23 листопада

Про що писали радянські газети дев’яносто років тому? Онлайн-виставка до 90-х роковин Голодомору 1932-1933 років в Україні.

Про що писали радянські газети дев’яносто років тому?

     Практика проголошеного радянською владою «соціалістичного перетворення села» з використанням надзвичайних заходів, у результаті чого Україна понесла мільйони безневинних жертв, відображена на шпальтах центральних і місцевих газет. Офіційні рішення партійно-державного керівництва, роз’яснення місцевих органів налаштовували суспільство на рішучу та безкомпромісну боротьбу. Публікації вирізняв спрощений виклад подій, відсутність варіативності в інтерпретації закладених ідей, нав’язування оціночного судження. Газети від імені народу вимагали покарати, знищити ворогів, використовували принизливу лексику, наповнену зневажливими епітетами. «Всю силу зброї пролетарської диктатури — на голови шкідників, куркульських недобитків, спекулянтів, що зривають хлібозаготівлі». Станом на осінь 1932 року Харківщина — найвідсталіша з областей на фронті боротьби за хліб; у роботі більшості районів області панує самоплив, значне невиконання планів на тлі «лівацького» недооцінювання хлібозаготівель, нарікали газети.

     Назви публікацій повторювали ідеї партійних гасел, які неодмінно публікувала преса. Так, до 15-х роковин Жовтневої революції ЦК КП(б)У закликав: «Робітники і колгоспники! Закінчимо справу ліквідації куркульні як класу, доб’ємо рештки куркульні!»; «Боротьба за хліб — боротьба за соціалізм. Дужче вдаримо по куркулеві, спекулянтові, перекупникові — дезорганізаторах хлібозаготівель. План хлібозаготівель виконаємо в строк!»

     Куркулем і його поплічниками список найлютіших ворогів не завершувався. Чим очевиднішим був «ганебний провал хлібозаготівель в Україні», тим більшим список за нього відповідальних. Заклики до виконання планів восени 1932 року змінили погрози головам середняцьких «куркульських» господарств як осередків селянського опору, а також наближеним до них біднішим селянам — підкуркульникам. Потім під особливу увагу потрапили всі власники одноосібних господарств і влада переглянула оподаткування одноосібного сектору. Далі сільські керівники, які не добились виконання хлібозаготівельних завдань «через злиття з куркульським елементом», були визначені як приховані вороги з партквитками в кишені, яких сотнями притягали до судової та партійної відповідальності. Проте реального вивершення хлібозаготівельних планів не спостерігалось і в останню десятиденку грудня друкований орган ЦК КП(б)У «Комуніст» закликав притягнути до відповідальності уповноважених у справах хлібозаготівлі і «рахівників, комірників, завгоспів, що шахраюють з колгоспним хлібом — карати як ворогів народу».

 

     Доля «викритих ворогів» була сумною. Органи правопорядку влада налаштовувала на негайну розправу, а результати виїзних судових сесій публікувала преса. «Немає й не може бути законності «взагалі». Є й може бути тільки «революційна законність» ... Звідси — рішуча вимога бути справді на варті революційної законності, нещадно обрушуючи удари її на голови ворогів народу і їхньої контрреволюційної політичної агентури», закликав «Комуніст» у публікації до десятиріччя органів прокуратури.

     Голод і злидні, якими були охоплені міста і села радянської України, автори ніби не помічали. Зате розповідали про кризу в капіталістичних країнах, розписуючи пішу ходу голодних робітників у США, Великій Британії, Франції, Німеччині. Але досягти одностайності думок у ставленні читачів до викривленої дійсності, радянським газетярам вдавалося далеко не завжди. Голод у сільській місцевості пошепки обговорювали на колгоспних подвір’ях, у цехах заводів, молодіжних гуртожитках. Студент Харківського педагогічного інституту професійної освіти Олексій Наливайко занотував у щоденнику літом 1933 року. «Прочитав газету «Правда»... Дійсно, що їй би личила назва не «Правда», а «Брехня». У номер від 7 липня ц.р. вміщено таку статтю: «Голод і злидні в фашистській Німеччині». В ній цілком наосліп, не бачачи нічого перед собою, криють, мовляв, у них голод, робітники бідують... Яка неправда, яка брехня. Правда більшовистського СРСР...» У запису від 3 вересня 1933 року Наливайко оцінив радянську пресу на прикладі газети «Комуніст», яку назвав махрово-більшовицькою газетою. «Мене найбільше дратує, що вся більшовицька преса люто всіх критикує, [спромогаючись довести], що всі шляхи ганебні і лише один більшовицький, мовляв, вірний, але вони не бачать того, що самі наробили, вірніше, як крадій оминає те місце, де вкрав ... Хіба не більшовики довели до голодівки цієї весни, хіба ж не через них вимерло 50% українського селянства? Безумовно, так можуть писати тільки ті, хто запродав свій рідний край, вірні пси більшовизму, які сплюндрували нашу житню країну грабунком, руїною, розоренням, голодом».

     Говорити в голос про штучний голод і руїну наважувалися далеко не всі. Незгодним з «лінією партії і керівництва держави» погрожували репресіями, як автору щоденника О. Наливайку, який на десять років опинився за ґратами. Тільки з проголошенням Україною незалежності українці почали дізнаватися правду і вільно говорити про Голодомор.

Джерела: Газета «Комуніст», друкований орган ЦК КП(б)У, 28 січня 1933 року. Фонд ХДНБ імені В. Г. Короленка

Газета «Колективіст», друкований орган Вовчанського району Харківської області, 3 грудня 1932 року. Фонд ДАХО

Копії документів архівної кримінальної справи О. Я. Наливайка. Фонд ГДА СЗР (Служба зовнішньої розвідки) України

 

Read 82 times
Rate this item
(0 votes)
Шаблоны для сайта