Народилася Ганна Степанівна Маяк 110 років тому, 10 лютого 1915 р. у с. Огульці Валківського повіту Харківської губернії в сім’ї залізничника Степана Коржа. У 1943–му за її плечима вже лежало навчання у Харківському технікумі зеленого будівництва (1930–1933), робота у Харківському тресті зеленого будівництва на посадах техніка, техніка–проєктувальника, архітектора. Працюючи в середині 1930–х рр. над втіленням проєкту перепланування саду ім. Шевченка під керівництвом видатного дендролога та ландшафтного архітектора, професора, доктора наук О.І. Колеснікова, дівчина, мов губка, всмоктувала у себе зразки доброго естетичного смаку, творчий запал, секрети високої майстерності. Жага досконалості привела її у 1937 р. за відрядженням Зеленбуду до екстернату паркобудівельного факультету Харківського інституту комунального господарства, де під керівництвом того ж таки професора О.І. Колеснікова продовжилося формування її творчої індивідуальності. І вже у 1939 р. їй було довірено проєктування озеленення центрального стадіону м. Саратова, який будувався за проєктом знаного московського архітектора М.М. Звігальського.

Попри скрутне становище на всіх напрямках господарської відбудови повоєнного Харкова, тогочасні очільники міста приділяли величезне значення вирішенню проблем урбоекології. Як справедливо зазначали автори книги «Харьков вчера, сегодня, завтра» Ю.М. Шкодовський, І.М. Лаврентьєв, О.Ю. Лейбфрейд, Ю.Ю. Полякова «Благоустройство и озеленение стали важнейшим градостроительным актом, преображавшим городскую среду». Зокрема, з районів житлової забудови було вирішено прибрати шкідливі виробництва. Вже восени 1943 р. уздовж харківських вулиць було висаджено 25 000 дерев.

Важливим для розвитку архітектури міста було далекоглядне рішення, запропоноване лікарем–гігієністом О.М. Марзеєвим, про створення на місці зруйнованих будівель нових бульварів та скверів. Так у перші повоєнні роки майстри зеленого будівництва почали «оскверняти» (за виразом Г.С. Маяк) схили Університетської гірки, центральні вулиці та майдани Харкова. На місцях недавніх руїн та згарищ місто уквітчувалося казковими клумбами, виблискували на сонці струмені фонтанів.

Надзвичайно плідною була у ці роки робота Ганни Степанівни на посаді керівника проєктної майстерні Харківського тресту зеленого будівництва (21.04. 44 – 29.06.44), технічного керівника будівельної контори цього тресту (29.06.44 р. – 21.02.56 р.). У 1944 р. вона була автором плану відділу сільського господарства та спроєктувала головний вхід на виставку досягнень народного господарства Харківщини, яка проводилася на честь річниці визволення від фашистів.

Суттєво постраждав у воєнні роки міський сад ім. Т.Г. Шевченка, у реконструкції якого у середині 1930–х рр. вона брала участь будучи випускницею технікуму зеленого будівництва. Більшість будівель та споруд, алеї та майданчики, комунальне обладнання були спалені та розграбовані. Зелені насадження вирубані на 60 відсотків, а ті, що вціліли, були пошкоджені. Найцінніші ж хвойні породи були цілком знищені. На засіданні 27 жовтня 1943 р. виконком міської ради Харкова ухвалив: «Доручити Головному архітектору м. Харкова тов. Касьянову через свої проєктні майстерні розробити проєкти нових архітектурних споруд м. Харкова, що репрезентуватимуть його нове архітектурне обличчя…». Серед об’єктів значився, зокрема і сад ім. Т.Г. Шевченка. Складання комплексного проєкту цієї зеленої перлини було доручено Г.С. Маяк.

Намагаючись максимально зберегти скарби дендрологічної колекції та не зіпсувати планувальну схему довоєнного проєкту, архітектор–дендролог ретельно підбирала рослини на заміну втрачених. Під час проектування був здійснений детальний аналіз усіх наявних на той час (1945–1946 рр.) насаджень та їх стан. Проєктування зелених об’єктів та архітектурних споруд замість зруйнованих здійснювалося із максимальним дотриманням вже закладеної в архітектурі саду стилістики. Генеральний проєкт реконструкції саду ім. Шевченка, який загалом мав зайняти площу у 64,5 гектари, вражає ретельністю опрацювання усіх деталей. Цей проєкт став першою великою авторською роботою Ганни Степанівни в Харкові і став основою її наукової дисертації на ступінь кандидата архітектури.

Там, де до війни красувалася будівля Педагогічного інституту (колишнього інституту шляхетних дівчат — Н. Т.), у 1950 р. була проведена спроєктована Ганною Степанівною перша у місті виставка квітів, а у подальшому був насаджений розарій. На розчищених від руїн територіях за проєктом Г.С. Маяк були споруджені концертна естрада, танцювальний майданчик, літній кінотеатр, а на вході з вулиці Сумської — елегантна ротонда.

На схилі Купецького (нині Соборного) узвозу, на місці колишнього старого пасажу, творчим колективом Г.Г. Вегман, І.Я. Жилкін та Г.С. Маяк був закладений сквер з каскадом фонтанів.

Пам’ятником торжества сил світла та життя став закладений на вулиці Сумській у 1946–1948 рр. методом народної будови сквер «Перемога» з басейном вільних обрисів та фонтаном–альтанкою «Дзеркальний струмінь». Цей проект Г.С. Маяк виконала у співавторстві з О.М. Касьяновим та В.І. Коржем.

При повоєнній відбудові парку ім. Артема, який зазнав жахливих втрат від німецьких бомбардувань, Ганна Степанівна доклала чимало зусиль, аби гідним чином відродити надбання творців цієї зеленої оази серед промислової зони Харкова 1934–1935 рр. Так само тактовно та дбайливо вона поставилася і до відновлення парку ім. О.М. Горького (нині Центральний парк), який під час Другої світової війни втратив понад 10 000 дерев.

Документальним підтвердженням визнання її здобутків є слова офіційної характеристики Тресту зеленого будівництва (лютий 1956 р.): «Усі крупні роботи з озеленення та квіткового оформлення міста Харкова виконувалися за проектами т. Маяк та під безпосереднім її керівництвом».

Наталія Петрівна Тріпутіна, завідувачка сектору наукової бібліотеки Харківського національного університету міського господарства ім. О.М. Бекетова, заслужений працівник ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, лауреат Муніципальної премії ім. Дмитра Багалія у галузі краєзнавства 2013 р.

Фото і коментарі:

1. Маяк Ганна Степанівна (1915–1993)
2. Клумба зайняла місце зруйнованого готелю «Спартак».
3. Квіткова ваза біля «Дзеркального струменю».
4. На фото фрагмент скверу на схилі Купецького (нині Соборного) узвозу на початку 1950–х рр.
5. Перша виставка квітів розташовувалась на місці руїн Педагогічного інституту на території, доданій до саду ім. Т.Г. Шевченка. м. Харків, 1950 р.
6. Ротонда на вході до саду Т.Г. Шевченка з вул. Сумської, 31.
7. Сквер «Перемога» у перспективі.