Навчальний процес в інституті в 1904 р. був перерваний студентськими заворушеннями. Політичні вимоги мітингувальників підтримала частина викладачів ХТІ. Натомість реакційно налаштоване керівництво на чолі з директором Миколою Миколайовичем Шиллером розв’язало боротьбу з каламутниками. Так звана «шиллерівська історія» конфлікту завершилась звільненням незалежних у судженнях викладачів, які не поділяли офіційної позиції. Атож за пропозицією попечителя Харківського навчального округу від 12 вересня 1904 р. Георгія Проскуру було звільнено з посади. Проте 9 грудня 1906 р. з припиненням політичної реакції його повернули до роботи штатним викладачем інституту.

Маловідомою залишається сторінка біографії Георгія Федоровича під час вимушеної перерви у викладацькій роботі. Тоді Проскура працював інженером–конструктором на провідному підприємстві у галузі будування та ремонту кораблів — франко–російському судобудівному заводі в Санкт–Петербурзі. Це підприємство активно впроваджувало технологію виробництва турбін. Виготовляло парові машини, встановлені на бойові кораблі, такі як революційний крейсер «Аврора». Тоді ж, 3 лютого 1906 р. Георгій Проскура побрався з дочкою дворянина, службовця Ризько–Орловської залізниці, Лідією Костянтинівною Тарловською. Дружина впродовж багатьох років була його близьким другом і помічницею. Лікарка за освітою, вона здобула науковий ступінь доктора медицини Цюріхського університету. У 1930–ті рр. працювала головним лікарем 1–ї медичної дільниці, спеціалістом у залізничній і студентській поліклініках у м. Харкові.

У 1911 р. Г.Ф. Проскура отримав звання ад’юнкт–професора кафедри прикладної механіки ХТІ. Вченому, викладачу належить пріоритет у наукових розробках, відомих у світі. Він вперше організував підготовку інженерів із спеціальності гідромашинобудування. У 1914 р. заснував та очолив лабораторію гідромеханіки. На основі створеної ним теорії у 1922–1923 рр. спроєктували, побудували та дослідили у гідравлічній лабораторії інституту прототипи турбіни та пропелерного насосу, які нині широко застосовуються на багатьох гідроелектричних та насосних станціях. Він був ініціатором створення оборотних гідромашин. Першим запропонував газотурбінну установку замкнутої схеми на гелії та шляхи удосконалення її робочого циклу. Г. Проскурою було закладено наукові основи використання енергії вітру, розроблено вихрову теорію вітряка. У 1914 р. Г.Ф. Проскуру призначили завідувачем кафедри гідромеханіки ХТІ (1914–1958). Завдяки вченому в Харкові створено Український науково–дослідний інститут промислової енергетики, у якому Георгій Федорович очолив гідравлічний відділ (1928).

З ім’ям Г.Ф. Проскури пов’язано створення Харківської науково–технічної авіаційної школи. У 1909 р. він став ініціатором відкриття аеросекції студентського технічного товариства. Викладав в ХТІ факультативний курс повітроплавання. За основу лекційного матеріалу брав праці Ланчестера, Берстоу, Лілієнталя, М. Жуковського. У 1923 р. на базі спеціалізації з авіації організовано авіаційне відділення механічного факультету ХТІ.

Вчений виховав плеяду учнів та послідовників, відомих науковців, які успішно працювали у важливих галузях народного господарства. Під його керівництвом понад 30 учених виконали та захистили дисертації в галузі гідромашинобудування та аерогідромеханіки. У 1925 р. до складу кафедри гідромеханіки та авіації, яку він очолював, входили колеги–однодумці професор Дмитро Миколайович Ксандров, інженер Павло Олександрович Альбов, інженер Сергій Володимирович Гернгросс, інженер Веніамін Ізраїльович Блох. Аспіранти інженери Лазар Соломонович Шмугляков, Олександр Іванович Борисенко, Веніамін Михайлович Майзель.

