Внаслідок поразки української революції далекосяжні плани розвитку навчального закладу довелося відкласти. Із встановленням радянської влади більшовики перейменували Українську академію мистецтва у Київський художній інститут, у якому Кричевський викладав портрет, побутово-історичне малярство.

У 1926–1928 рр. митець своїми роботами доповнив національну портретну галереєю видатних українських діячів Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Лисенка. До скарбів українського мистецтва також увійшов триптих «Життя» (1925–1927), який мав величезний успіх на Міжнародному конкурсі у Венеції (1928). Триптих експонувався на багатьох світових виставках, зокрема, отримав високу оцінку фахівців у Чикаго і Нью-Йорку. Центральна частина «Сім’я» була відмічена на Венеційському бієнале, а третя частина «Повернення» у 1933 р. експонувалась на виставці радянського мистецтва в Копенгагені та Варшаві.

Автор картини Федір Кричевський у той час вже переїхав до столиці радянської України і представляв новостворений на базі технікуму Харківський художній інститут, який працював у мальовничому будинку по вулиці Каплунівській, 8. На малярському факультеті вишу викладали відомі художники — професори Микола Бурачек, Семен Прохоров. Викладачі Костянтин Жуків, Іван Падалка, Василь Єрмілов, Олександр Хвостенко-Хвостов, Іван Северин, Володимир Кобринський. Водночас з Федором Кричевським, викладацький склад поповнили Анатоль Петрицький, Борис Косарев.

У Харкові Кричевський пише полотно за мотивами масштабного селянського повстання опришків XVIII ст., очолюваного ватажком Олексою Довбушем. За визнанням автора, вперше на місце історичних подій на Прикарпатті художник потрапив тільки в 1939 р. Талановитому майстру вдалося завдяки глибокому проникненню у сутність подій і вивченню етнографічних колекцій, відобразити історію в образах героїв. Нажаль сама картина, як і десятки інших робот зі сховищ Української картинної галереї, була втрачена від пожежі у Другу світову війну.

Своєрідним проявом творчого кредо митця, який усе своє життя сповідував вірність національному мистецтву та його високим естетичним критеріям, став «Автопортрет у білому кожусі» (1932). На полотні Федір Кричевський зобразив себе в улюбленій характерній позі з широко посадженими ногами, прямою поставою і впевненим виразом обличчя. Сміливість автора полягає в тому, що в процесі створення картини, а це зайняло не один рік, він не відступив від творчого задуму під зовнішніми впливами згортання «українізації» та публічних небезпідставних обіцянок радянської влади розправитися з інтелігенцією за «націоналізм» та «контрреволюцію». Саме так і зустрічав він виклики долі. У 1937-ому, після повернення до Київського художнього інституту, йому вдалося не втратити гідність митця, відстояти українські позиції під тиском реакційної частини керівників вишу. І тоді в 1944 р. спецвідділ НКДБ СРСР СМЕРШ (російською — «смерть шпионам») запроторив його як «зрадника батьківщині» за грати. У 1946-му його звільнили з–під варти, але заборонили проживати в Києві, позбавили посади і відзнак, як «неблагонадійного».

Відома історія, коли Микита Хрущов пообіцяв Ф. Кричевському швидке повернення до активного громадського життя, якщо той намалює портрет «батька народів». Своїм учням Федір Григорович зізнавався: «Бачите, малювати всяких там временщиків–фаворитів, пройдисвітів і мерзотників мені мій сан не дозволяє». Федір Кричевський помер за мольбертом від голоду 30 липня 1947 року в творчій майстерні у м. Ірпені під Києвом.

Художня спадщина митця становить близько тисячі робіт, частково представлених у експозиціях найкращих українських музеїв. Більшість творів художника зберігається в головній мистецькій скарбниці — Національному художньому музеї України. Творчий доробок Ф. Кричевського складають найвідоміші картини «Дівчинка у блакитному» (1900), «Наречена» (1910), «Три віки» (1913), триптих «Життя» (1925–1927), «Свати» (1928), «Мати» (1929), цикл малюнків за мотивами поеми Т. Шевченка «Катерина» (1937–1940). Він створив понад 40 портретів видатних діячів науки і культури, колоритних національних образів, більша частина яких вважається втраченою.

Проте у списку відомих загалу робіт художника зарано ставити крапку. У лютому 2020 р. меценати суттєво доповнили колекцію Національного художнього музею України 222 графічними творами Кричевського (до того у фондах знаходились 35 графічних творів, 55 живописних робіт, архів художника і його мольберт). За рік фахівцями музею було встановлено авторство Ф. Кричевського ще двох робіт, які зберіглись у музеї.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. «Автопортрет у білому кожусі» (1932) закарбував творче кредо митця, який усе своє життя сповідував вірність національному мистецтву та його високим естетичним критеріям.
2. Фотопортрет 19–річного Федора Кричевського, м. Харків, 1898 р. Фото А. Федецького з фонду ЛМХМ: lebedynrada.gov.ua
3. У майстерні Ф.Г. Кричевського. Позаду художника «Автопортрет у білому кожусі». З фонду ЦДАМЛМ України, ф. 990, оп. 1, од. зб. 1118, арк. 8.
4. Федір Кричевський «Три покоління», 1913 р. З колекції СОХМ імені Никанора Онацького.
5. Будівля Харківського художнього інституту по вулиці Каплунівській, 8. Фото С.А. Таранушенка, 1914 р.
6. Фрагмент створеної Федором Кричевським у Харкові картини «Олекса Довбуш», 1931 р.