Цьогоріч виповнилося 135 років від дня народження українського політичного та громадського діяча, подвижника і захисника українства Володимира Андрійовича Доленка (1889–1971), якого Президент УНР в екзилі Микола Лівицький назвав «великим Патріотом, великим державно-патріотичним Мужем і непохитним прихильником ідеї Української Народної Республіки».

 

Селянський син, а народився він 1889 р. у с. Мечебилове Ізюмського повіту Харківської губернії, боровся за інтереси українського селянства і створення незалежної національної держави. Такий життєвий напрямок Володимир Андрійович обрав ще в студентські роки, навчаючись на факультеті права Харківського університету. Спілкувався з добре відомими професорами, ректором університету Дмитром Багалієм, засновником Революційної української партії Миколою Міхновським, одним із керівників товариства ім. Григорія Квітки-Основ’яненка Гнатом Хоткевичем і на той час студентами, якими нині пишається Слобожанщина, — Олексою Синявським, Миколою Плевако, Стефаном Таранушенком. Отримавши диплом правника Харківського інституту народної освіти, на початку 1920-х років працював у колегії правозахисників, захищаючи селян у судових справах.

 

Володимир Доленко залишив спогади «Революція і моя участь у ній» про розбудову українського громадського самоврядування у Харкові та інші буремні події. Цінність їх, насамперед, полягає у збереженні автором багатьох імен, поєднаних з українським революційним рухом на Харківщині.

З перемогою більшовиків і встановленням радянської влади поглядів своїх не змінив. Підтримував зв’язок з митрополитом УАПЦ Василем Липківським і намагався діяти легально, дотримуючись принципу «кращий метод конспірації — відсутність конспірації». Втім, не залишив політики, обговорюючи питання на зустрічах із довіреними людьми. Так виникла ідея запільної організації — Української мужичої партії. В. Доленко, який перебував у чекістів на таємному обліку, за антирадянську діяльність був заарештований разом з однодумцями. Чекістами був вилучений щоденник із зашифрованими нотатками, відкрити зміст яких підслідний Доленко категорично відмовився. Особлива нарада при колегії ОДПУ 12 листопада 1926 р. покарала підпільника-націоналіста на 3 роки позбавлення волі у Суздальському політізоляторі. Проте вийшов він на волю набагато пізніше, сповна відчувши на собі суворі умови Соловецького табору та слюдяних копальнь Забайкалля.

На відкритому політичному судовому процесі «Спілки Визволення України», який у 1930 р. відбувся в приміщенні оперного театру в Харкові, його ім’я як керівника Української мужичої партії пролунало на всю країну. У матеріалах суду згадали Володимира Доленка, дорівнявши до обвинуваченого академіка Сергія Єфремова, «призначеного» ДПУ очільником сфабрикованої чекістами СВУ з центром у Києві. Після такого розголосу Доленку продовжили термін ув’язнення.

 

Втілити мрію про українську селянську політичну партію Володимиру Доленку вдалося після Другої світової війни, створивши в 1948 р. в американській зоні окупації Німеччини Союз Земель Соборної України. У спогадах і публічних інтерв’ю Доленко шкодував про втрачені українцями можливості в 1917–1920 рр.: «Наші молоді кадри не змогли сполучити того, що було в ідеї, з практикою життя». Вважав, що «місце всіх українських патріотів в лавах єдиного українського національно-державного руху, очолюваного Національною Радою (законодавчий орган УНР в екзилі, створений влітку 1948 р. у результаті порозуміння українських партій. — Авт.). Там, а не деінде, всі українські партії повинні вести боротьбу проти будь-якого збочення, шкідливого життєвим інтересам нашого народу, а під ними я розумію повне об’єднання всіх українських етнографічних земель в єдину соборну національну державу, захист етнічного буття нації і організації національного ладу, опертого на волю більшості народу, виявлену в демократичний спосіб».

 

Помер В. Доленко 7 серпня 1971 р. у Новому Ульмі неподалік Мюнхену. А через 20 років після його смерті здійснилася головна мета його життя і Україна отримала незалежність, яку нині на сході мужньо відстоюють українці.

 

Підготував Ігор Шуйський, доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України.

 

Фото і коментарі:

1. Портрет Доленка В.А. Німеччина, кінець 1940-х рр.

2. Примірник програми «Української мужичої партії», долучений у 1926 р. до кримінальної справи В.А. Доленка. Фото зі статті Едуарда Зуба «Геть не типове підпілля» // LIKБЕЗ. Історичний фронт.

3. Видання ч. 2–3 часопису Союзу Земель Соборної України — Селянської партії «Українська земля». 1953 р., Нью-Йорк.

4. Доленко В.А. (зліва) і Огородник В.М., який ініціював публікацію збірника «Пам’яті В.А. Доленка» (Мюнхен, 1975). Фото 20 квітня 1971 р., м. Ульм, Німеччина.

 

• 
• 
• 
• 
•