З початком російсько-японської війни навесні 1904 р. Пущенко був направлений на Далекий Схід, де у Владивостоці в умовах служби і воєнного стану навчався в Інституті східних мов. У жовтні 1904 р. під час бою на річці Шахé хворий на пропасницю Пущенко знепритомнів і потрапив у полон. Перебуваючи в японських таборах для полонених офіцерів, удосконалював знання англійської та почав вивчати японську мову. Практично йому допоміг о. Сергій — православний священик, японець за національністю, який служив духовним пастирем у таборі військовополонених.

Невдовзі Пущенка звільнили з-під варти і, до отримання дозволу на повернення, він ще три-чотири місяці вільно мандрував Японією. У березні 1906 р. виїхав до Владивостоку, залишивши в редакції японського журналу переклад вірша Т. Шевченка «Садок вишневий коло хати», опублікований у 1907 р.

Не маючи змоги продовжувати інститутське навчання через передислокацію полку, він подав у відставку і виїхав до Парижа. Там протягом 1906—1909 рр. продовжив вивчення англійської та німецької мов, а у Вищій школі сучасних східних мов покращив знання японської. Мандруючи світом, Пущенко відвідав Північну Америку, Африку, Індокитай, а завершив мандрівку в Японії. Там продовжив удосконалювати своє знання японської мови. Збагатившись безцінним досвідом, наприкінці 1910 р. повернувся в Україну.

У Чугуєві він одружився, приватно викладав іноземні мови. Напередодні Першої світової війни встиг побувати в Бразилії. А з початком війни був відкликаний з відставки і служив у царському війську на територіях Румунії, Польщі, Білорусі.

Пущенко остаточно повернувся в Україну з німецького фронту у травні 1918 р. Власним коштом відкрив у Чугуєві українську книгарню, був обраний членом правління чугуївського осередку «Просвіти». З осені 1918 р. працював на державній службі в Києві. У січні 1919 р. евакуювався до Кам’янця-Подільського, де був зарахований викладачем української мови до військово-інженерної школи. Через брак кваліфікованих перекладачів Пущенка направили до Головного військового інженерного управління, потім на кілька днів до Міністерства іноземних справ, звідки перевели до Головного штабу військ УНР. З весни 1920 р. працював у радянських установах у Вінниці, Харкові. Ф. Пущенко — перекладач Держвидаву, викладач навчальних у школі Червоних старшин, на педагогічних курсах імені Г. Сковороди.

10 січня 1926 р. в Харкові відбулись збори, на яких було оголошено про створення Всеукраїнської наукової асоціації сходознавства (ВУНАС) і обрано її керівний склад. Ф. Д. Пущенко був обраний до складу правління Харківської філії, яка на правах столичної розробляла основні напрями діяльності ВУНАС. Структура асоціації включала наукові секції та курси східних мов (далі Український технікум сходознавства), завданням яких було підготувати вчителів, перекладачів, журналістів, економістів-сходознавців, надавши слухачам системних знань з географії, історії, культури і, насамперед, заклавши основи знань мов Сходу. Ф. Пущенко очолив японський напрямок, підготував програму з вивчення японської мови, підручник, адаптований для українських слухачів. Він готував рецензії, брав участь у наукових засіданнях. Публікував японські народні казки в заснованому 1927 року журналі ВУНАС «Східний Світ», займався підготовкою виставки дитячої японської книжки. Зустрічався з японськими письменниками, композитором і кінооператором, які завітали до Харкова.

На початку 1930-х рр. діяльність ВУНАС була фактично заборонена, закритий технікум сходознавства. ДПУ УСРР заарештувало науковців з Харківської філії: проф. Дмитра Гордєєва, Ксенію Берладіну, Всеволода Зуммера, Василя Дубровського, Олену Нікольську. Наукова й просвітницька діяльність на сторінках їх кримінальних справ була спотворена та визнана антирадянською.

Арешт Ф. Пущенка у грудні 1933 р. був також пов’язаний з викладацькою роботою. Професор нібито «постачав японцям відомості розвідницько-інформаційного характеру, за вимогою керівників антирадянської УВО (Української Військової Організації) готував контрреволюційні кадри з метою в подальшому перекинути їх на Далекий Схід». Ухвалою судової трійки Ф.Д. Пущенка покарали на п’ять років позбавлення волі у Соловецькому таборі особливого призначення.

