На початку 1930–х рр. Ґ. Джонс встиг тричі побувати в радянській Україні. Під час коротких подорожей у журналіста склалися виразні особисті враження від побаченого. Джонс зрозумів, що в Радянському Союзі існувало дві реальності: справжня, ретельно прихована від чужинців, та ілюзорна, над створенням якої не шкодуючи зусиль працював величезний апарат пропагандистів.

Перші подорожі Ґарета Джонса на Донбас, будівництво Дніпрогесу, викликали у нього внутрішнє сум’яття. Молодий валлієць жахнувся від побаченого: антисанітарія, яка ставала причиною епідемій захворювань; недоїдання серед робітників; засилля начальства; дефіцит самого необхідного, зокрема робочих інструментів. Короткою, але найбільш вражаючою, видалася десятиденна пригода в березні 1933 р. Поїздка до Харкова, столиці радянської України.

Відвідавши Москву, Джонс дізнався про існування офіційної заборони на доступ для іноземних журналістів до територій, де вирував масовий голод. І саме в тому напрямку, нехтуючи табу, журналіст попрямував залізницею. А в дорозі свідомо залишив своє місце у вагоні і помандрував вимираючими селами, занедбаними та знедоленими колгоспами Харківщини. Ґарет Джонс почув з вуст голодуючих селян і побачив на власні очі найвищий ступінь страждань від штучного голоду на українській землі. «Раніше ми годували світ, а зараз голодуємо», навіть не скаржачись, безсило розповідали селяни. «Немає хліба. Ми вже не їли хліба більше п’яти місяців… Багато людей помирає. Вони знищують нас».

Повернувшись із районів ізольованих владою допіру квітучої України, журналіст ділився з читачами оголеною правдою, яку йому довелося побачити. До нього не завжди і не всі дослухались. Психологічно пересічні читачі не могли сприйняти, зрозуміти і адекватно реагувати на інформацію про існування такого голоду і надлюдських страждань у сучасному для них світі. Радянська пропаганда активно працювала, докладала значних зусиль, щоб приховати реальний стан українського села. Ситуацією користувались нечесні політики, впливові журналісти, радянські агенти за кордоном, намагаючись сховати або перекрутити правду. Замінюючи її вигадками про «щасливу» і «вільну» радянську Україну. Отож навіть вища міжнародна організація — Ліга Націй, не змогла налагодити допомогу нужденним. Українці залишилися наодинці з жахіттям, штучно створеним радянським тоталітарним режимом.

Здобутки вельського журналіста світ оцінив за часів незалежності України. Завдяки старанням дослідника і популяризатора спадщини, засновника меморіального сайту https://www.garethjones.org/ його племінника Найджела Коллі частина похідних записів з свідоцтвами Гарета Джонса, яка зберіглась у блокнотах у сімейному архіві, була опублікована. Н. Коллі, який теж пішов у небуття, вважав вуйка непересічною людиною, професійну діяльність якого за коротку кар’єру журналіста доволі часто оточували таємниці. За однією версією він припустив, що автор визначної політичної сатири «Колгосп тварин» Джордж Орвелл міг назвати на честь Ґарета Джонса одного із головних героїв книги — фермера «містера Джонса». Сенс цієї гіпотези простирався ширше збігу імен. У передмові до українського видання Дж. Орвелл зазначав, що його головною метою було розвінчання радянського міфу про суспільство, побудоване за принципами рівності та соціальної справедливості. Тому він намагався показати читачам вільного світу «совєтський режим таким, яким він є». Що також вважається чеснотою Ґарета Джонса.

У 2006 р. на території Абериствітського університету Ґарету Джонсу було встановлено пам’ятну дошку з текстом, написаним трьома мовами: англійською, валлійською, українською. Указом Президента України у листопаді 2008 р. журналіст був нагороджений орденом «За заслуги». На його честь названі вулиці міст України. У 2024 р. вулиця Салтівського району м. Харкова перейменована на вулицю Ґарета Джонса.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото, коментарі:

1. Британський журналіст Ґарет Джонс (1905–1935).
2. Сімейне фото, Ґарет Джонс стоїть у центрі. 20–ті роки ХХ століття.
3. Ґарет Джонс студент Триніті–коледжу в Кембриджі. 1929 р.
4. Нотатки, зроблені Ґ. Джонсом у Харківській області. Березень 1933 р., Україна. з сайту https://www.garethjones.org/
5. Публікація Ґ. Джонса «The 5–year Plan Has Killed the Bread Supply» //The Evening standard. 31 березня 1933 р.