У період так званої горбачовської «перебудови» наприкінці 1980–х рр. М. Саппа присвятив публікації революційним діячам Болгарії, Угорщини, репресованим в радянській Україні за часів «Великого терору». Інтерес до теми політичних репресій та переслідувань у Радянському Союзі у нього не був поверховим. Микола Миколайович активно включився в роботу новоствореної історико–просвітницької організації «Меморіал», яка здобувала і оприлюднювала документальні матеріали про політичні репресії в СРСР, відновлювала пам’ять жертв комуністичного терору.

Одним із напрямків пошуку «меморіалівців» було встановлення місць поховань жертв політичного терору. Стара радянська система не бажала відкривати таємниці, але все ж повільно посувалась під тиском громадськості. З’ясування і оприлюднення правди, яку очікували мільйони людей, потребувало наполегливості та громадянської мужності. М. Саппа побував на занедбаних ділянках Комсомольського парку, насадженого на місці старого кладовища по вулиці Академіка Павлова, а також 6–го кварталу лісопаркової зони м. Харкова. Спогади місцевих мешканців він оприлюднив у статті «Склад НКВД под Пятихатками» («Время», 11 вересня 1991 р.). Ця публікація дозволила пошуковцям суттєво просунутися у встановленні правди про трагічні події 1930–х рр. Нині містяни шанують страчених харків’ян, відвідуючи Українсько–Польський Меморіал жертвам тоталітаризму в П’ятихатках, відкритий 2000 р. Шлях до офіційного визнання місць поховання вбитих сталінськими злочинцями був тривалим, напруженим, нервовим і почасти небезпечним, проте Меморіал жертвам тоталітаризму в П’ятихатках був споруджений.

У 1994 р. М. Саппа долучився до опрацювання розсекреченого масиву документів фонду архівних кримінальних справ ВУЧК–ДПУ–НКВС–КДБ, яке вперше в Харкові проводила редакційна група з підготовки книг науково–документальної серії «Реабілітовані історією». Досліджені ним матеріали увійшли до Харківського тому, який публікується і до нині.

Один із фундаторів товариства «Спадщина», Микола Миколайович завжди брав активну участь у культурно–просвітницьких, пам’ятних заходах. Мав широкий світогляд, спрямований у майбутнє і по суті відповідав званню академіка Міжнародної академії наук екології та безпеки життєдіяльності. Він був привітною людиною, сам пропонував допомогу і озивався на прохання тих, хто потребував підтримки. Завжди енергійний, сповнений задумів і наукових проєктів. Несподівано пішов із життя 18 червня 2021 р.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Відмінник освіти України, доктор соціологічних наук професор М.М. Саппа (1945–2021).
2. Почесні краєзнавці Спілки краєзнавців України Микола Корж, Микола Саппа. Клуб «Краєзнавець» ХДНБ ім. В.Г. Короленка. м. Харків, початок 2000–х рр.
3. Миколою Саппою разом з активістами Харківського міського відділення товариства «Меморіал» були зібрані документальні свідоцтва про розташування таємного поховання жертв сталінських політичних репресій на території 6–го кварталу лісопаркової зони м. Харкова. Припущення харків’ян цілком підтвердили результати археологічної експедиції Тарунського університету Республіки Польща у 1994–1996 рр. На лісовій ділянці, відомій у 1930–ті рр. як «спецоб’ект НКВС», починаючи з березня 1938 р. і до початку бойових дій Другої світової війни на території Харківської області були таємно поховані тисячі тіл громадян, розстріляних у підвалі Харківського обласного управління НКВС. Та сама доля у 1940 р. спіткала польських офіцерів — бранців Старобільського табору, ліквідованих харківським НКВС за рішенням вищого партійного і державного керівництва СРСР. Фото: Українсько–Польський Меморіал жертвам тоталітаризму в П’ятихатках, відкритий 17 червня 2000 р. у Лісопарку. м. Харків, початок 2000–х рр.
4. Микола Саппа і Леонід Раєнко на засіданні клубу «Краєзнавець» ХДНБ ім. В.Г. Короленка. м. Харків, початок 2010–х рр.