«Трагедія не повинна повторитися» — ця істина, безумовно, зрозуміла кожному. Але вже у ХХІ столітті знову на українській землі виникла ядерна загроза, на цей раз від керівництва держави–агресора, готового використати у загарбницькій війні ядерний фактор. Українські атомні електростанції безперервно зазнають небезпечних нападів, збройних атак і використовуються як об’єкти шельмування та шантажу.

Захоплення Чорнобильської та Запорізької атомних електростанцій у перші дні повномасштабного вторгнення російських військ в Україну, як показали подальші події, було одним з пріоритетних завдань кремля. Під російською окупацією ЧАЕС перебувала з 24 лютого по 31 березня 2022 р. Тим часом агресори розграбували та знищили новітню Центральну аналітичну лабораторію, пошкодили та вивезли вимірювальну, офісну техніку, телекомунікаційне обладнання підприємства, що негативно вплинуло на фіксацію результатів моніторингу ядерних матеріалів. Майже місяць силою утримували 64–х працівників станції. Чорнобильська АЕС та всі ядерні об’єкти залишилися без електропостачання. Отож Росія піддавала загрозі весь світ, продовжуючи бойові дії у безпосередній близькості від небезпечних ядерних об’єктів. Лише завдяки професійності й сумлінності українських спеціалістів Європу вдалось врятувати від нової катастрофи. В Україні зареєстровано низку кримінальних проваджень за статтею «екоцид» через дії Росії на Чорнобильській та Запорізькій АЕС. Попередження про ризики, пов’язані з «політикою ядерного тероризму», все частіше з’являються в медіапросторі.

Фахівці міжнародних організацій, українські спеціалісти не мають повноцінного доступу до приміщень Запорізької станції, яка залишається в руках загарбників. Територія промислового стратегічного об’єкта використовується російськими військовиками не за призначенням: там лунають вибухи, з майданчиків станції чиняться терористичні обстріли української сторони. Так, місія Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ, англійською IAEA) зафіксувала влучання трьох дронів у реактори Запорізької атомної електростанції 7 квітня 2924 р.

Держава–агресор продовжує безвідповідально загрожувати цілісності атомних електростанцій, вкотре наражаючи на небезпеку цивільне населення та довкілля Європи. 14 лютого 2025 р. вона знову змусила всіх здригнутися, навмисно пошкодивши ударним дроном із фугасною бойовою частиною Арку захисного покриття Чорнобильської АЕС. Той російський дрон, що влучив в укриття 4–го енергоблока атомної електростанції, був запущений на невеликій висоті, недоступній контролю радарів. Що підтверджує свідомий, підступний характер злочину. Виникла пожежа захисної оболонки у даху ізоляційної споруди загрожувала руйнацією з витоком радіації, що могло призвести до нової трагедії. За даними організації Greenpeace Україна, в даху Нового безпечного конфайнменту утворився отвір, частину конструкцій було пошкоджено, а системи контролю температури та вологості перестали працювати. Вважається, що без термінового ремонту ризики для об’єкта зростатимуть. Представники Європейського банку реконструкції та розвитку називають міжнародну підтримку Чорнобиля «найбільшою в історії глобальною співпрацею з ядерної безпеки» і визнають, що після удару російського дрона над нею нависла «фундаментальна загроза». Втім, наразі міжнародні партнери висловлюють сподівання, що на надійний ремонт їм вдасться знайти необхідне фінансування та виправити ситуацію.

Росія неодноразово запускала безпілотники та ракети за траєкторіями, що пролягають у безпосередній близькості до Чорнобильської та Хмельницької АЕС. Такі дії агресора значно підвищують ризик масштабної ядерної аварії. За даними Генеральної прокуратури України, напередодні 40–ї річниці техногенної катастрофи наведеними агентством Reuters, в зоні ризику траєкторії польоту російських гіперзвукових ракет «Кинжал» постійно перебувають Чорнобильська і Хмельницька АЕС. Радари зафіксували щонайменше 35 таких ракет у радіусі 20 кілометрів від цих об’єктів. Основну загрозу, крім попадання, являє можливе падіння ракети або безпілотника у безпосередній близькості від станції, здатне спричинити мініземлетрус у цьому районі. На жаль, з непрогнозованими наслідками. Адже такі атомні електростанції, як побудована в 1970–ті рр. Чорнобильська АЕС, не проєктувались з урахуванням ведення бойових дій. Відомі три окремі інциденти, коли ракети «Кинджал» просто падали на землю під час польоту, приземляючись лише за 10 кілометрів від Хмельницької АЕС. Причини падіння залишаються невідомими. Адже уламки свідчать, що ракети не були перехоплені системами ППО.

