Петро Антонович Ярославський — автор низки архітектурних проєктів на Харківщині, Сумщині, Чернігівщині. У Харкові комплекс будівель П. Ярославського зберігся на вулиці Полтавський шлях. Наприкінці XVIII ст. архітектор надав Залопанській частині міста регулярний характер з вуличною мережею, яка майже у незміненому вигляді існує й досі. В історичному центрі міста добре відомий побудований за його проєктом у 1780–ті рр. будинок намісника. Ще возведений у стилі класицизму, розташований на нинішній площі Поезії провіантський склад для зберігання зернових запасів міста.

Зростання статусу Харкова як адміністративного, наукового центру, на початку ХІХ ст. знайшло відображення в його архітектурі. Перший у Слобідській Україні університет (1805) був розташований у будинку генерал–губернатора (архітектори М. Тихмєнєв, А. Вільянов), остаточний вигляд якому надав П. Ярославський. За його участі була відкрита поштова станція, побудована в 1804 р.

П. Ярославського вважають автором садибо–палацового комплексу поміщиків Шидловських у с. Старий Мерчик на Валківщині — одного із кращих архітектурних ансамблів Східної Європи часу переходу від бароко до класицизму. Закономірно, що в 1891 р. садибу Шидловських було оголошено історичним заповідником. Споруджені в 1770–ті рр. цегляний двоповерховий палац з службовими приміщеннями, Всіхсвятський храм і штучний грот над рікою Мерчик вражали сучасників. Нажаль, за новітніх часів людська недбалість і байдужість призвели до пожежі у квітні 2018 р., яка вщерть знищила задишки палацу.

22 березня виповнилося 195 років від дня народження харківського міського інженера, педагога, за освітою інженера–архітектора Болеслава Георгійовича Михайловського (1830–1909). Він народився в 1830 р. у м. Вільно в сім’ї польських дворян. З відзнакою закінчив Петербурзьке Будівельне училище. В 1849 р. розпочав свою трудову діяльність. З 1873 р. служив у правлінні товариства Харківсько–Миколаївської залізниці в Харкові. Викладав у 1–му реальному училищі.

Ранні роботи Б. Михайловського до сьогодні не збереглись. Однак низка відомих будівель, побудованих або реконструйованих фахівцем і які є пам’ятками архітектури, досі прикрашають Харків і подекуди зберегли свою первісну функцію. Це реконструйовані будівлі міської думи на Миколаївській площі (1883–1885 рр.); міського театру по вулиці Сумській, 9; духовного відомства (братського будинку) на Миколаївській площі (1900 р.); будинку Ради гірничопромисловців півдня Росії по вулиці Сумській, 18/20.

Він брав активну участь в розробці генерального плану Харкова в 1895–1897 рр., за яким передбачалось розширення меж міста. Працюючи в стилях неоренесанс, неоготика, необароко, Б.Г. Михайловський доклав чимало зусиль до благоустрою міста. За його проєктами та за його керівництвом в Харкові побудовано вісім мостів. Проводились меліоративні роботи, мощення вулиць, устрій тротуарів, розбивка скверів, прокладення кінної залізниці, проведення міського водогону.

Людські та професійні якості Болеслава Георгійовича характеризує показова історія зведення на вулиці Мало–Сумській (нині Гоголя) добре відомого римсько–католицького костела. Коли в 1887–1891 рр. На звернення католицької громади було вирішено будувати Собор Успіння Пресвятої Діви Марії, а Б. Михайловський висловив бажання керувати спорудженням церкви безоплатно. Інженер дотримався слова. І всі роки будівництва костелу він не отримував плати за свою роботу. Тільки по її завершенню, згідно з наполяганням вдячних парафіян, інженеру–архітектору вручили 500 карбованців як компенсацію за роз’їзди та витрачений час.

10 жовтня виповниться 165 років від дня народження теоретика української архітектури, живописця, військового інженера Олександра Михайловича Варяницина (1860–1914). Харків’янин, професійну освіту він здобув у Харківській інженерній академії. Захопившись вивченням українського мистецтва, О. Варяницин зайнявся розробкою деяких проблем української архітектури. У період з 1911 р. до середини 1914 р. він був секретарем Українського художньо–архітектурного відділу Харківського літературно–художнього гуртка. На засіданнях товариства О. Варяницин брав участь у професійних дискусіях.

У той же час, О. Варяницин не обмежився теоретичними розробками. В 1912 р. у співавторстві з Сергієм Тимошенком він збудував у дусі українського модерну Художньо–ремісничу школу в Полтаві. У Харкові в 1913 р. розписав зал у Будинку швидкої допомоги. Протягом 1909–1914 рр. опублікував у пресі низку статей з питань живопису та архітектури, зокрема про шляхи розвитку українського архітектурного стилю. Вважав, що українська архітектура є унікальною і має свій особливий стиль, який формувався під впливом різних архітектурних течій від романського стилю до постмодернізму. «Спочатку необхідно ґрунтовно вивчити пам’ятки, повністю засвоїти форми стилю, настільки, щоб ці форми жили в уявленнях художників, звільнені від матеріалу, в котрому вони спочатку були виявлені і лише потім, добре володіючи ними, архітектор, виконуючи сучасні архітектурні завдання, буде вкладати в ці форми ті будівельні матеріалі, котрими користується сучасна техніка», доводив О. Варяницин. Його погляди були помітним явищем у формуванні теорії українського архітектурного стилю.

Харківські архітектори працювали в різноманітних архітектурних стилях у відповідності до загальних тенденцій розвитку архітектури та зробили значний внесок у формування сучасного архітектурного вигляду м. Харкова.

Цьогорічне свято відбувається в складних умовах. За офіційними даними, до початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, на території нашої держави нараховувалося близько 14 тисяч пам’яток архітектури, 46 великих історичних культурних заповідників і понад 1000 об’єктів паркового мистецтва. На жаль, після 24 лютого 2022 р. в Україні зазнали знищення десятки культурних об’єктів. Суттєвим руйнуванням піддались історичні пам’ятки, старовинні та сучасні громадські будівлі, приміщення навчальних закладів. У реаліях сьогодення на фахівців в сфері містобудування покладається як ніколи важлива місія — відбудова міст, сіл та селищ, відновлення підприємств та відтворення пам’яток архітектури.

Вітаємо з професійним святом всіх, хто присвятив своє життя архітектурній справі та розбудові нашої країни!

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Панорама Залопанської частини міста Харкова, ХІХ ст.
2. Центральний корпус Харківського університету. Листівка, початок ХХ ст.
3. Палац Шидловських у с. Старий Мерчик. Фото Георгія Лукомського, 1914 р.
4. Драматичний театр у Харкові. У 1883 р. будівля була реконструйована архітектором Болеславом Михайловським. Фасаду надали риси популярного на той час французького ренесансу. Збереглися зовні обриси будівлі, хоча всередині за понад 180 років функціонування театру приміщення зазнали помітних перебудов.
5. Будинок міської думи на Миколаївській площі, реконструйований Б.Г. Михайловським (1883–1885 рр.). м. Харків.