Після реорганізації Харківського політехнічного інституту на окремі галузеві виші, він разом з колегами, спеціалістом з авіаційних двигунів професором В.Т. Цвєтковим і фахівцем з теоретичної аеродинаміки професором Б.П. Герасимовичем, розбудовував українське повітроплавання та авіабудування у заснованому в 1930 р. Харківському авіаційному інституті (ХАІ, нині Національний аерокосмічний університет «Харківський авіаційний інститут»). У різні роки Георгій Федорович очолював роботу кафедр аеродинаміки та реактивних двигунів, читав лекції з експериментальної аеродинаміки. Налагодив співробітництво з підприємством, яке збирало літаки, запущені в серійне виробництво.

Постать академіка Проскури вирізнялась величезною ерудицією, летом думки та неабиякою працездатністю. Практичні напрацювання ставали невичерпним джерелом нових ідей і задумів. Якими він завжди ділився з молодими працівниками, уникаючи авторства робіт, виконаних під його керівництвом. Вчений доводив цінність наукових пропозицій у статтях і доповідях. Завжди був відкритий науковим фаховим дискусіям. Загалом його творчий доробок складає понад 150 наукових праць.

За успіхами в науці прийшло визнання його особистих досягнень. 29 червня 1929 р. Г.Ф. Проскура обраний дійсним членом Української академії наук та призначений завідувачем кафедри технічної аерогідродинаміки АН УСРР. У тому ж році він став завідувачем гідравлічного відділу Українського науково–дослідного інституту промислової енергетики. Г.Ф. Проскура – член Всесоюзної ради з аеродинаміки (1930 р.), начальник авіаінженерного відділу Науково–дослідного інституту промислової енергетики України (1936 р.). Академік нагороджений багатьма державними нагородами.

У 1939 р. з ініціативи академіків Г.Ф. Проскури і В.М. Хрущова в м. Харкові було організовано Інститут енергетики АН УРСР. У 1943–1949 рр. його обирають членом Президії АН УРСР, головою відділення технічних наук АН УРСР. Директором Лабораторії проблем швидкохідних машин і механізмів АН УРСР (1944–1955 рр.).

Г.Ф. Проскура пішов з життя 30 жовтня 1958 року. Похований у Харкові на міському кладовищі № 2. Колеги академіка запам’ятали його як добру, чуйну, доброзичливу людину, позитивний вплив якої на розвиток галузі відчувався довгі роки. Згадували його лекції, впродовж яких професор ділився своїми думками, багатим науковим і життєвим досвідом.

Ім’ям академіка названо вулицю в Київському районі міста Харкова. Його ім’я увічнено у барельєфах та пам’ятних дошках на будівлі Інженерного корпусу НТУ «ХПІ», на фасаді головного корпусу Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут», на будівлі Радіоастрономічного інституту НАН України. У назві кафедри «Енергетичне машинобудування ім. Г.Ф. Проскури» НТУ «ХПІ». У вестибюлі кафедри встановлено барельєф вченого. За видатні наукові роботи в галузі енергетики відділення фізико–технічних проблем енергетики Академії наук України 5 серпня 1974 р. Постановою Ради Міністрів УРСР засновано премію ім. Г. Ф. Проскури.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Академік Г.Ф.Проскура.
2. Сім’я Проскури, третій ліворуч стоїть Георгій Федорович. 1895 р. З книги «Академік Георгій Федорович Проскура: біобібліографічний збірник», Харків, 2016.
3. Г.Ф.Проскура з членами аеросекції ХТІ біля зібраних аеросанів. м. Харків.
4. Головний корпус ХАІ. м. Харків. 1937 р.
5. Академік ГеоргійПроскура. м. Харків. 1940 р.
6. Професор Проскура зі студентами та аспірантами. м. Харків. 1938 р.
7. Меморіальна дошка академіку Г.Ф.Проскурі на будівлі Інженерного корпусу НТУ «ХПІ». м. Харків.