09 грудня

Персональна виставка Ірини Іванців та презентація віршів Анни Аулової

   Персональна виставка Ірини Іванців

   та презентація віршів Анни Аулової

«Ми у ньому всю вічність, не міть…

Ми у ньому життя і кохання »

      10.12.202422.12.2024

В темні і важкі часи надважливо мати друзів-однодумців, саме таку людину авторці віршів пощастило зустріти й створити разом неймовірно захоплюючу виставку та презентацію. Ця чудова людина водночас колега і друг Іванців Ірина Михайлівна, з якою Аулова Анна Святославівна не просто зійшлася у поглядах, але й дивиться в одному напрямку. Заради нашого Харкова, завдяки безмежній любові до нього. Окреме місце займає вдячність нашим хлопцям захисникам за можливість бути тут і зараз, творити разом. У світі, де так багато темряви, захотілося створити те, що зігріє душу кожного.

Серія віршів «Як ти там?» присвячена кожному у цьому величезному світі, та водночас нікому. Ця серія оголює струни душі, чіпляючи за живе. Вона про почуття, любов, відчай і невпинну жагу до життя, сум та вечірній смуток по втраченому коханню. Вірші про Харків займають окреме місце в серці автора, як і вірші для наших захисників. Це той найважливіший пазл, без якого неможливо дихати, тут все  життя і безмежна любов.

Повертаючись до творчих робіт, бачимо центральну панорамну роботу, яка поєднує в собі велич простору і затишок спогадів, створюючи несподіваний та привабливий контраст. Її композиція побудована на протиставленні небесної панорами з домінуючими куполами і спокійної водної гладі, що створює відчуття гармонії. В умовах війни емоційний настрій картин, який можна описати як спокійний та задумливий, набуває нових відтінків – надії та стійкості. Туман, що нависає над містом, символізує важкі часи, але водночас вони підкреслює незламність духу Харкова.

На виставці представлено більше п’ятдесяти робіт, більшість з яких – це пейзажі Батьківщини, але є й роботи, що нагадують нам про наше людське  життя, маленькі радощі у складні часи. І саме радощі до дрібниць дарують зараз енергію та мотивацію, роблять нас щасливішими, вчать цінувати кожен прожитий день…

На виставці кожен неодмінно знайде те, що зачепить струни його душі, змусить задуматися, спостерігати, плакати, радіти і застигати у моменті. Відчує присмак ностальгії і абсолютної любові, що огортає теплом.

 

Аулова Анна Святославівна, народилася в 1996 році в місті Харкові. Навчалась у загальноосвітній школі, паралельно із цим у школі мистецтв, на музичному відділенні з класу цимбалів, займалась хореографією. Анна зростала в родині  поета, барда, історика, члена НСПУ (з 1995) дідуся Олексія Івановича Аулова, який з дитинства прививав любов до рими та музики, що проростала з кожним роком все більше. Після закінчення 9 класів у обох школах, Анна вступила у 2011 році до ХМФК ім. Б. М. Лятошинського на відділ Народних інструментів в клас цимбалів Заслуженого діяча мистецтв, доцента Костенко Олени Опанасівни. У 2015 після завершення училища вступила у ХНУМ ім. І. П. Котляревського також до Олени Опанасівни Костенко та отримала повну вищу освіту в 2021 році. Олена Опанасівна була для Анни вчителем усього життя, який завжди стояв поруч. У цьому ж році вступила до аспірантури ХНУМ. ім. І. П. Котляревського, це було спільною сімейною мрією, разом із вчителем Оленою Опанасівною. Наразі Анна навчається на кафедрі історії української та зарубіжної музики, здобуває ступінь освіти «Доктор філософії». Паралельно із навчанням в університеті, Анна з 2016 року викладає цимбали у КЗМО ДМШ №5. Викладаючи та навчаючись, завжди мала величезну кількість виступів в різних заходах, концертах, конкурсах, відкриттях виставок, поетичних вечорах та у ролі ведучої.

В цей час вірші проростали в її душі наче ліки, як – самовираження і відчуття дикої, невпинної свободи. Вірші – це те місце, куди вона могла втікати завжди, пірнаючи з головою, у будь-які мрії розчиняючись у Всесвіті. Вірші, зв’язок і духовну сімейну спадщину, що перейшла від дідуся Олексія Аулова, Анюта оберігає і продовжує нести крізь довгі роки.

Іванців Ірина Михайлівна, народилась в місті Харкові в сім' ї звичайних робочих людей. Навчалась у Мереф'янському ліцеї. Ще з шкільних часів приймала участь в різноманітних конкурсах та фестивалях образотворчого мистецтва, пишучи свої роботи вдома без сторонньої допомоги, як робив це її батько та дідусь. Після закінчення ліцею вступила до Харківського художнього училища, де знайшла чудових викладачів та майстрів. З кожним днем опановуючи нові техніки та прийоми образотворчого мистецтва закохувалась в нього все більше та більше. Брала участь у виставковій діяльності училища та Харкова. Закінчивши училище з відзнакою, вступила до Харківського університету ім. Г. С. Сковороди, де захопилась філософією Г. С. Сковороди та познайомилась з видатним викладачем університету Петром Моценком, з яким не тільки опанувала техніку художнього різьблення, створюючи панно для університету, яке й досі прикрашає центральні сходи, але й відкрила себе як скульптор, живописець, графік, викладач креслення… «Викладач Петро Миколайович – неймовірна людина, Викладач – з великої літери, який  подарував крила у творчості, подарував прекрасну дорогу в життя! Низький уклін Вам!»

Паралельно з навчанням викладала образотворчі дисципліни, креслення в різних школах та гуртках Харкова. На сьогоднішній день працює в КЗМО ДМШ № 5 на художньому відділенні викладачем та завідувачем відділу.

Read 168 times
Rate this item
(0 votes)
Шаблоны для сайта