Українці через повномасштабну російську військову агресію були вимушені відкласти мирні справи і зі зброєю в руках захищати Батьківщину. За час війни державний прапор у розумінні українців став особливим символом свободи та незалежності, а поєднання синього та жовтого кольорів – уособленням хоробрості, героїзму та незламності.

Українські воїни високо цінують державний прапор, який у найскладніші часи є одним із головних символів боротьби та протистояння ворогові. Жовто-блакитні стяги розвіваються на передових позиціях наших бійців. Ризикуючи життям, звитяжці встановлюють прапори на все ще підконтрольних ворогу територіях Серебрянського лісництва, на Лівобережжі Дніпра, на північно-східному кордоні України. Ми впевнені, незабаром настане та година, коли український стяг замайорить на відвойованих державних кордонах, у кожному звільненому від окупантів населеному пункті.

Українські захисники і захисниці ціною надзусиль у щоденній важкій праці наближаються до Перемоги. У її невідворотності переконані лідери світу, які відстоюють загальнолюдські цінності. Для демократичного світу український прапор – символ Перемоги.
Синьо-жовті кольори українського прапору мають багатовікову історію, яка сягає сивої давнини. Поєднання жовтого і синього (блакитного) кольорів має на східних і західних українських землях глибоке коріння. Зображення золотого лева на блакитному тлі на гербі міста Львова відоме з ХІІІ століття. Ці ж кольори поєднувалися на прапорах Руського воєводства за часів Речі Посполитої.

Хоругви широко застосовувались козаками в героїчну гетьманську добу, проте у війську довго не було одного типу козацьких знамен. «В часи визвольної війни козаки використовували прапори різної барви», писав історик М.С. Грушевський. З XVIII століття полкові і сотенні козацькі штандарти Війська Запорозького здебільшого виготовляли з блакитного полотнища, на яке жовтою фарбою наносили зорі, хрести, зображення зброї.

Починаючи з ліквідації Запорозької Січі під час пануванням на українських землях російської, а згодом радянської імперій традиція використання блакитно-жовтих знамен була перервана. Але українська інтелігенція завжди вважала сполучення жовто-блакитних кольорів національним прапором. Яскравим прикладом чого було відзначення 100-річного ювілею Великого Кобзаря.

«Вікном можливостей» для легітимізації синьо-жовтого прапора стали події визвольних змагань. 22 березня 1918 р. Центральна Рада в Києві ухвалила «Закон про державний прапор Української Народної Республіки». У листопаді 1918 р. у Львові Українська Національна Рада затвердила "Тимчасовий основний закон", у якому проголошено блакитно-жовті кольори прапору Західноукраїнської Народної Республіки. 20 березня 1920 р. ухвалено крайовий синьо-жовтий прапор для Закарпатської України, а 15 березня 1939 р. він був прийнятий як державний прапор Карпатської України.

У Радянській Україні не могло бути й мови про поширення жовто-блакитних кольорів. Влада пильно відслідковувала будь-які натяки на національний прапор в культурі, спорті, літературі тощо. Сміливці, які демонстрували їх публічно, жорстоко каралися.

Мрія багатьох поколінь свідомих українців про офіційне визнання державним синьо-жовтого прапора здійснилася з проголошенням Незалежності України, коли 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила державним прапором України синьо-жовтий стяг.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1, 9 З Днем Державного Прапора України! Інтернет-ресурс

2, 3. Захисники ЗСУ під прапором Перемоги. Інтернет-ресурс

4. 5 травня 1917 р. у великій залі Педагогічного музею в Києві відкрився Перший Всеукраїнський військовий з’їзд. Делегати ухвалили резолюцію «всі стародавні українські прапори, які переховуються по ріжних архівних сховах (музеях) Петрограду, Москви та інших міст, повинно негайно передати у Київ до Українського Національного Музею». Закладаючи підвалини української армії, з’їзд затвердив назву Першого українського козацького полку ім. Богдана Хмельницького, який формувався в Києві.

Бійці новоствореного полку під бойовим клейнодом (на фото) брали участь у збройних зіткненнях з більшовиками. У 1918 р. під час відступу з Києва прапор був загублений. Богданівський полк підлягав розпуску, бо частина, яка втратила бойовий прапор, за військовою традицією підлягала розформуванню. Але після повернення до Києва з’ясувалося, що прапор Богданівського полку зберігся. І переховували його кілька вояків-богданівців. Віднайшовши прапор, бійці отримали дозвіл на відродження полку.

5. Із книги М.О. Битинський. Державні відзнаки України. Прага, 1939. Автор Микола Битинський – український геральдист, фалерист, вексилолог (вексилологія – спеціальна історична дисципліна, об’єктами якої є прапори, корогви, знамена, штандарти та інші засоби сигналізації, що виконують функції символів). Добре розуміючись на історичних процесах, виступав проти поглинання України імперією. У 1933 р. в розпал Голодомору М. Битинський писав, що правдиве висвітлення історичних фактів дає змогу зрозуміти «… всі ті «визвольні акції» російського народу були фактично нічим іншим, як доказуванням Росією свого безоглядного політичного егоїзму і державного імперіалізму за рахунок поневолення слов’янських народів, що силою історичних обставин ставали на шляху розширення і розбухання напівдикої, напіввізантійської московської держави».

6. Перше внесення синьо-жовтого прапора до стін Верховної Ради України. 10 січня 1991 р.

7. Найвищий флагшток національного прапора в Україні та Європі встановлений в Харкові. Його висота складає 102 метри. Флагшток розташований на перехресті вул. Клочківської та Соборного узвозу в одному з історичних районів міста. Державний прапор України було урочисто піднято 23 серпня 2021 р. Харківська міська рада

8. Прапор України, внесений у сесійну залу Верховної Ради 1991 р. Музей Верховної Ради України.