Євген Бондаренко — видатний представник

харківської акторської школи

17 січня виповнюється 120 років від дня народження відомого артиста театру і кіно, педагога, актора Харківського українського академічного драматичного театру ім. Т.Г. Шевченка, народного артиста СРСР Бондаренка Євгена Васильовича (1905–1977). У творчому житті йому пощастило навчатися і працювати з двома великими українськими режисерами, що заклало основи акторського успіху на театральній сцені і кіно майданчику.

Народився Євген Бондаренко в Харкові, в сім’ї актора–аматора, який плекав у синові любов до сцени і мрії про успіх. У 1924–1927 рр. хлопець грав у театрі робітничої молоді. Поява у столичному Харкові курбасівського «Березоля» відіграла визначальну роль у подальшій кар’єрі артиста.

При театрі працювала студія, до якої у 1927 р. доєднався Є. Бондаренко. Там навчалася талановита молодь — Сусана Ковель, Ніна Герасимова, Іван Костюченко, між якої Євген набирався початків театральної майстерності. Заняття зі студійцями проводили театральні актори та режисери, теоретичні лекції читали запрошені педагоги. Лесь Курбас уважно стежив за працею студії. Не шкодував часу для виховання молоді: переглядав усі навчальні роботи, розбирав окремі епізоди, детально роз’яснював вимоги.

Л. Курбас був новатором у розкритті образу на сцені. Робота в акторській студії допомагала режисеру вдосконалювати шляхи, що ведуть до довершеності спектаклю. Він вважав, що художнім завданням є не просто дзеркальне відображення сценарію, а мистецьке перетворення дійсності.

Разом з початківцями, які добре заявили про себе у студійних роботах та в епізодичних ролях у виставах театру, у 1929 р. Євген потрапив до акторського складу театру «Березіль». До 1934 р. працював поряд з визнаними майстрами Амвросієм Бучмою, Йосипом Гірняком, Наталією Ужвій, Іваном Мар’яненком, Дмитром Мілютенком у п’єсах «Мартин Боруля», «Хазяїн», «Товариш женщина», «Пурсоньяк», «Мікадо», «Гайдамаки» та багатьох інших. Сформувалось творче амплуа актора — комедійні, героїко–романтичні ролі. З 1935 р. працював у Харківському українському драматичному театрі ім. Т.Г. Шевченка.

У 1932 р. Євген отримав диплом Харківського театрального технікуму. Після завершення Другої світової війни викладав на кафедрі майстерності актора Харківського інституту мистецтв. Разом з колишніми колегами Валентиною Чистяковою (вдовою розстріляного НКВС в урочищі Сандармох режисера Леся Курбаса), Данилом Антоновичем, Лесем Сердюком працював у приймальній комісії. За часи роботи Євген Бондаренко виховав плеяду відомих артистів.

Одинадцять років Є. Бондаренко присвятив роботі в кіно. Зіграв ролі Назарова («Мандрівка у молодість», 1956), Шпака («Шельменко–денщик», 1957), Мірошниченка («Кров людська — не водиця», 1960, і «Дмитро Горицвіт», 1961), Кравчина («Поема про море», 1958), Романа Клунного («Повість полум’яних літ», 1961).