Від кількох десятків однодумців — у рік створення товариство об’єднало 28 лікарів — до багатотисячної громади зросла кількість його членів за десятиліття діяльності. У 1890–х рр. було об’єднано 350 медиків. На 1913 р. — майже 500 висококваліфікованих спеціалістів із різних галузей медицини. У 1930 р. товариство, яке складалося з 15 спеціальних секцій, згуртувало понад 1200 лікарів наукових, науково–дослідних і лікувальних установ. Зростання чисельності членів легко пояснити, зважаючи на відкриття в тодішній столиці УСРР вищих і середніх навчальних закладів: І й ІІ медичних інститутів, стоматологічного вишу, медичного училища.

Розростання товариства потребувало гідного для роботи приміщення. Розробити проєкт нового дому Правлінням був запрошений академік архітектури О.М. Бекетов. Одна з найпомітніших будівель міста по нинішній вулиці Г. Сковороди була зведена у 1910–1913 рр. У якій розмістилися створений на зібрані благодійні кошти Пастерівський інститут, Харківське медичне товариство. У листопаді 1914 р. у приміщенні товариства відкрили лазарет для поранених воїнів Першої Світової війни.

З 1934 р. медичне товариство працювало у Будинку Лікаря, в будівлі по вулиці Дарвіна, 4. У січні 1944 р., після звільнення міста від гітлерівців, повернення багатьох лікарів з евакуації, товариство перебралося на вулицю Ольмінського (нині Максиміліанівську) до зовні привабливого будинку професора–орнітолога М.М. Сомова (1899).

Нині Харківське медичне товариство об’єднує 44 профільні товариства, до яких входять понад 6 тисяч лікарів і науковців. Значно та якісно зросла кількість, наукова база розташованих у Харкові наукових установ. Це Харківський Національний медичний університет (ХНМУ), Харківська медична академія післядипломної освіти (ХМАПО), медичний факультет Харківського Національного університету імені В.Н. Каразіна та відділів 9 науково–дослідних установ НАМН України.

Імена видатних вчених, які в різні роки працювали в Харкові, відомі далеко за межами України. Це академіки О.В. Палладін, В.П. Воробйов, В.Я. Данилевський, Л.Т. Мала, О.М. Марзєєв. Хірурги, професора М.П. Трінклер, М.М. Мілостанов, О.І. Мещанінов, В.Т. Зайцев. Розробник методів переливання крові В.М. Шамов. Трансплантолог професор Ю.Ю. Вороний. Акушери–гінекологи професора М.М. Миронов, І.І. Грищенко, І.В. Попандопуло. Психоневрологи і психотерапевти, професора К.І. Платонов, В.Т. Протопопов, Є.О. Попов. Ортопеди–травматологи професор К.Т. Веґнер, член–кор. АМН СРСР М.П. Новаченко. Офтальмолог, професор Л.Л. Гіршман. Лікар–терапевт професор П.І. Шатілов. Подробиці їх наукових розробок, які збагатили світову медицину, зберегли фахові журнали «Врачебное дело/Лікарська справа», «Харківський медичний журнал», «Міжнародний медичний журнал», які висвітлювали діяльність Харківського медичного товариства протягом десятиліть.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Будинок Харківського медичного товариства, побудований за проєктом академіка архітектури О.М. Бекетова. Фото початку ХХ ст., Фейсбук.
2. Зала засідань Харківського медичного товариства. Початковий проєкт будівництва передбачав дві такі зали. За пропозицією О.М. Бекетова план відкоригували, створивши одну залу на 350 місць.
3. Харківський хірург, заслужений професор Вільгельм Федорович Грубе (1827–1898) ініціював створення Харківського медичного товариства. «Великі земляки: представники наукових медичних шкіл Харкова»// Книга–календар «Рубаненко і партнери», 2021 р.
4. Перший голова Харківського медичного товариства лікар–анатом, етнограф, професор Харківського університету Вілем Душан Лямбль (1824–1895).
5. Старший науковий співробітник Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії та переливання крові Юрій Вороний (1895–1961) присвятив життя розробці нових методів лікування. У Харкові 3 квітня 1933 р. він уперше в світі виконав успішну пересадку нирки людині.
6. Випускник Харківського університету професор Іван Васильович Попандопуло (1882–1938) вважався одним з найкращих практикуючих акушерів–гінекологів Харкова. Водночас він викладав у Харківських медичному інституті та інституті удосконалення лікарів, у якому очолював акушерсько–гінекологічно–урологічну кафедру. Проте був репресований радянським режимом і став жертвою «Великого терору». Його докторську дисертацію та рукописи праць знищено під час арешту.
7. Будівля Харківського медичного товариства по вулиці Максиміліанівській. Фото початку ХХ ст.