Позбавлені засобів виживання, хлібороби залізницею відправляли дітей до міст, підкидали до ясел, притулків. У сиротинцях столиці УСРР міста Харкова гостро бракувало кваліфікованих педагогів. «Вихователі» намагалися примусово нав’язати дітям комуністичний світогляд, навіть часто записували новоприбулих за вигаданими іменами – Октябрина, Коммунера, або похідними від прізвиськ партійних діячів – Сталіна, Леніна, Віленор, Замвіл. Українці втрачали національну ідентифікацію, стаючи «дітьми трудового народу»: новими Климами Ворошиловими, Дем’янами Бєдними. Відповідну графу про національність навмисно залишали незаповненою або ставили «невідомо».

У притулках діти не отримували повноцінного харчування, необхідної лікарської допомоги і масово помирали. Дехто пробував втекти і дістатись додому, ризикуючи дорогою стати здобиччю диких тварин. Безпритульність штовхала дітей до вчинення злочинів. Намагаючись вижити, діти жебракували, займалися крадіжками та розбоєм. Затриманих відправляли до спеціальних розподільників. Законодавство ж визначало кримінальну відповідальність з 12 років.

Дослідження трагічних подій 1932–1933 рр., проведені за часів незалежності України, виявили певні закономірності і цілеспрямованість у практиці радянського тоталітарного режиму.

Злочини радянського режиму вчасно не отримали чіткої морально-правової оцінки світової спільноти. Активне обговорення міжнародними інституціями утисків прав українських дітей, дитячої смертності нині поєднано зі збройною агресією, розпочатою Російською Федерацією, правонаступницею Радянського Союзу. У підсумкових документах такі злочинні дії РФ, як примусові депортації дітей із суверенної України, засуджуються і розглядаються як послідовне продовження сталінської політики, витоки якої беруть початок у 1930-х рр.

Підготував доктор філософії Ігор Шуйський

Фотоілюстрації:
01. Скульптурна композиція Меморіалу жертв Голодомору в Харкові – втілення відчаю української родини. Автор Олександр Рідний. Вікіпедія
02. Постраждалі від голоду українці. Alamy
03. Убогий обід у сиротинці. Кінохроніка з д/ф «Закляття безпам’ятства» (2014)
04. Охоронець полів колгоспу «Червона зірка». Полтавщина
05. Жебраки на Харківському залізничному вокзалі. Фото А. Wienerberger, 1933 рік
06. Акт про смерть Василя Сурая, мешканця Караванської сільради Старовірівського району Харківської області, померлого 15 липня 1933 року. Держархів Харківської області