21 липня

До 120–річчя української патріотки, поетеси Олени Теліги

21072026.jpg

До 120–річчя української патріотки, поетеси Олени Теліги

Виповнилося 120 років від дня народження письменниці, громадської та політичної діячки, борчині за незалежність України Олени Теліги (1906–1942). «Поеткою з Божої ласки» називав її редактор творів поетеси Дмитро Донцов. «Оригінальна в образах та ідеях, цілосна як рідко хто інший, елегантна у формі своїх віршів, елегантна у своїй статурі «прудконогої Діяни» («кругом пані» — казав Шевченко), горда в наставленні до життя — вона лишила нам взір справжньої панської поезії в найкращім значенні слова, поезії позбавленої всього вульгарного, простацького. З’явилася вона, спалахнула і згоріла на тяжкім і сірім, потім на кріваво–червонім небі війни і революції, неначе блискуча звізда, лишаючи, хоч згасла фізично, яскраве світло по собі, яке палахкотітиме нащадкам».

Рід Олени Теліги походив з Харківщини. Її батько Іван Опанасович Шовгенів народився 1874 р. у селянській сім’ї в с. Кам’янка Куп’янського повіту Харківської губернії. Коли в 1906 р. талановитий і вже досвідчений інженер–гідротехнік займався викладацькою практикою у Московському інженерному училищі, у нього народилася донька Оленка. У 1918 р. його сім’я (дружина Уляна Степанівна, донька Олена, двоє синів Андрій та Сергій) оселилася в Києві. Іван Опанасович тоді викладав у Київському політехнічному інституті. Олена навчалася в жіночій гімназії, поки плин життя не перетворили події революції. Міністерство шляхів сполучення УНР, директором департаменту якого працював Іван Шовгенів, евакуювали до Чехо–Словаччини. Професор став ректором, очоливши Українську господарську академію в Подєбрадах. У липні 1922 р. туди з Києва дістались і Олена з матір’ю.

У Подєбрадах дівчина поступила навчатися на Українські матуральні курси, після закінчення яких отримала «матуру», тобто документ, який давав право вступу до вищої школи. Протягом 1923–1929 рр. здобувала освіту на історико–філологічному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі. Там 1 серпня 1926 р. побралася з українським мігрантом Михайлом Телігою. Молодята покохали одне одного, займаючись разом у танцювальному колективі Василя Авраменка та аматорському драматичному гуртку.

 

У 1928 р. Олена Теліга розпочала літературну діяльність. Співпрацювала з редакцією «Літературно–наукового віснику», який представляв Дмитро Донцов. Критик, публіцист, філософ вплинув на формування націоналістичного світогляду Теліги. Їх творчі та дружні стосунки тривали багато років, навіть коли подружжя Телігів у 1928 р. вирушили до Варшави, а потім до Кракова. Поетеса завжди поєднувала заробіток на життя з громадською та творчою роботою. Коли в Європі розпалювалося вогнище Другої світової війни, Олена під впливом давнього знайомого Олега Ольжича вступила до лав Організації Українських Націоналістів. Теліга активно проявила себе в культурній референтурі, керованій Ольжичем.

У складі похідних груп ОУН у 1941 р. подружжя українських патріотів повернулося до України. У Києві Олена Теліга очолила створену з ініціативи О. Ольжича Спілку українських письменників, відкрила пункт харчування, співпрацювала з редакцією газети «Українське слово». Ігноруючи небезпеку, наважилась продовжувати роботу навіть під час переслідувань, розпочатих нацистами в лютому 1942 р. Гітлерівці заарештували членів Спілки письменників та розстріляли багатьох з них в Бабиному Яру на околиці Києва. Серед них були й Олена та Михайло, які не відмовились від своїх переконань.

Українці вшановують пам’ять Олени Теліги. Меморіальні дошки на її честь відкриті в Києві, Подєбрадах, Львові, Рівному, де проживала й працювала поетеса. Топонімічні назви на її честі продовжують з’являтися в багатьох містах України. Після загибелі О. Теліги опубліковані й продовжують публікуватися збірки її поезій. У 1994 р. засноване видавництво імені Олени Теліги, всеукраїнська громадська культурно–просвітницька організація її імені. Цьогоріч в Україні відбуваються національно–патріотичні, творчі заходи в пам’ять видатної патріотки. Постать незламної, героїчної жінки надихає нові покоління українців у боротьбі за незалежність України.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

  1. Олена Теліга. Фото 1920–х рр. Вікіпедія.
  2. З батьком, Іваном Опанасовичем Шовгенівим. Фото 1920–х рр.
  3. Мала Батьківщина сім’ї Шовгенів, с. Кам’янка Дворічанської селищної громади Куп’янського району Харківської області. Фото А. Парамонова, 2003 р.
  4. На початку 1920–х рр. у Чехо–Словаччині (за тодішнім написанням) діяв могутній український освітній центр. Михайло та Олена Теліги (на фото праворуч) у школі українського танцю Василя Авраменка. м. Подєбради, Чехія, 1926 р.
  5. Розстріляний фашистами разом з громадською діячкою та поетесою її чоловік і сподвижник Михайло Якович Теліга. Він не входив до Спілки українських письменників і міг уникнути розстрілу. Його останніми словами були: «Якщо Олена помирає за Україну, то і я помру з нею». Вікіпедія.
  6. Редактор творів поетеси, автор збірки «Поетка вогнених меж Олена Теліга» (1953) Дмитро Донцов у попередньому слові писав: «Хочу здвигнути «пам’ятник нерукотворний» блискучій і вірній співробітниці «Вісника», з якою мене лучили роки боротьби за спільне «Вірую». На фото Дмитро Донцов і Олена Теліга.
  7. З Олегом Ольжичем. 1930–ті рр.
  8. Українські літератори Орест Чемеринський, Олена Теліга, Улас Самчук, за ними стоять Михайло Михалевич, Омелян Коваль, Юрій Русов. 1941 р. м. Львів.
  9. Пам’ятник Олені Телізі, загиблим членам ОУН у Національному історико–меморіальному заповіднику «Бабин Яр» (2017). м. Київ.
  10. Відкритий на зібрані киянами кошти пам’ятник Олені Телізі на території КПІ (2009). м. Київ.

Read 9 times
Rate this item
(0 votes)
Шаблоны для сайта