Акт Соборності України урочисто проголошений під час святкового мітингу на Софіївській площі в Києві 22 січня 1919 року. Ця дата була обрана Радою народних міністрів УНР невипадково і збіглася із першою річницею проголошення IV Універсалу Української Центральної Ради, що декларував незалежність Української Народної Республіки від Росії. На проведення заходу було виділено 100 тисяч карбованців державних коштів. Режисуру, оформлення доручили відомому театральному і громадсько-політичному діячу Миколі Садовському.
Центр міста прикрашений прапорами, килимами, полотнами з національною символікою. На балконах прилеглих будинків розмістили погруддя, портрети Тараса Шевченка. Тріумфальну арку при вході з Володимирської вулиці на Софіївську площу прикрасили святковим панно і старовинними гербами України і Галичини.
Церемонія розпочалась о 12-й годині заявою представників делегації ЗУНР про волю об’єднатися в одну соборну українську державу. Промови лунали українською і французькою мовами для запрошених представників іноземних дипломатичних місій.
Перед оголошенням документу на майдані відбувся молебень. Голова Директорії УНР Володимир Винниченко привітав рішення, а член-секретар професор Федір Швець урочисто проголосив текст підсумкового документу – Універсалу Директорії Української Народної Республіки.
«Однині во єдине зливаються століттями відірвані одна від одної частини Єдиної України – Західно-Українська Народна Республіка /Галичина, Буковина і Угорська Україна/ і Наддніпрянська велика Україна.
Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України.
Однині є Єдина незалежна Українська Народна Республіка.
Однині Народ Український, визволений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднаними дружніми зусиллями всіх своїх синів будувати нероздільну Самостійну Державу Українську на благо і щастя всього її трудового люду».
Громада уважно дослухалась до Універсалу Директорії Української Народної Республіки, який повторили священики по кутах майдану. «Те, що ми тоді там переживали, це історія нації у творенні, це епопея національно-державного відродження. Такі хвилини рідко лиш і не всякому доводиться переживати. Ми ж саме переживали їх, були свідками їх та були самі авторами й акторами. Ми творили історію…», згадував один із очільників делегації ЗУНР Лонгин Цегельський.
Наступного дня розпочався Конгрес трудового народу України (Трудовий конгрес України) – вищий тимчасовий законодавчий орган УНР періоду Директорії. 23 січня 1919 року парламент затвердив ухвалу Української національної Ради ЗУНР та Універсал Директорії УНР про об’єднання в єдину державу. Таким чином відбулося юридичне та політичне об’єднання українських земель.
Учасники пленарних засідань конгресу 23–28 січня 1919 р. заслухали і обговорили звіти очільників органів української влади В. Винниченка, В. Чехівського, С. Петлюри. На останньому засіданні конгрес ухвалив Закон «Про форму влади на Україні», у якому, зокрема, наголошувалось: «Конгрес Трудового Народу України стоїть проти організації робітничої диктатури і висловлюється за демократичний лад на Україні. В цілях закріплення демократичного ладу, уряд УНР разом із комісіями має підготовити закон про вибори всенародного парламенту Великої Соборної Української Республіки».
Засідання конгресу проводилися під прямою загрозою окупації Києва більшовиками, війська яких насувалися зі сходу. «…Конгрес Трудового Народу України заявляє свій рішучий протест проти замахів на цілісність, самостійність і незалежність Української Народної Республіки. Український народ хоче бути нейтральним і в дружніх відносинах з усіма іншими народами, але він не потерпить, щоб яка б не було держава накидала збройною силою свою волю Українському Народові».
Новим гербом об’єднаної держави оголосили Тризуб, впроваджено в грошовий обіг гривню. Символіка УНР поширилася на грошових банкнотах, поштових марках і листівках. Налагодили економічні, військові зв’язки між Києвом і західною областю (у результаті злуки ЗУНР отримала нову назву, відповідно Західна область Української Народної Республіки – ЗОУНР).
«Український народ по обидва боки Збруча має бути навіки однині злитий в одне ціле й разом боротися за свою долю», — лікував Володимир Винниченко. Рада народних міністрів УНР ухвалила Закон «про встановлення святкування 22 січня, як дня проголошення самостійності України», у якому ця дата визначалася щорічним святом. Назва ж свята День Соборності увійшла в ужиток пізніше як сполучення, органічно поєднане із сподіваннями народу на власну українську державу.
Оновлений склад уряду прийняв низку важливих життєво необхідних законів. До складу делегації на Паризьку мирну конференцію увійшли представники двох колишніх республік, на якій була представлена оновлена мапа єдиної України. Водночас, інтеграційним процесам завадили суттєві розбіжності у зовнішньополітичних орієнтирах. Таким чином, попри перші успіхи, поставленої мети оновленій УНР досягти не вдалось. Через окупацію територій і розбрат між керівництвом української республіки нове державне утворення фактично перестало існувати.
Підготував доктор філософії в галузі історії Ігор Шуйський
Фото :
- Урочистості на Софіївській площі з нагоди проголошення Акту Злуки українських земель. Фото з дзвіниці Софійського собору в Києві, 22 січня 1919 року ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного
- Молебень перед оголошенням Акту Соборності України. У центрі Головний отаман Симон Петлюра, ліворуч від нього голова Директорії Володимир Винниченко, праворуч голова уряду Володимир Чехівський. У шоломі командир Куреня Січових Стрільців Євген Коновалець. Вгорі праворуч – громадський, військовий діяч Дмитро Вітовський, 22 січня 1919 року. ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного
- Професор Федір Швець урочисто проголосив текст Акту Соборності України, 22 січня 1919 року. ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного
- Універсал Директорії Української Народної Республіки. 22 січня 1919 року. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України, ф. 1429 оп. 1 спр. 5 арк. 5.
- Закон «Про форму влади на Україні», ухвалений Конгресом трудового народу України в приміщенні оперного театру в м. Києві, 28 січня 1919 р. Держархів Хмельницької обл., фонд листівок уряду УНР, спр. 22, арк. 6.
- Мапа України, представлена українською делегацією на Паризькій мирній конференції, 1919 рік. Інтернет-ресурс.
- Герб УНР. Василь Кричевський. Плакат, 1918 рік. Інститут рукопису НБУВ, ф. 244, од. зб. 628.
