Сільські хати часом похилені з пошарпаними стріхами, вітряки та українські церкви на тлі буйства розкішної природи віднині засяяли чудовими барвами, які на полотна видавав художник. Надзвичайно працелюбний, він малював вранішню сутінь, день, заграву і надвечір’я. Питомо неможливо визначити, якій порі року віддавав перевагу П. Левченко. Його картини вирізнялись чіткою композицією, продуманістю та завершеністю сюжету. Захоплення глядачів викликали «побутові» композиції Левченка, які митець створював там, де зупинявся. Серія портретів в інтер’єрі присвячена дружині художника Матильді. Подружжя поділяло захоплення музикою й сімейними вечорами дружина виступала співачкою й акомпаніаторкою.

Передчасна смерть художника у колах шанувальників затвердила хибну думку, що творчість митця незаслужено забута та недооцінена. «Десять років тому — 27 січня 1917 року в Харкові помер український маляр–пейзажист Петро Олексійович Левченко. Смерть ця, як і саме життя цього маляра була ніби зовсім не помічена нашим громадянством, яке давно вже звикло в кращому разі оцінювати й шанувати видатних людей тільки після їх смерті. Дві–три маленьких замітки в місцевій газеті, велика кількість праць небіжчика на черговій виставці харківських художників, праць, які утворили посмертний уже відділ виставки, — оце й усе, чим відзначено цю велику втрату для України». Цими словами відкривається опублікована в 1927 р. у Празі до десятих роковин від його смерті книга М. Павленко, присвячена світлій пам’яті художника. Хоча щиросердно слід визнати, що навпаки, життя Петра Левченка та доля його картин склалися досить добре. Займаючись улюбленою справою, він викладав у Харківській міській школі малювання і живопису. Був одним із засновників та постійним членом Харківського товариства любителів мистецтва, експонентом Товариства пересувних художніх виставок, Товариства південноросійських художників, Товариства київських художників. Роботи майстра відомі й нині вважаються національним культурним надбанням України. Входять до колекцій Національного музею українського образотворчого мистецтва в Києві, музеїв Харкова, Сум. У грудні 2006 р. в Харківському художньому музеї, у фондах та експозиції якого зберігаються біля ста робіт майстра різних періодів творчості, була відкрита виставка творів Петра Левченка до 150–річчя від дня народження митця. До цієї події був надрукований набір з 5 листівок «Виставка творів П.О. Левченка із фондів Харківського художнього музею та приватних колекцій», упорядниця О.Й. Денисенко, фото В.В. Шандиби. На його честь у Харкові в листопаді 2015 р. колишня Губкоміська вулиця отримала ім’я Петра Левченка.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Автопортрет з книги М. Павленко «Петро Левченко (1856–1917)».
2. П. Левченко. Хата на горі. 1901 р.
3. П. Левченко. Біла хата. Путивль. Перша половина 1900–х рр.
4. П. Левченко. Соняшники. 1904 р.
5. П. Левченко. Пейзаж з річкою. На Харківщині. 1900–ті рр.
6. П. Левченко. На Росі. Брили. Між 1890 та 1910 рр
7. П. Левченко. Вітряк. Між 1890 та 1910 рр.
8. П. Левченко. Засніжені хати. Між 1890 та 1910 рр.
9. П. Левченко. Осінь в саду. Між 1890 та 1910 рр.