«Живий ланцюг» на мапі зображав чітку лінію, спрямовану із заходу до центру України, яка мала районні відгалуження. Починався «ланцюг» у місті Івано-Франківську – колишньому Станіславові – столиці ЗУНР, продовжився в містах Стрий, Львів, Тернопіль, Рівне, Житомир, звідки направився до столиці. Таким чином довжина «ланцюга» досягла майже 700 кілометрів. Після проведення акції відбулися мітинги-молебні в Києві, Житомирі, Львові та Івано-Франківську. Найбільший пройшов у центрі Києва – там, де 71 рік тому проголосили Акт Злуки.

До учасників акції з центральних і західних територій України долучилися жителі східних областей: Харківської, Донецької, Луганської. У Харкові більшість представляла Народний Рух України, були учасники від товариств «Сокіл», охорони пам’яток культури, активісти демократичного спрямування – громадяни, небайдужі до руху за незалежність України.

День 21 січня 1990 року в Харкові видався холодним і морозним, встановилася справжня зимова погода. У вихідний в середмісті зустрічалося мало перехожих. Кілька десятків людей зібрались біля пам’ятника Т.Г. Шевченку і витягнулися ланцюгом вздовж центральної частини вулиці Сумської. Вважається, що в акції взяли участь до 100 осіб.

Загалом, за офіційними даними, «ланцюг єдності» вмістив близько 450 тисяч громадян УРСР, за іншими – більше мільйона українців. Зрештою, громадський захід став одним з наймасовіших і наймасштабніших у новітній історії України, продемонструвавши прагнення народу до незалежності в територіальних межах Соборної України.

Організував акцію Народний Рух України (громадсько-політична організація, яка на єдиних альтернативних парламентських виборах радянського періоду досягла значних успіхів, створивши у парламенті впливову фракцію «Народна Рада»). За спогадами лідера Руху відомого письменника Івана Драча, «ідею подав дисидент Валентин Мороз, назву дав Олесь Гончар. Найбільше агітував Дмитро Павличко, організатор – голова секретаріату Руху Михайло Горинь». Керівний орган – Велика Рада Руху, 13 січня 1990 року ухвалила рішення спеціальної сесії вважати 22 січня «Днем Соборності України – єдності її народу та держави і всіх українських земель». У цей день 1990 року «організувати Живий ланцюг від Львова до Києва як символ єдності українського народу, символ єдності її земель» з проведенням мітингу-маніфестації в місті Києві і службою священиків українських церков на Софійському майдані. На відзначення Дня Соборності України була створена комісія Руху на чолі з українським поетом, громадсько-політичним діячем Дмитром Павличком. Відповідно до рішення сесії Михайло Горинь звернувся у секретаріат Верховної Ради УРСР з пропозицією затвердити 22 січня святковим днем. Проте офіційне визнання з документальним затвердженням свята Дня Соборності відбулось майже через десять років за часів незалежності України.

Підготував доктор філософії в галузі історії Ігор Шуйський

Фото джерела :

1. Інформація газети «Рідне слово» про Перший Український з’їзд Слобожанщини, відкриття якого відбулося 16 квітня 1917 року в Харківському університеті. Натхнені поваленням царату у результаті Лютневої революції, учасники з’їзду привітали Центральну Раду, наголосив, «що Українське населення Слобожанщини буде всіма засобами підтримувати Раду і її одну буде вважати представницею Українського Народу в Російській Державі». Фонд ХДНБ ім. В.Г. Короленка.
2. У розсекреченому архівному документі «Протесті Харківської губернської ради з приводу поділу України» наголошувалось, що постановою Харківського губернського з’їзду від 16 квітня 1917 р. Центральна Рада визнана єдиним законним заступником інтересів української громади Харківщини і законним її Урядом. Підкреслювалося, що три Харківські губернські Селянські з’їзди також визнали «Центральну Раду, яко єдину власть на Україні». Комітет Харківської губернської ради постановив заявити Тимчасовому російському уряду, що українська громада Харківщини, яка складала 81 % населення, буде всіма силами підтримувати Центральну Раду в її домаганні про включення Харківщини в автономну Україну і вважатиме обов’язковими всі постанови Центральної Ради.ЦДАВО України, ф. 1113, оп. 1, спр. 1.

3. Харків’яни учасники «Ланцюга єдності», 21 січня 1990 року. ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного.
4. Мітинг-молебень 21 січня 1990 року в м. Києві на Софійській площі, де в 1919 році був проголошений Акт Злуки. ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничног.
5. Звернення голови секретаріату Народного Руху України Михайла Гориня до Верховної Ради УРСР з пропозицією офіційно затвердити 22 січня святом, Днем Соборності Фонд Центрального державного архіву громадських об’єднань України.
6. День Соборності. м. Харків, 2022 рік.
7. Харків’яни відзначили День Соборності України біля намету «Все для перемоги», навпроти розбитої будівлі облдержадміністрації. 22 січня 2023 рік. Фото Лариса Головина/Суспільне.