Виключною для Інституту в 1925–1928 рр. була співпраця з лабораторією Марії Кюрі Інституту Радію в Парижі та з Імперським фізико–технічним інститутом у Берліні, звідки було отримано ізотопи радію (сертифікати досі зберігаються в інституті).

У 1928 р. вперше в історії онкології за ініціативою Інституту в Україні, а потім і в інших регіонах СРСР почалося створення мережі онкологічних диспансерів. На базі установи створено одну з перших кафедр онкології, організовані кафедри рентгенології в Харківському медичному інституті та Українському інституті удосконалення лікарів; у 1931 р. — засновано рентгенологічний технікум (нині Харківський коледж медичного обладнання) для підготовки середньотехнічного персоналу для рентген–кабінетів.

Нині Інститут є визначною базою підготовки спеціалістів з проблем радіології та радіаційної гігієни на курсах інформації та стажування.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Будівля Інституту медичної радіології ім. С.П. Григор’єва Національної академії медичних наук України по вулиці Григорія Сковороди. Вікімедіа.
2. Сергій Петрович Григор’єв (1878–1920). Вікіпедія.
3. Меморіальна дошка засновнику на фасаді установи. Вікіпедія.