У січні 1903 р. Маруся натрапила на частину своїх друкованих спогадів у примірнику журналу «Літературно–наукового вісника» НТШ за 1899 р. У яких розповідалося про односельців Вольвачівни, ба більше — її колишніх сусідів діда Матвія та його онуку Гальку. «Се були мої перші твори. Тут не треба було мати особої поезії, бо се була певна бувальщина і вона сама прохалася викладатися на папіру». Про дім Маруся згадувала вже вдалині, полишивши сповнене злиднів селянське життя. Адже в юному віці вона працювала покоївкою в Петербурзі. Якось з оказією передала готові до публікації твори в редакцію журналу на Галичину. Особа, яка взялась бути кур’єром, про результати не відписалася. Тому Марія вважала рукопис втраченим. Допоки майже випадково дізналася про публікацію частини своїх спогадів під заголовком «Воспомінанія селянки в Петербурге». Про що розповіла І. Франкові, запропонувавши подальше співробітництво. На час листування Марія Вольвач працювала кравчинею в Харкові. У листі вказала зворотну адресу: Нікітинський провулок, 5. На цьому вичерпуються відомі документальні джерела про життя Марусі Вольвачівни, за підписом Вольвачової. За яких обставин завершився земний шлях талановитої красивої українки, на сьогодні невідомо. Письменниця вірила в давнє наврочення про свою передчасну загибель. Вважається, що смерть могла статися в 1910–ті рр.

Валківці зберігають пам’ять про відому землячку. У 2021 р. на батьківщині М.С. Вольвач відкрили меморіальну дошку письменниці. У Валківському краєзнавчому музеї заснований відділ її імені. До 185–річчя мисткині в с. Черемушна відбулося краєзнавче свято. До уваги земляків працівники музею представили аматорську документальну стрічку–читання «Є каяття, та нема вороття», зняту за мотивами п’єси ювілярки.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Вольвач Марія Степанівна (Маруся Вольвачівна) (1841–1903).
2. «Спомини української селянки» Марусі Вольвачівни завдяки Івану Франку були опубліковані в журналі «Літературно–науковий вісник» НТШ.
3. Професор Дмитро Багалій відіграв значну роль у становленні письменниці.
4. Будинок у Харкові, розташований за останньою відомою адресою Вольвачівни. Фото з Google Maps.
5. Обкладинка книги: Вольвачівна Маруся. Кажи жінці правду, та не всю. Київ, 2007.