09 червня

Пам’яті Героя України Сергія Сови

090626.jpg

Пам’яті Героя України Сергія Сови

У червні виповниться 40 років від дня народження військовослужбовця, Героя України, учасника російсько–української війни Сергія Олександровича Сови (1986–2022).

Його ім’я стало широковідомим у перший рік повномасштабного вторгнення російських військ, після звільнення м. Ізюм Харківської області. Там у сосновому лісі поблизу міста було знайдено масове захоронення українських громадян: щонайменше 17 військовослужбовців і решта цивільних людей — всього 447 тіл. Ексгумацію тіл жертв російських окупантів в Ізюмі транслювали світові медіа.

Експерти з’ясували, що більшість похованих загинули насильницькою смертю за часів окупації. Знаковою стала знахідка синьо–жовтого браслета з кольорових стрічок на руці одного із загиблих. Зображення з цим символом опору агресії, незламності українського духу, облетіли весь світ. Знайдений браслет допоміг встановити особу загиблого. Нікопольчанка Оксана Сова впізнала свого чоловіка, бійця 93–ї бригади, Сергія Сову. Що врешті підтвердила ДНК експертиза.

Сергій народився 13 червня 1986 р. у м. Нікополі Дніпропетровської області. Навчався у Нікопольській середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 21. З 1997 р. успішно займався боксом. У 2002 р. виборов титул чемпіона України серед юніорів. А в 2004 р. отримав звання «Кандидат у майстри спорту».

У 2003 р. юнак вступив до Криворізького державного університету економіки і технологій, але в 2004 р. перервав навчання через проходження строкової військової служби у лавах Збройних сил України. Після демобілізації підписав контракт із ЗСУ. Служив у військовій частині А0593. У 2008 р. влаштувався до охоронної фірми «СОБР». З 2011 р. працював на АТ «Нікопольський завод феросплавів» провідником, інструктором патрульно–розшукового собаки.

 

З початком російсько–української війни у квітні 2014 р. Сергій був мобілізований і проходив службу у складі 93–ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Захищав Донецький аеропорт, воював у населеному пункті Піски Донецької області. З 2018 р. за контрактом продовжив обороняти нашу державу на сході України.

Він неодноразово був відзначений державними нагородами: медаллю «Захиснику Батьківщини» (2015), відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016), нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня (2020), нагрудним знаком «Учасник АТО».

19 квітня 2022 р. зв’язок з воїном перервався. Згодом побратими розповіли дружині, що Сергій, разом із іншими бійцями, потрапив в оточення. Захисник загинув у нерівному бою з окупантами. Тіла українських бійців забрати тоді не змогли.

Указом Президента України від 24.09.2022 р. № 666/2022 старшому солдату, старшому стрільцю 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону 93 окремої механізованої бригади Збройних сил України Сергію Олександровичу Сові було посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка». Рішенням Нікопольської міської ради від 30.11.2022 р. № 3-27/VIII С.О. Сові присвоєно звання «Почесний громадянин міста Нікополя» (посмертно). У квітні 2023 р. вулицю Псковську в місті Нікополі перейменовано на честь Сергія. Шанують пам’ять про захисника України на Харківщині. Нині у м. Ізюм є вулиця Сергія Сови.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1, 2. Герой України, військовослужбовець ЗСУ Сергій Олександрович Сова (1986–2022). Книга пам’яті Нікополя.

3, 4. У цивільному житті Сергій Сова займався дресируванням патрульно–розшукових собак.

  1. Рука з синьо–жовтими браслетами з братської могили в Ізюмі належала військовому Сергію Сові. Фото mykharkov.info
  2. Ексгумація тіл загиблих військових та цивільних на місці знайдених масових поховань у звільненому від російської окупації Ізюмі. Вересень 2022 р. Фото з відкритих джерел.
  3. Сергій та Оксана прожили у шлюбі 15 років, виховуючи сина і доньку.

Read 65 times
Rate this item
(0 votes)
Шаблоны для сайта