Кримська земля подарувала світу видатних синів і дочок, які повсякденною роботою заслужили авторитет і громадську повагу. Їх професійні досягнення знані далеко за межами півострова. Інженер, професор Даниїл Самойлович Черкес, сімейні корені якого належали старовинному шанованому роду караїмів, привіз до м. Харкова набутий досвід у конструюванні водогону та каналізації селища Гурзуф і міста Ялта. На посаді міського інженера Харкова Черкесу вдалося створити та реалізувати проєкт спорудження каналізації великого міста. Проте відчутні успіхи не завадили Держполітуправлінню УСРР у 1931 році звинуватити його у шкідництві в складі антирадянської організації та на час слідства запроторити за грати. Ще страшніша втрата очікувала професора в 1937 році, коли органи НКВС репресували в м. Ленінграді його сина, талановитого науковця і економіста, співробітника Комісії з вивчення проблеми міст при Держплані УСРР Веніаміна Черкеса.

Загалом у СРСР арештам піддавались десятки тисяч колишніх кримчан. Тільки в одному обласному центрі Харкові протягом 1920 – 1930-х років було репресовано таких відомих спеціалістів, як інженерів Олександра Тирмоса, Олександра Філевського, фізика Мойсея Кореця, науковців гуманітаріїв Ксенію Берладіну, Надію Василенко, Ольгу Водолажченко, професора Харківського держуніверситету Іларіона Дахова, музиканта Миколу Тереню, фотокореспондента Лева Гершковича, художників Бориса Уварова, Євгена Святського, пастора лютерансько-євангельської кірхи Альберта Майєра.

Чи був причиною арештів цих людей дієвий спротив тоталітарному режимові? У переважній більшості, ні. Вони мали тверду незалежну думку, громадянську позицію, що само по собі ставало причиною переслідування. Так, у кримінальну справу відправленого до таборів Хабаровського краю Б. Уварова в 1937 році вписали «за вороже ставлення до радянського ладу». Як справедливо вважає постійна представниця Президента України в АР Крим Таміла Ташева, відбувалось системне винищення кримськотатарської інтелігенції.

Офіційною причиною депортації 1944 року стало огульне звинувачення сталінською правлячою верхівкою всього кримськотатарського народу в нібито масовому співробітництві з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. За даними перепису Національного руху кримських татар, з домівок було насильницьки вивезено 423100 осіб, з яких приблизно 45 тисяч померло в перші два роки в місцях заслання від голоду і хвороб. Стираючи з пам’яті історію народу, радянська влада наступним практичним кроком перейменувала 1300 кримськотатарських назв сіл, районів, міст.

Керівництво СРСР і після смерті «батька народів» Сталіна ставило опальному народу перепони до повернення на історичну батьківщину. На знак протесту проти дискримінації громадський активіст Муса Мамут у селі Беш-Терек 23 червня 1978 року вдався до самоспалення. Цей акт мав великий резонанс. 685 кримських татар підписали звернення до президії Верховної Ради СРСР із вимогою скасувати усі обмеження щодо кримськотатарського народу. На захист зі зверненнями до світової громадськості виступали радянські дисиденти, зокрема, Петро Григоренко, Мустафа Джемілев, Генріх Алтунян, Людмила Алексєєва, Юрій Османов.

Анексія Криму актуалізувала боротьбу кримських татар за свої права. Протягом 2014 року 150 кримських татар зазнали репресій від окупаційної влади, 21 загинув або зник без вісті. Меджліс кримськотатарського народу був безпідставно визнаний екстремістською організацією із забороною діяльності на території Криму та Росії.

Незважаючи на це, супротив кримськотатарського народу в умовах розв’язаної російським режимом війни триває. Майбутня перемога України, беззаперечно, створить передумови відновлення історичної справедливості.

Джерела ілюстрацій:

1. Логотип Дня спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, розроблений кримськотатарським художником Рустемом Скібіним на замовлення Представництва Президента України в АР Крим. Офіційний вебсайт Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, 2023 рік https://www.nrada.gov.ua/26-lyutogo-den-sprotyvu-okupatsiyi-avtonomnoyi-respubliky-krym-ta-mista-sevastopolya-3/
2. Данило Черкес з родиною сина Веніаміна. «Реабілітовані історією. Харківська область». Книга 1 частина 2, 2008, стор. 164.
3. Художник Рустем Емінов «Живий факел Муса Мамут». Інтернет-ресурс
4. Зустріч П. Григоренка з друзями у Харкові, в квартирі В. Недобори. А. Левін, Г. Алтунян П. Григоренко, В. Недобора, В. Понoмарьов. м. Харків, 1974 рік. Віртуальний музей «Дисидентський рух в Україні», портал Харківської правозахисної групи https://museum.khpg.org/1127151423
5. Мітинг на підтримку територіальної цілісності України під стінами Верховної ради Автономної Республіки Крим. м. Сімферополь 26 лютого 2014 року. Укрінформ