У 1907 р. медична установа була відкрита в Харкові і мала назву Медико–механічний інститут. Керівник нового медичного закладу займався науковою, викладацькою та практичною роботою. З 1914 р. завідував лазаретом вояків, поранених на фронтах Першої світової війни. Напрацьовані нові методи лікування виклав у публікаціях, зокрема, про відновлення після вогнестрільних поранень. Того ж року К.Т. Вегнер захистив дисертацію, присвячену лікуванню закритих переломів діафази стегна.
Автор монографій, наукових статей, друкованих звітів інституту, професор успішно виконував такі найскладніші операції, як безкровне, закрите вправлення уродженого вивиху стегна у дітей 2–5 років з подальшою фіксацією ніг під прямим кутом гіпсовою кокситною пов’язкою за методом Лоренца. Обране ним і ввезене з–за кордону лікувальне обладнання для налагодження руху в суглобах десятками років допомагало реабілітації хворих.
У 1920 р. інститут перейшов до Наркомздорову УСРР і став називатися Першим державним Українським медико–механічним інститутом. У 1925 р. його було реорганізовано в Український науково–дослідний інститут ортопедії та травматології — центральний інститут в республіці. На той час К.Ф. Вегнер очолював першу в Україні кафедру ортопедичної хірургії Жіночого медичного інституту Харківського медичного товариства. У 1921 р. обраний професором кафедри топографічної анатомії та оперативної хірургії Харківського медичного інституту.
У 1926 р. Карл Вегнер назавжди залишив Харків. У 1929 р. виїхав з СРСР до Швейцарії і працював у клініці Штейнмана в Берне. Інформація про уточнену дату смерті К. Вегнера — 8 грудня 1939 р. нещодавно з’явилась у німецькомовному сегменті Вікіпедії і цьогоріч ця дата є ювілейною.
Вибір переваг західного способу життя, продемонстрований Карлом Вегнером, був основною причиною того, що здобутки видатного вченого, ортопеда–травматолога й організатора охорони здоров’я в Україні, визнані медичною спільнотою на початку ХХ ст., пізніше тривалий час замовчувались у СРСР через ідеологічні забобони.
Поверненню імені до історії української медицини сприяли наукові дослідження архівних документів за програмою «Реабілітовані історією». Як з’ясувалося, з встановленням у Харкові радянської влади, ім’я Карла Вегнера потрапило до складених чекістами списків «неблагонадійних громадян». Опрацьовуючи архівні кримінальні справи фонду Державного архіву Харківської області, я натрапив на документи по обвинуваченню К.Ф. Вегнера у контрреволюції і зберіганні речей буржуазії, яка побоюючись відступу білогвардійців, під натиском армії більшовиків, виїхала з Харкова у грудні 1919 р. Доказів, щоб запроторити Вегнера до концтабору або до в’язниці, у губернського ревтрибуналу не вистачило: лікар не намагався залишити інститут, допомагав всім нужденним, не залежно від їх політичних переконань. Віднайдені архівні документи створили привід звернутися до опублікованої спадщини доктора К.Ф. Вегнера, яка зберіглась переважно у Харківській науковій медичній бібліотеці, Харківській державній науковій бібліотеці ім. В.Г. Короленка. Перші результати пошуку були опубліковані в харківській газеті «Время» у 2007 р., що збіглося в часі з 100–річчям інституту. Публікація викликала зацікавленість дослідників та краєзнавців і надихнула діючих співробітників інституту вчергове звернутися до вивчення діяльності його засновника.
У опублікованих працях з історії інституту авторам вдалося повернути його ім’я і здобутки, визнав між тим, що ця постать була незаслужено недооцінена. У жовтні 2017 р. у приміщенні інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України відкрито меморіальну дошку на честь професора К.Ф. Вегнера з написом: «Тут працював з 1907 по 1926 рік організатор та перший директор інституту, фундатор вітчизняної ортопедичної травматології, професор Карл Федорович Вегнер».
Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України
Фото і коментарі:
- Вегнер Карл Федорович (Теодорович) (1864–1940)
- У робочому кабінеті доктора К. Вегнера.
- Лікувальні апарати для налагодження руху в суглобах, якими був обладнаний інститут завдяки К. Вегнеру, більше ста років виконували функції діючих музейних експонатів Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М. І. Ситенка НАМН України. Фото І.В. Шуйського, м. Харків, 2015 р.
- У 1920 р. інститут перейшов до Наркомздорову УСРР і став називатися Першим державним Українським медико–механічним інститутом. Фото: Головний корпус інституту по вул. Пушкінській (нині Григорія Сковороди), м. Харків, початок 1920-х рр.
