30 листопада

Селянські діти. ОНЛАЙН-ВИСТАВКА ДО 90-Х РОКОВИН ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ

Селянські діти

У охоплених голодом українських селах найбільш постраждалими вважаються літні люди та діти. Заборонена у ті часи офіційна статистика не відобразила кількості постраждалих, але відомо про великі селянські сім’ї з п’яти-семи померлих дітей, імена яких не завжди могли пригадати очевидці Голодомору.

Намагаючись врятувати життя нащадків, батьки відправляли їх до великих міст або просто залишали на залізничних вокзалах, біля притулків, житлових будинків або лікарень. За деякими даними, тільки за 25 травня 1933 року на вокзалі м. Харкова міліція затримала дві тисячі ослаблених дітей та підлітків з ознаками висипного тифу і дистрофії.

 

Залишені діти жебракували; намагаючись вижити, збиралися у зграї, займалися крадіжками та розбоєм. Явище було настільки поширеним, що радянська влада організувала бригади з педагогів і працівників міліції, які затримували і відправляли віднайдених дітей до спеціальних розподільників. Із посиленням голоду і збільшенням смертності кількість безпритульних  невпинно зростала. Якщо за інформацією секретаря Харківського обкому КП(б)У Павла Постишева у травні 1933 року в Харкові виявляли 200–300–400 осіб на добу, у липні цифри подвоїлись.

Направлені до переповнених дитячих будинків або спеціально відведених, але не пристосованих робітничих бараків діти не отримували повноцінного харчування, необхідної лікарської допомоги і часто помирали. Дехто повертався на вулиці або намагався дістатись знищеної батьківщини...

Фото: 1. Діти, підібрані з вулиць м. Харкова. Фото Whiting Williams, 1933 рік.

  1. Безпритульні діти. Фото А. Вінербергера. м. Харків, 1933 рік.

 

Read 82 times
Rate this item
(0 votes)
Шаблоны для сайта