Головою товариства було обрано знаного вченого, професора історії Дмитра Багалія. У діяльності науковців переважала популяризаторська та громадсько–освітня робота з читанням громадських лекцій та заслуховуванням рефератів. Поволі діяльність членів товариства, через зайнятість за основним місцем роботи, занепала.

У квітні 1924 р. на організаційних зборах за наявності 23 членів Харківське наукове товариство відновило роботу. І навіть отримало шанс бути включеним до складу Всеукраїнської академії наук (ВУАН). Наркоматом освіти України, який через організаційні засади і частку у фінансуванні отримав вплив на ВУАН, було заплановане переміщення центральної наукової установи з м. Києва до тодішньої столиці радянської України м. Харкова. Навряд чи цю думку підтримували київські академіки та її апарат. Офіційною причиною відмови від запланованого переїзду стали брак коштів і відсутність необхідних приміщень. Відтак Харківське наукове товариство вважалося філією Всеукраїнської академії наук.

Академік ВУАН, професор історії М.І. Яворський з 1925 р. очолював Харківське наукове товариство. До його Президії входили патологоанатом, професор М.Ф. Мельников–Разведенков, фізіолог, гістолог, заслужений професор М.Ф. Білоусов, педагог, заслужений професор Я.Т. Чепіга. На 1930 р. наукове товариство складалося із технічної, медичної, природознавчої, сільсько–господарської, педагогічної, соціально–історичної, мовної, бібліотеко–біографічної, соціально–економічної секцій і загалом об’єднувало 500 членів. У різний час у ньому працювали відомі українські вчені, академіки ВУАН — біохімік О.В. Паладін, географ С.Л. Рудницький, хімік Ю.І. Орлов. Мовознавці Л.А. Булахівський, О.Н. Синявський, М.Ф. Сулима. Медики В.П. Воробйов, О.Й. Гейманович, М.М. Павлов, Я.Я. Постоєв, В.Я. Рубашкін, С.Г. Якушевич. Археолог, краєзнавець професор О.С. Федоровський. Сходознавці А.П. Ковалівський, А.Ю. Кримський, П.Г. Ріттер, П.Г. Тичина. Геодезист, член правління Українського науково–технічного товариства професор І.З. Дахов. Професори педагоги Т.П. Гарбуз, І.П. Соколянський. Математик, професор М.І. Михайловський. Фахівці з сільського господарства, професори Д.Г. Віленський, І.К. Тарнані, Ю.З. Уман, І.О. Широких. Результати їх досліджень висвітлювались у пресі, публікувалися у серійних періодичних виданнях: «Бюлетень Харківського наукового товариства», «Науково–технічний вісник» і «Вісник природознавства», «Український медичний архів».

Ще на початку 1920–х рр. у декого з науковців виникало побоювання, що завдання, взяті на себе добровільно, з часом стануть працею примусовою. Врешті так і сталося, коли радянська влада звернула увагу на наукову інтелігенцію, задіявши всі важелі для пристосування Академії Наук до потреб соціалістичного будівництва. Проєкт передбачав перебудувати на нових засадах усю академічну роботу, а також реорганізувати найбільші наукові дослідницькі академічні заклади та товариства. У 1930 р. Харківське наукове товариство припинило діяльність за ухвалою листопадової (1929) сесії ВУАН про ліквідацію місцевих наукових товариств.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Харківське наукове товариство розміщувалося по вул. К. Лібкнехта в приміщенні колишнього Інституту шляхетних дівчат. Фото з відкритих джерел.
2. Перший голова Харківського наукового товариства академік ВУАН Д.І. Багалій. Фото 1910–х рр.
3. Історик, академік ВУАН професор М.І. Яворський у 1925–1929 рр. очолював Харківське наукове товариство. У Харкові наприкінці 1920–х рр. опублікована його «Коротка історія України». У лютому 1930 р. М.І. Яворський був виключений з ВУАН, пізніше засланий на Соловки і страчений «за контрреволюційне минуле». Вікіпедія.
4. Обкладинка примірника часопису «Український медичний архів». Харків, 1929 р.
5. Обкладинка єдиного в Україні загально–природничого науково–популярного журналу «Вісник природознавства» (1927–1929 рр.). Готувався часопис природничою секцією Харківського наукового товариства. До редакційної колегії входили заслужений професор Микола Білоусів, професор Степан Рудницький і професор Олександр Яната. Журнал широко висвітлював головні досягнення природознавства та окремих його галузей в Україні та світі; найважливіші сучасні проблеми і питання природознавства та вивчення природних продукційних сил, питання охорони природи та природних багатств, організації й методики природничого дослідження та навчання природознавства. А також публікував наукову хроніку, реферати, рецензії та бібліографію провідних видань з усіх галузей природознавства.