За спогадами колишнього харків’янина Семена Підгайного, який познайомився з Федором Дем’яновичем у таборі, той «виявив себе дуже порядною людиною, жив страшно нужденно і тільки за нашої підтримки зводив якось кінці з кінцями. Працював, як і всякий солідний професор, єпископ, академік чи поет, звичайно, сторожем коло складу». Професор продовжив викладацьку діяльність, склавши з охочих до навчання кілька груп. Табірникам запам’яталися його розповіді, що ґрунтувались на багатому життєвому досвіді. На запитання, якої не знає мови, жартома відповів: «Знаю всі, крім російської».

На початку 1937 р. його несподівано під-вартою відправили літаком до Києва, де НКВС продовжувало звинувачувати сходознавців у шпигунстві. У 1938 р. він знову засланий до концтаборів, звідки не повернувся.

Докладно біографію Ф.Д. Пущенка вперше опубліковано 2008 р. (Шуйський І. Невиданий підручник з японської. «Реабілітовані історією. Харківська область» Книга перша. Ч. 2. К., Х., 2008. С. 128–137.). Постать вченого привернула увагу українських дослідників, проте якими були останні дні Ф. Пущенка нікому встановити не вдалось.

Реабілітація доброго імені професора відбулась 1961 р. завдяки публікації «Антології літератур Сходу» доктором історичних наук, завідувачем кафедри Харківського держуніверситету Андрієм Ковалівським, який у жовтні 1938-го також був заарештований в Ленінграді і відбув п’ять років у далеких таборах за «участь у діяльності контрреволюційної української націоналістичної організації та проведення шпигунської роботи на користь японської та німецької розвідок». Укладач включив до збірки переклади відомих харківських науковців і літераторів, які були репресовані за політичними обвинуваченнями: проф. Павла Ріттера, Гната Хоткевича, Павла Лозієва, Георгія Наморадзе, Олександра Кремени. У короткому коментарі перекладів старовинних віршів «Японської лірики феодальної доби» згадав Федора Пущенка, який «прекрасно знав японську мову, переклади якого були майже дослівні».

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Ковалівський А. «Антологія літератур Сходу», 1961. Збірка класичних творів скомпонована з перекладів, зроблених харків’янами або опублікованих у Харкові. Включила історію дослідження східної літератури в Харкові, зокрема в Харківському державному університеті.
2. Сторінка перекладу Пущенка «Японської лірики феодальної доби». Вперше опубліковано в 1927 р. часописом «Східний Світ». Переклад зроблено за текстом ідеограм, за фонетичними транскрипціями. Подано чотири форми написання японського вірша, включаючи латинську транскрипцію, ієрогліфіку, переклад українською і написані японським складовим «боковим» письмом «катакана» і теж складовим курсивом-«хірагана». Ковалівський А. «Антологія літератур Сходу», 1961, стор. 335.
3. Уродженець Чугуєва, літні місяці шкільних канікул хлопець провів у багатих на нові враження поїздках по Лівобережжю України. Під час навчання у старших класах він відвідав мальовничі місця Фінляндії, побував на Волзі, узбережжях Криму та Північного Кавказу. На запитання старших «Ким ти хочеш бути?» — Федір завжди відповідав: «Мандрівником». А коли здивовані дорослі запитували, як він збирається спілкуватися з іноземцями, впевнено відповідав: «Я вивчу всі мови». Центральна площа м. Чугуєва. Початок ХХ ст. Фото з доступних інтернет-джерел
4. У таборах для полонених офіцерів, у містах Мацуяма та Сідзуока, розпочався японський період його життя. У центрі фото священик о. Сергій (Судзукі Кюухаті, 鈴木九八, 1863–1946). Табір військовополонених, м. Мацуяма, Японія. Violity
5. Пущенко Ф.Д. Японська мова. Теоретично-практичний курс. Підручник для вжитку на курсах Східних мов ВУНАС. Харків, 1926 р. Титульний лист рукописного підручника
6. Оголошення передплати науково-громадського журналу «Східний Світ», у якому Пущенко Ф.Д. позначений серед авторів часопису ВУНАС. Харків, 1928 р.
7. Харківський обласний організаційно-методичний центр культури й мистецтва по вул. Григорія Сковороди, 62, у приміщенні якого (Будинку вчених) в травні 1927 р. відбулось засідання Першого з’їзду ВУНАС. Вікіпедія
8. Анкета обвинуваченого Пущенка Ф.Д. із архівної кримінальної справи. ДАХО, ф. Р-6452. 9 грудня 1933 р.
9. Так виглядав до російського повномасштабного вторгнення вхід до центрального корпусу колишнього Чугуївського військового училища (нинішньої галереї Художньо-меморіального музею ім. І. Рєпіна). Фото І.В. Шуйського, 2016 р.