У 1929-му, на пленумі хірургічної секції Харківського медичного товариства і на III Всеросійському з'їзді урологів в Ленінграді (нині м. СПб) молодий хірург вразив присутніх колег, продемонструвавши собаку із пересадженою ниркою на правій стороні шиї. Аутотрансплантат добре прижився, нирка правильно функціонувала. У 1931-му з ініціативи й під керівництвом професора В.М. Шамова в Харкові було створено Всеукраїнський інститут невідкладної хірургії та переливання крові з філіями-опорними пунктами. Завідувачем Херсонського опорного пункту призначили Ю. Вороного. Водночас він очолив міську лікарню, завідував її хірургічним відділенням та був директором і професором хірургії Херсонського виробничого медінституту — підрозділу Харківського інституту невідкладної хірургії (1931—1934). Лікувальну та адміністративну роботу в Херсоні поєднував з науковими дослідженнями в Харкові. Саме тут, у Всеукраїнському інституті невідкладної хірургії та переливання крові, 3 квітня 1933 року Ю. Вороний вперше у світі пересадив донорську трупну нирку — перша в історії спроба пересадки будь-якого цілого органу людині, хоча реципієнтка прожила з новим органом тільки 48 год. У 1935-му талановитому хірургу-новатору було присуджено науковий ступінь кандидата медичних наук. Через рік він повернувся до Харкова на попередню посаду старшого наукового співробітника Всеукраїнського інституту невідкладної хірургії і переливання крові та очолив кафедру хірургії Харківського стоматологічного інституту (1936).

На початку Другої світової війни хірург продовжував працювати в окупованому Харкові, надавав медичну допомогу хворим і пораненим мешканцям міста. Напередодні вступу німецьких військ у Харків провів ще одну унікальну операцію — пришив дівчині майже повністю відірвану вибухом руку. Після війни його знайде лист від пацієнтки Н. Діжевської, яка, дякуючи за операцію, скаже: «Пишу Вашою правою рукою». 23 лютого 1942-го, рятуючи від голоду сім’ю — дружину та дітей, Ю. Вороний покинув місто і виїхав до селища Нова Водолага. Працював головним лікарем районної лікарні. Після відступу радянських військ з Нової Водолаги (березень 1943-го) залишилося понад 70 тяжкопоранених — бійців і офіцерів 13-ої гвардійської кавалерійської дивізії. Для них на 2-му поверсі персонал лікарні облаштував підпільний шпиталь. Коли ворог захопив селище, щоб врятувати бійців, їх перевдягнули в цивільний одяг, а документи сховали. При появі німців у лікарні головний лікар не впустив їх у приміщення, сказавши, що там лежать інфекційні хворі, від яких можна заразитися. Таким чином поранених було врятовано, а самого лікаря зв’язали і кинули у машину. Із серпня до кінця грудня 1943-го він перебував у полоні — працював санітаром-чорноробом у пересувному німецькому лазареті. У січні 1944-го на території Житомирщини йому вдалося втекти з полону. Завідував урологічним відділенням міської та обласної лікарень Житомира. Із 1950-го мешкав у Києві. Керував відділенням експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології і патології імені академіка О.О. Богомольця (1950—1953 рр.). Продовжував працювати над питанням використання пересадки нирки для лікування тяжких нефрологічних захворювань — робив спроби підшивання консервованої нирки хворим з тяжким перебігом гломерулонефриту (1950). У 1953-му очолив Київський науково-дослідний інститут переливання крові та невідкладної хірургії. Захистив докторську дисертацію, присвячену темі патогенезу і терапії травматичного шоку. Наукові дослідження професора дали можливість обґрунтувати і запропонувати новий засіб лікування шокових станів.

Ю.Г. Вороний є автором 48 наукових праць. Основні напрями наукової діяльності: приживлення пересаджених органів і тканин та зміни у зв’язку з цим імунної реактивності; консервація органів і тканин; травматичний шок; білкові кровозамінники. Помер видатний хірург 13 червня 1961 року в Києві. Похований на Байковому цвинтарі.

Матеріал підготувала Вікторія Гудзенко, літературний редактор сектора редакції книги «Книга Пам’яті України» Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради

Фото і коментарі:

1. Юрій Георгійович Вороний (1895—1961).
2. Юрій Вороний, студент медичного факультету Київського університету Святого Володимира, 1915 р.
3. Науковий хірургічний гурток факультетської хірургічної клініки Харківського медінституту. По центру сидить (другий ряд, 3-й зліва) керівник гуртка професор В.М. Шамов, поряд асистент Ю.Ю. Вороний. 1929 р., м. Харків. https://knmu.edu.ua/news/yurij-voronyj-novator-vitchyznyanoyi-transplantologiyi/
4. Сімейне фото подружжя та дітей Ю. Вороного. Зліва сидить дружина, українська громадсько-політична діячка Віра Йосипівна Нечаївська. 1952 р.
5. Меморіальна дошка доктору медичних наук, професору Юрію Вороному, встановлена 6 жовтня 2011 р. в Харкові на будівлі Інституту дерматології і венерології НАМН України за адресою вул. Чернишевська, 7/9 (автор — Сейфаддін Гурбанов). «У цьому будинку 3 квітня 1933 р. видатний хірург Юрій Юрійович Вороний уперше у світі зробив успішну пересадку нирки людині». У 2024 р. ім’ям Ю. Вороного названо провулок в Індустріальному районі м. Харкова.