В Україні є й інші ядерні наукові об’єкти, такі як реактори для досліджень. Зокрема лабораторія Харківського фізико–технічного інституту, у якій знаходиться експериментальний пристрій під назвою «Джерело нейтронів» та кілька десятків кілограмів збагаченого урану. Лабораторія розташована за 22 км від лінії фронту. Після повномасштабного вторгнення окупантів, у 2022 р. вчені припинили експерименти та перевели «Джерело нейтронів» у режим довгострокового вимкнення. Але уран залишився, разом із небезпекою його викиду. В інших приміщеннях інституту вчені продовжують експерименти з термоядерного синтезу з радіоактивним воднем, попри щоденні атаки на Харків. За даними української влади, споруда була пошкоджена російськими боєприпасами 74 рази.

Навмисні зухвалі дії, як і зневажливе ставлення окупантів до ядерних об’єктів, може будь–коли викликати непоправні наслідки. Допоки заручниками цієї ситуації залишається весь світ.

Украй необхідною в умовах війни за незалежність України залишається підтримка українською владою громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, втративши здоров’я. Завдяки героїчним зусиллям ліквідаторів, серед яких близько 20 тисяч харків’ян, вдалося вгамувати стихію. Ціною власного життя співробітники ЧАЕС, пожежники, військовослужбовці, будівельники, медичні працівники зупинили пожежу в той час, коли планета опинилася на грані існування. За актуальними даними Харківської обласної військової адміністрації на Харківщині зареєстровано понад 16,4 тисячі чорнобильців, з яких близько 7,8 тисячі це учасники усунення наслідків трагедії. На яких поширюється дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підтримка ліквідаторів чорнобильської катастрофи була і залишається у фокусі уваги держави. Це вчасно нараховані соціальні виплати, лікування та оздоровлення в профільних закладах. Збереження пам’яті про загиблих героїв, проведення офіційних заходів у День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Указом Президента України № 323/2026 від 20 квітня 2026 р. в Україні запроваджена нова відзнака Президента України «За участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Для нагородження безпосередніх учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. 26 квітня 1986р. о 01:23:47 на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС сталися два теплові вибухи, які цілком зруйнували реактор. Будівля енергоблоку частково обвалилася, на даху почалася пожежа. Залишки активної зони 4-го реактора розплавилися. Суміш з розплавленого металу, піску, бетону і частинок палива розтікалася під реакторними приміщеннями. Внаслідок аварії стався викид радіоактивних речовин, зокрема ізотопів урану, плутонію, йоду–131, цезію–134, цезію–137, стронцію–90. Від горіння запасів графіту тривали неконтрольовані ядерні і хімічні реакції з виділенням тепла, з виверженням з розлому зруйнованого реактора продуктів горіння радіоактивних елементів і зараження ними великих територій.
2. До 30–кілометрової зони прибули фахівці, військові резервісти. Ліквідатори працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав найбільш допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїжджали інші. Основна частина робіт виконана в 1986–1987 рр. за участі приблизно 240000 осіб. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки приблизно 600000 осіб. Десятки тисяч ліквідаторів померли через хвороби, отримані в наслідку отримання доз опромінення в зоні ЧАЕС.

У перші дні основні зусилля спрямували на зниження радіоактивних викидів зі зруйнованого реактора і запобігання ще серйознішим наслідкам. Воду з приміщень відкачали. Також були вжиті заходи, щоб запобігти проникненню розплавленої речовини в ґрунт під реактором. Почалися роботи з очищення території й прикриття зруйнованого реактора. Оскільки було вирішено запустити 1–й, 2–й і 3–й блок станції, радіоактивні уламки, розкидані територією АЕС і на даху машинного залу, були прибрані всередину саркофага або забетоновані. У приміщеннях перших трьох енергоблоків проводилася дезактивація. На фото вид зруйнованого енергоблоку № 4 Чорнобильської АЕС. Київська обл., 1986 р. ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного.

3. Запорізька атомна електростанція. Фото з відкритих джерел, 2024 р.
4. Чорнобильська атомна електростанція. Сучасне фото з відкритих джерел.
5. «Пам’яті Чорнобильців, які ціною свого життя та здоров’я врятували світ від ядерної катастрофи. Майже 20 тисяч харків’ян та мешканців області брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Пам’ятник у Молодіжному парку м. Харкова. Сайт ХОВА.

6, 7, 8. Групи ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, м. Прип’ять 1986 р. Джерело: ЦДКФФА України ім. Г.С. Пшеничного.

9. Відзнака «За участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС». Сайт Президента України https://www.president.gov.ua/documents/3232026-59189