До Харкова Алла з чоловіком повернулись у 1941 р. Родинні зв’язки допомогли В. Давиденко влаштувався за першою спеціальністю агролісомеліоратором у земську управу в м. Краснограді (нині Берестин), а потім працював директором сільськогосподарської школи в с. Сахновщині. У 1943 р. подружжя переїхало до м. Перемишля, де Алла працювала в місцевому театрі.

Після завершення Другої світової війни Давиденки опинилися у Нижній Саксонії у м. Гайденау, де був створений табір для біженців на близько 7000 українців. У таборі організували дитсадок, народну школу, гімназію, технічно–ремісничу і музичну школи, народний університет, бібліотеку і сім фахових курсів; діяли драматичний гурток, хор, оркестр, балет, кооператив, громадські організації, у діяльності яких брала участь Алла. Виходили тижневики «Луна» (у 1946–1947 рр. «Наша пошта»), працювало видавництво «Заграва», яке друкувало твори українських письменників та шкільні підручники для українських шкіл Німеччини, з редакціями яких співпрацював В’ячеслав. Після поневірянь Європою, у 1951 р. подружжя оселилось в Америці.

Аллу Коссовську завжди вабила література. Складати вірші вона почала в дитинстві, а друкуватись в дитячих журналах вдалося вже у Харкові. Публікації її прози, віршів окремими книжками у США припали на 1960–1970 рр. Дописи авторки були добре відомі читачам дитячого журналу Спілки української молоді «Крила», «Веселки», «Віснику» Організації оборони чотирьох свобід України, «Національної Трибуни», газети «Свобода».

В 1964 р. вийшла п’єса Алли Коссовської «Ніч під Андрія». У 1967 р. опублікована повість «Гірський Вовк». Знайомлячи на сторінках «Свободи» з книгою письменниці «Двісті перший» (1972), відомий красномовними оцінками літературознавець Лука Луців запевняв читачів, що якби в середовищі української діаспори проводилося опитування «твори якого автора найбільше подобаються читачам», єдиною відповіддю була би — Алла Коссовська! Бо письменниця «оповідає про те, що діється, а не «філософує» над проблемами життя».

Асоціацією Діячів Української Культури у Нью–Йорку, в діяльності якої Алла брала активну участь, була видана збірка віршів «Бабине Літо» (1966), а в 1971 р. — друга книжечка поезій «Паморозь». У 1977 р. письменниця опублікувала надзвичайно цікаву збірку «Ціна душі». Кілька віршів Алли Коссовської покладені на музику композиторами Василем Шутем, Ярополком Ласовським та іншими.

У поезіях талант авторки постає емоційно чутливо та щиро. Її вірші, і проза також — це цілком відверті думки, враження, занотовані у блокнот. Заразом читач може відчувати й розуміти, яка титанічна робота з вдосконалення строф ховалася за короткими фразами творів.

Теми її поезії були присвячені Україні та українцям. Це спогади, роздуми, невідправлені листи на Батьківщину. У яких вона зверталась до історичної ретроспективи («Крутянам» (1965), «Два колоски» (1963), «Пісня» (1963)). Вірила у відродження Української державності («Різдвяна візія» (1958)). На далекій відстані Алла Коссовська відчувала себе тією частиною суспільства, яку називали шестидесятниками (посвяти Аллі Горській, Ліні Костенко («Хотіла б я мати доню, подібну до тебе!»).

Творче подружжя Давиденків завжди об’єднували взаємна симпатія та спільність інтересів. У 1978 р., коли Коссовська–Давиденко втратила чоловіка, вона зважилась на підготовку збірки «На різні теми» (1985) його публікацій різних років у газеті «Свобода». Померла письменниця 18 лютого 1996 р. у Філадельфії. Похована, як і її чоловік, на єдиному українському пантеоні у Сполучених Штатах св. Андрія в Саут–Баунд–Бруку штату Нью–Джерсі.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Володимир Ласовський. Портрет Алли Коссовської–Давиденко у книзі «Бабине літо» (1966).
2. Обкладинка книги А. Коссовської–Давиденко «Бабине літо» (1966), виконана живописцем, мистецтвознавцем, педагогом Володимиром Ласовським.
3. У таборі Гайденау Алла Коссовська–Давиденко працювала вихователькою дитячого садочку. Фото зі збірки «На різні теми» (1985).
4. В’ячеслав Давиденко у таборі Гайденау (1945).
5. Обкладинка збірки А. Коссовської «Ціна душі» (1977), художник Богдан Титла.