У 1932–1933 роках радянська влада зіткнулась з нерозв’язною задачею задовольнити потреби певних категорій міських споживачів продуктовими пайками, які видавали через спеціальні розподільники. Зменшення хлібних норм по картках наприкінці 1932 року, перебої у хлібопостачанні, низька якість хлібу, неякісна їжа в їдальнях породили черги до торгових точок за «комерційним хлібом».

Черги, до яких доєднались голодні селяни, були настільки показовим явищем, що радянська влада вимушено повела з ним рішучу боротьбу. У столиці радянської України навіть існував Центральний штаб по боротьбі з хлібними чергами, який направляв до магазинів кінну та пішу міліцію. Проте швидких результатів умовляння або розгони не дали. Голодні напівживі селяни не полишали місце і часто вмирали на ґанку крамниці, так і не отримавши бажаного хліба.
Фото: Черга за комерційним хлібом. Фото А. Вінербергера. м. Харків, 1933 рік.

Ігор Шуйський.