Вони жили собі під мирним небом... Не думали, що у далекій Німеччині їхню долю вирішено раз і назавжди, що там уже визрів план, відповідно до якого їхні родини треба вбити, спалити, зрівняти із землею... Міжнародний день пам’яті про нацистський геноцид ромів — пам'ятна дата, встановлена Прокламацією Міжнародної ради пам'яті геноциду ромів, яка була ухвалена 23 листопада 1996 р. лідерами ромських організацій 10 країн Європи та Сполучених Штатів Америки на конференції «Геноцид — Пам'ять — Надія», що відбулася в Освенцимі 21 — 23 листопада 1996 р. Відзначається щорічно — 2 серпня. У ніч з 2 на 3 серпня 1944 року у нацистському таборі смерті Аушвіц-Біркенау у газових камерах було знищено 2897 циган. Загалом у цьому таборі з 23 тисяч циган, депортованих з 14 країн, загинуло понад 20 тисяч. Вважається, що під час геноциду від репресій загинуло від 600 тисяч до 1 млн 500 тис. ромів. Понад 90 відсотків ромського населення Австрії, Німеччини та Естонії було знищено фашистськими режимами. Під час Другої Світової війни в каральних акціях окупаційного режиму в Україні було знищено порядком 19 — 20 тисяч осіб національності рома.

 

Калі траш - Чорний жах, як його називають самі роми, цю дату відзначають відповідно до Постанови Верховної Ради від 8 жовтня 2004 року.

Складовою частиною нацистського «нового порядку» в Україні стало знищення ромського населення. Найбільш численних втрат зазнали роми, які проживали у Києві, на території Криму, Закарпатської, Вінницької, Одеськіої, Сумської, Черкаської та інших областях нашої держави. У Харківської області долям мешканців, загиблих від рук фашистів, присвячується третій том Книги Скорботи, основними джерелами інформації для якого стали архівні документи та матеріали про злочини гітлерівських загарбників, матеріали музеїв та свідчення очевидців...

Свідок цих подій, Марія Олександрівна Кадничанська згадувала: "Це було щось жахливе: діти кричали, жінки побивалися за дітьми... Та німці нікого не помилували, розстріляли невинних людей". За дозволом повернутися на батьківщину, в Кам'янець-Подільський, до німецького коменданта в Балаклії звернулося кілька циганських сімей. Наступного дня на подвір'я поліції приїхало п'ять кибиток, а в них - тридцять чоловік. Усі - молодь, матері з немовлятами, старі - були розстріляні на території заводу "Міськгаз-2": кочовий люд звинуватили у зв'язках з радянською армійською розвідкою... За кілька днів німці привели до поліції ще одну групу циганів, і теж вбили. Але перед розправою п'яні садисти змусили нещасних співати їм циганських пісень, кружляти в запальному танці... Що ж, цигани, як і ряд інших народів, на думку нацистів та їхнього фюрера, були неповноцінними і права на існування не мали, а отже, підлягали знищенню...