До безумовних заслуг Федора Бульбенка належить передача в умовах Другої світової війни збірки предметів національного культурного надбання Львівському товариству мистецтва. Серед тих цінностей — частина архіву Лесі Українки, тринадцять пакунків кліше, зроблених з історичних пам’яток Києва, взірці українських народних вишивок з різних місцевостей України.

Зі Львова Бульбенко виїхав на Захід. Після капітуляції Німеччини, пройшовши репатріаційні табори, у 1950 р. Ф. Бульбенко опинився у Сполучених Штатах Америки. Понад тридцять років Федір Павлович віддав громадській роботі, якій присвячував увесь вільний від заробітку час. Ф. Бульбенко був одним із фундаторів Української Вільної Академії наук у США й після виходу на пенсію працював у її фінансовому відділі. Брав активну участь у житті Української автокефальної православної церкви. Підготував і опублікував книгу «1921–1971 рр. Матеріяли до історії Української Автокефальної Православної Церкви» (1975). Упорядкував історичні документи, що опинилися на еміграції. Особистий фонд самого Ф. Бульбенка нині зберігається в Нью–Йорку в Архіві–музеї ім. Д. Антоновича Української вільної академії наук у США. Опублікував життєписи професорів Василя Васильовича Дубровського, Володимира Мусійовича Чехівського. У лютому 1968 р. разом з професорами Володимиром Міяковським, Іваном Бакалом, Григорієм Костюком, готував конференцію УВАН на спомин про відомого діяча української діаспори, дійсного члена академії Дмитра Федоровича Солов’я. Брав активну участь у зборах пожертв на користь комбатанів — колишніх вояків українських армій, ветеранів національно–визвольних змагань.

Співпрацював з редакціями видань «Нові дні», «Свобода», «Народна воля», «Український голос», «Наша Батьківщина» та багатьох інших. Підготував чимало статей на релігійно-церковну тематику, які друкувалися в журналах «Церква і життя», «Православний українець», «Вісник». Відомо, що Бульбенко активно долучався до створення пам’ятника митрополиту УАПЦ Василю Липківському. Пам’ятник постав у 1983 р., вже після смерті Ф. Бульбенка. Він помер 17 травня 1981 р. у Нью–Йорку, був похований на українському цвинтарі на території того ж самого церковно-меморіального комплексу св. Андрія Первозваного в Саут-Баунд-Бруці (Нью-Джерсі).

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментар:

1. Федір Павлович Бульбенко (1896–1981)
2. У 1930-ті рр. центральні державні установи у Харкові містилися в Будинку Держпром.
3. Діти у центрі м. Мерефа Харківської обл. 1934 р.