маємо іншого вибору, аніж захищати свій вибір. Наш обов’язок — захищати наші права. Права, гарантовані Конституцією», вважає Президент України Володимир Зеленський.

Відродження української держави як Української Народної Республіки — це результат довготривалої боротьби українського народу за свою незалежність. Ухвалення Конституції УНР напряму пов’язано з діяльністю Центральної Ради, створеної 4 (17) березня 1917 року у м. Києві як представницького органу державної влади України в 1917–1918 роках. Перші збори, де було обрано Президію і постійно діючий Виконавчий комітет Центральної Ради у складі 20 осіб, відбулися 5 (20) березня 1917 року. Український національний конгрес у квітні 1917 року легалізував діяльність Центральної Ради та обрав її склад з 118 осіб.

Законодавча робота Української Центральної Ради полягала в підготовці та ухвалі нормативно–правових актів: універсалів, законів, постанов, декларацій.

Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вільності УНР) був прийнятий Центральною Радою 29 квітня 1918 року. Ця важлива подія стала підсумком активної законодавчої діяльності конституційної комісії у складі 100 осіб на чолі з головою Центральної Ради академіком Михайлом Грушевським, яка розпочала роботу відразу після проголошення Першого універсалу.

Конституція проголосила Українську Народну Республіку суверенною демократичною парламентською державою з розподілом державної влади на законодавчу (Всенародні Збори), виконавчу (Рада Народних Міністрів) та судову (Генеральний Суд). Вона запровадила та здійснила правове регулювання новітніх для тогочасної української правової системи принципів, зокрема, визнання народу основним джерелом влади, децентралізації влади, принципу рівності політичних і громадянських прав.

У розділі І «Загальні постанови» наголошувалось: «1. Відновивши своє державне право, яко Українська Народна Республіка, Україна, для кращої оборони свого краю, для певнішого забезпечення права і охорони вільностей, культури і добробуту своїх громадян, проголосила себе і нині єсть державою суверенною, самостійною і ні від кого незалежною. 2. Суверенне право в Українській Народній Республіці належить народові України, цебто громадянам УНР всім разом. 3. Це своє суверенне право народ здійснює через Всенародні Збори України. 4. Територія УНР неподільна, і без згоди Всенародніх Зборів в 2/3 голосів присутніх членів не може відбутись ніяка зміна в границях Республіки або в правнодержавних відносинах якоїсь території до Республіки. 5. Не порушуючи єдиної своєї власти, УНР надає своїм землям, волостям і громадам права широкого самоврядування, додержуючи принципу децентралізації. 6. Націям України УНР дає право на впорядкування своїх культурних прав в національних межах».

Основний Закон УНР здійснив правове закріплення демократичних цінностей та принципів, значна частина яких була врахована під час розробки Конституції незалежної Української держави, прийнятої 28 червня 1996 року. Одначе, відсутність основних положень внутрішньої та зовнішньої політики, визначеного порядку обрання місцевих органів влади, положення про державні символи свідчило про декларативний характер документу.

Шаблоны для сайта