Ювілей пам’ятника Тарасові Шевченку в Харкові

24 березня 2025 року виповнилося 90 років із дня відкриття пам’ятника Тарасові Шевченку — поету, художнику та громадському діячеві. Його імʼя відоме в усьому світі, а твори перекладені багатьма мовами.

Сьогодні монумент вважається одним із семи чудес Харкова і одним із найкращих пам’ятників Кобзареві у світі. Місце навколо нього у саду Т. Шевченка було і залишається особливим майданчиком, де у воєнний час продовжує збиратися патріотично налаштована громада Харкова. У дні державних свят сюди приходять харків’яни, натхненні пророчими словами Тараса Шевченка: «Борітеся — поборете, вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!». До прикритого від обстрілів памʼятника несуть квіти, містяни співають гімн та читають вірші Кобзаря.

Слова Шевченка наснажують українців на боротьбу за незалежність та свободу. Попри постійні вибухи і ракетні обстріли, з початку війни тут гуртуються громадські активісти, військові, харків’яни та гості міста.

Упродовж десятиліть цей пам’ятник об’єднував навколо себе патріотів України і борців за незалежність. У період брежнєвського «застою» біля нього незламні українці читали поезії в пам’ятні Шевченкові дні. І наприкінці 1980–х років ніяка сила не змогла завадити патріотам проводити мітинги, присвячені відновленню державного прапора України. Саме біля підніжжя харківського пам’ятника Кобзареві 1989 року вперше у східних областях України підняли жовто–блакитний прапор.

Відкриттю памʼятника Т.Г. Шевченку передувала тривала робота. Рішення про його створення було прийнято в червні 1929 року і було розраховано на виконання протягом року. За задумом організаторів конкурсу проєктів, цей пам’ятник повинен був виглядати як монумент великому бунтареві, революціонеру–демократу Т. Шевченку. Одним із завдань партійно–державного керівництва радянської України було створити щось нове і неперевершене, чого протягом десятиліть не спроможні були зробити буржуазні націоналісти «через небажання сваритися з царським урядом».

Масштабність запланованого і брак фінансування, Голодомор і судові політичні процеси відсунули терміни виконання робіт. На підготовку спорудження пам’ятника були мобілізовані широкі творчі маси столиці. У 1934 р. на окресленому майданчику парку урочисто заклали фундамент. Талановитим архітекторам було доручено оновлене планування паркових алей, створення куточків завезених рослин, побудувати каскад падаючої води. Переможцю конкурсу скульптору Матвію Манізеру позували актори харківського театру «Березіль» Наталя Ужвій, Іван Мар’яненко, Олесь Сердюк, Сусана Коваль та інші.