Print this page
27 листопада

Діти – жертви Голодомору

Published in Новини

Діти – жертви Голодомору

Цинічно спланована радянським режимом реалізація Голодомору спричинила смерть мільйонів українців. Діти в силу вікових особливостей склали найбільш вразливу частину населення, яка потерпала від виснаження та поневірянь. Тоталітарна система докладала значних зусиль щоб приховати наслідки голоду. Здобуття Україною незалежності, усвідомлення масштабів і глибини трагедії, дозволило українцям привернути увагу світу до трагічних подій, реконструювати механізм заподіяння лиха на українській землі.

Скоєний партійно-державним апаратом на чолі з Йосифом Сталіним злочин був наслідком цілеспрямованого застосування терору голодом, тобто геноцидом, покаранням українців за прагнення до створення самостійної держави, за внутрішній і фізичний опір радянській владі та її заходам. Тавруючи ганьбою українське село, називаючи «осередком класового ворога», селянам створили умови несумісні із життям. Каральні акції застосовувались до всіх без винятку селянських родин, зокрема багатодітних сімей. На дитячих очах знущалися і вбивали батьків захищені сталінським «законом» «активісти». Називаючи дітей нащадками куркулів, тобто «ворогів народу», радянська влада ставилася до них так само безжально і жорстоко, як і до батьків. Схоплених за збором залишків колосків зі скошеної ниви голодних дітей притягали до карної відповідальності за постановою ВЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1932 р. «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперативів та про зміцнення суспільної (соціалістичної власності». Суворий закон передбачав покарання від тривалого терміну позбавлення волі до розстрілу. Виживали селяни годуючись сурогатами, від яких помирали як діти, так і дорослі, залишаючи сиріт напризволяще. Помітну небезпеку становили людожери – очманілі від голоду селяни, які не жаліли ні свою, ні чужу малечу.

Дитяча смертність склала високий відсоток серед загиблих. Так, Караванською сільською радою тільки за два тижні липня 1933 р. було заактовано 21 випадок смерті дитини із загальної кількості 50 померлих осіб. Причина смерті в жодному запису вказана не була.

Позбавлені засобів виживання, хлібороби залізницею відправляли дітей до міст, підкидали до ясел, притулків. У сиротинцях столиці УСРР міста Харкова гостро бракувало кваліфікованих педагогів. «Вихователі» намагалися примусово нав’язати дітям комуністичний світогляд, навіть часто записували новоприбулих за вигаданими іменами – Октябрина, Коммунера, або похідними від прізвиськ партійних діячів – Сталіна, Леніна, Віленор, Замвіл. Українці втрачали національну ідентифікацію, стаючи «дітьми трудового народу»: новими Климами Ворошиловими, Дем’янами Бєдними. Відповідну графу про національність навмисно залишали незаповненою або ставили «невідомо».

У притулках діти не отримували повноцінного харчування, необхідної лікарської допомоги і масово помирали. Дехто пробував втекти і дістатись додому, ризикуючи дорогою стати здобиччю диких тварин. Безпритульність штовхала дітей до вчинення злочинів. Намагаючись вижити, діти жебракували, займалися крадіжками та розбоєм. Затриманих відправляли до спеціальних розподільників. Законодавство ж визначало кримінальну відповідальність з 12 років.

Дослідження трагічних подій 1932–1933 рр., проведені за часів незалежності України, виявили певні закономірності і цілеспрямованість у практиці радянського тоталітарного режиму.

Злочини радянського режиму вчасно не отримали чіткої морально-правової оцінки світової спільноти. Активне обговорення міжнародними інституціями утисків прав українських дітей, дитячої смертності нині поєднано зі збройною агресією, розпочатою Російською Федерацією, правонаступницею Радянського Союзу. У підсумкових документах такі злочинні дії РФ, як примусові депортації дітей із суверенної України, засуджуються і розглядаються як послідовне продовження сталінської політики, витоки якої беруть початок у 1930-х рр.

Підготував доктор філософії Ігор Шуйський

Фотоілюстрації:
01. Скульптурна композиція Меморіалу жертв Голодомору в Харкові – втілення відчаю української родини. Автор Олександр Рідний. Вікіпедія
02. Постраждалі від голоду українці. Alamy
03. Убогий обід у сиротинці. Кінохроніка з д/ф «Закляття безпам’ятства» (2014)
04. Охоронець полів колгоспу «Червона зірка». Полтавщина
05. Жебраки на Харківському залізничному вокзалі. Фото А. Wienerberger, 1933 рік
06. Акт про смерть Василя Сурая, мешканця Караванської сільради Старовірівського району Харківської області, померлого 15 липня 1933 року. Держархів Харківської області

View the embedded image gallery online at:
https://buzok.kh.ua/index.php/novosti/item/675-dity-zhertvy-holodomoru?print=1&tmpl=component#sigProId869e482a44

Read 288 times
Rate this item
(0 votes)