Новостворена громада швидко добирала громадсько–суспільної ваги. Якщо в першій половині 1898 р. налічувала понад 50 членів, до кінця року зросла більше ніж на 100 осіб. На конспіративних квартирах проводилися обговорення суспільно–значущих тем рефератів. Крім офіційних засідань, часто улаштовувалися літературно–музичні вечірки, до яких долучалися талановиті автори–виконавці Олександр Олесь і Гнат Хоткевич. При студентській «Громаді» заснували драматичний гурток та хоровий колектив, режисером яких був здебільшого Дмитро Антонович. Гурток представляв аматорські вистави в Харкові, Полтаві й повітових містах Богодухові, Охтирці, Сумах, Білгороді.
«Харківська українська студентська громада» вплинула на створення студентських і шкільних учнівських організацій в Україні та за її межами. За ініціативою Д. Антоновича в серпні 1898 р. був скликаний перший всеукраїнський студентський з’їзд з представників громад не тільки України наддніпрянської, а й Відня і Львова. Суттєво активізував роботу приїзд Миколи Міхновського. «Його вплив на українське громадянство в Харкові, а особливо на студентство, був колосальний. Саме Міхновський в значній мірі спричинився до цілковитого відірвання нашої харківської молоді від політичного українофільства та етнографізму й показав нам певні шляхи через радикальний демократизм до революційного українського націоналізму», — згадував Юрій Коллард.
На початку 1900 р. актив громади відчував потребу у створенні політичної організації. Ініціатором заснування Революційної української партії (РУП) був Дмитро Антонович, але як така ідея належала Михайлові Русову, який ще раніше заявив: «Нам не треба громад, нам треба партії!». Так було вирішено вперше в центрально–східній Україні заснувати партію під гаслами українських політичних цілей. Ініціативні збори відбулись 29 січня 1900 р., а установчі збори, на які запросили і Колларда, призначили на 5 лютого. Всі присутні висловили щиру згоду взяти участь в організації партії.
З тих пір окремо від діяльності студентської громади проводилась партійна робота. Одним із провідних напрямків вважалась організація книговидання. Першою книжечкою вийшла «Самостійна Україна» Миколи Міхновського. За чотири роки роботи, при вкрай обмеженому бюджеті, РУП вдалося видати друком, гектографом й розповсюдити більш ніж 100.000 примірників революційної літератури: журналів, брошур, прокламацій, відозв, оголошень.
Появу нової партії відразу помітило як свідоме українство, так і царська жандармерія. Маловідомі факти багатолюдних зборів громадськості в Харкові, досягнень борців за кращу долю і страждань через політичні репресії навів у спогадах Юрій Коллард. «То була ліґа, лицарський орден молодих ентузіастів, які відчули потребу і час вийти на боротьбу з царатом за свій нарід. Вийти на боротьбу нерівну, але повну посвяти. Не було у нас скутих в одну могутню скелю, «мішаного характеру й мішаного складу», а була «одна думка й одна воля!». Роз’єднання почалися вже пізніше, завдяки впливам з табору російських соціалістичних партій і їх централістичних програм».
У грудні 1905 р. Революційну українську партію розпустили. Але на її місце прийшли нові українські політичні сили з новими політиками на чолі. Юрію Колларду офіційно заборонили займати посади на державній службі і він вимушений був залишити Україну. Повернувся після революції 1917 р. до Києва, служив міністром транспорту. Разом з урядом УНР переїхав до м Відня, а потім до Чехословацької Республіки в м. Брно. Під загрозою наступу більшовиків на початку 1945 р. виїхав до Німеччини і займався власним будівельним підприємництвом. Помер у Авґсбурґу 3 січня 1951 р.
Історик і публіцист Марко Антонович, нащадок натхненника та одного із засновників РУП, звернув увагу, що ватажками борців за волю України часто були представники інших народів: Пилип Орлик — чех, Петро Могила — молдаванин, граф Капніст — грек, серби Милорадовичі, ірландці О’Коннор, німці Бургардти. «Ці чужинці пересякали українським способом життя і думання та ставали на службу поневоленої й забутої світом України. хоч для декого з них це особисто вигідним зовсім і не було. Перемагала ідея!».
Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України
Фото і коментарі:
- Студент Юрій Жерардович Коллард (1875–1951).
- «Харківська українська студентська громада». Другим справа у верхньому ряду стояв Ю. Коллард.
- Головний корпус Харківського технологічного інституту, 1900 р.
- Сторінка книги Колларда Ю.Ж. Спогади юнацьких днів 1897–1906. Торонто, 1972.
