Після закінчення університету в 1881 р. Дмитро Яворницький залишився на кафедрі російської історії позаштатним стипендіатом для підготовки до професорського звання. Одночасно викладав історію у 3–й Харківській чоловічій гімназії, жіночій гімназії Н.Я. Григорцевич. У 1881–1882 рр. опублікована перша його наукова праця — «Виникнення і будова Запорозького Коша».

Як автор серії публічних лекцій про запорозьке козацтво, Д. Яворницький зазнав утисків і звинувачень з боку царської влади, котра доклала зусиль, аби позбавити молодого українського історика стипендії і потім звільнити з університету. За порадою О. Потебні та М. Сумцова він відправився в наукову експедицію на Південь України, де свого часу існувала Запорозька Січ. Починаючи з 1882 р. і протягом 50 років майже кожного літа Яворницький мандрував землями колишніх Запорозьких вольностей, проводив археологічні розкопки, записував пісні, перекази, розповіді місцевих старожилів — нащадків запорозьких козаків. Познайомився з приватними колекціями старовини. Пережив неприємні пригоди, досліджуючи ландшафт і природні умови Запорозького краю. Перепливаючи на дубах Дніпрові пороги, зламав руку, тонув у Дніпрі. Якось був засипаний землею в старому кургані.

Д. Яворницькому вдалося через звернення у газетах згуртувати навколо себе небайдужих українців, краєзнавців. Про результати досліджень молодий вчений сповістив членів наукового Історико–філологічного товариства при Харківському університеті. Чутки про успішного настирливого історика зробили його популярним. У Харкові Дмитро Яворницький познайомився з корифеями театральної сцени Марком Кропивницьким, Миколою Садовським, Панасом Саксаганським, Марією Заньковецькою. Зблизився з Дмитром Багалієм, Євгеном Чикаленком, Миколою Лисенком, Агатангелом Кримським, Стефаном Таранушенком. У колекції документів Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського зберігся лист Д.І. Яворницького професору Д.І. Багалію (10.09.1888 р.), у якому автор висловив вдячність «за чистосердний відгук» про його роботу.

Залишивши Харків, Дмитро Яворницький займався викладанням та музейною роботою, проводив наукові дослідження, готував наукові та літературні публікації. У 1892 р. вийшов друком перший том фундаментальної праці Дмитра Яворницького «История запорожских казаков». Два наступних томи були опубліковані в 1895 і 1897 рр. Це видання стало підсумком багаторічної, кропіткої дослідницької роботи вченого, розпочатої ще в студентські роки.

У 1902 р. Дмитра Яворницького, вже знаного дослідника запорозької старовини, запросили очолити Катеринославський обласний музей ім. О.М. Поля. Під керівництвом Д. Яворницького музей переродився. До його фондів увійшло чимало новими цінних експонатів: археологічних знахідок, історичних документів, стародруків, картографічних матеріалів. Катеринослав (нині м. Дніпро) став місцем постійного проживання і роботи Дмитра Яворницького. Любов і повага до цього козацького краю знайшли своє втілення в наукових розвідках, присвячених історії міста.

Після революційних подій 1917 р. Яворницький розбудовував «Просвіту» на Катеринославщині. У 1918 р. був обраний професором Катеринославського університету, у стінах якого протягом 1924–1929 рр. очолював створену ним кафедру українознавства. Наукова громадськість, високо цінуючи внесок вченого у розвиток історичної науки в Україні, обрала Дмитра Яворницького вченим–кореспондентом (1924), академіком (1929) ВУАН. Водночас, йому почали закидати «буржуазний націоналізм» та підозрювати у співпраці «з контрреволюційними організаціями» на кшталт міфічної «Спілки Визволення України». Обмови не минули даремно і в 1934 р. Яворницького звільнили з музею. Відтак до кінця життя він лишався безробітним. Помер видатний історик запорозького козацтва 5 серпня 1940 р. Поховано видатного вченого у м. Дніпрі, на території створеного ним музею, що носить його ім’я.

У 2004 р. вулицю Холодногірського району перейменовано на честь Дмитра Яворницького. До 170–річчя від дня народження вченого у Харкові презентовано книгу «Дмитро Яворницький: від Харкова до Дніпра» (2025).

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Дмитро Іванович Яворницький (1855–1940). Вікіпедія.
2. Портрет Дмитра Яворницького роботи харківського фотохудожника Олексія Іваницького, виконаний вірогідно наприкінці ХІХ ст. у м. Харків. НБУВ, фонд 202, од. зб. 648.
3. Ф. Красицький. Прижиттєвий портрет Дмитра Яворницького (1900).
4. Фрагмент погруддя на батьківщині Д.І. Яворницького у с. Борисівка Харківської обл. (2019). Веб-портал «До життя та спадщини Д.І. Яворницького». https://yavor.dp.ua/
5. Меморіальний будинок–музей Дмитра Яворницького у Дніпрі. Веб-портал «До життя та спадщини Д.І. Яворницького». https://yavor.dp.ua/