Отже, не дивно, що перші роботи випускника університету, опубліковані часописом «Червоний шлях» в 1923 р., були присвячені саме Григорію Сковороді. У дописі «Легенда про Сковороду у французькому словнику» автор розвінчав опублікований П’єром Ларуссом міф про трагічну долю бунтівниче налаштованого релігійного діяча Г. Сковороди, який переховувався від царських репресій у маєтку прихильного до нього добродія (вочевидь Ковалівського — Авт.), де врешті він і помер. Часопис також опублікував його рецензію до збірки статей «Пам’яті Г.С. Сковороди», а в 1924 р. вийшла друком самостійна праця А. Ковалівського «Розвиток етичних поглядів Г. Сковороди». Робота аспіранта Харківської науково–дослідної кафедри історії України академіка Д. Багалія була опублікована у збірнику кафедри. Науковий керівник професор Багалій поділяв ідею увічнити пам’ять великого українського філософа. І ще 24 січня 1922 р. у листі до наркома освіти Г. Гринька пропонував створити в Пан–Іванівці музей Сковороди. Його таки відкрили в 1972 р. до 250–річчя філософа. А в 1963 р. шкільному музею, який тоді розміщувався в колишньому будинку Ковалівських, Андрій Петрович подарував давню скриню. Разом з іншими експонатами, її передали до фонду заснованого в Сковородинівці Національного літературно–меморіального музею Г.С. Сковороди. На щастя, доля зберегла раритети від наслідків влучання російської ракети, яка поцілила в музейний будинок 6 травня 2022 р. у сучасну російсько–українську війну. Козацькі ж двері були втрачені при пожежі в приміщенні музею Слобідської України ім. Сковороди, зруйнованому в Другу світову війну.

Протягом багаторічної наукової діяльності А. Ковалівський нерідко повертався до теми Григорія Сковороди. Втім, на початку 1920–х років він захопився етнографією та етнологією і підготував низку змістовних праць про народні звичаї стародавніх слов’ян. Тим часом Ковалівський переконався у необхідності залучення маловідомих арабських джерел, які б містили нові цінні відомості про минуле. Під керівництвом академіка А.Ю. Кримського вивчав арабську, турецьку, перську мови в Лазаревському інституті східних мов у Москві. Повернувшись до Харкова, Ковалівський розпочав активну громадську діяльність і був одним з фундаторів Всеукраїнської наукової асоціації сходознавців (ВУНАС). Діяльна людина, він брався до роботи у всіх новостворених сходознавчих організаціях. Увійшов до складу редакційної колегії журналу «Східний світ», завідував навчальною частиною Харківських курсів східних мов, працював у Українському НДІ сходознавства. Готував програми з’їздів і конференцій, налагоджував зв’язки із закордонними науковими товариствами. Проте політичні репресії на початку 1930–х рр., розпочаті під гаслом «боротьби з націоналізмом» вдарили й по сходознавцях. Унікальні наукові та просвітницькі організації, нещодавно створені в Харкові навчальні заклади були закриті. Відомі українські науковці були заарештовані органами ДПУ, звинувачені в зв’язках з іноземними розвідками і запроторені в далекі табори на тривалі терміни позбавлення волі.

З 1934 р. Ковалівський плідно працював в Інституті сходознавства АН СРСР у Ленінграді. Йому належать якісні переклади цінних стародавніх джерел зі змістовними науковими коментарями. У березні 1937 р. за сукупністю наукових праць А. Ковалівському було присуджено науковий ступінь кандидата історичних наук. Край науковій кар’єрі поклав арешт у жовтні 1938 р. «за участь у діяльності контрреволюційної української націоналістичної організації та проведення шпигунської роботи на користь японської та німецької розвідок». Чекістів не переконали ні наукові здобутки, ані особисте звернення академіка І.Ю. Крачковського з проханням звільнити Ковалівського. На спаді «Великого терору» він отримав п’ять років позбавлення волі і був направлений на будівництво залізниці в Комі АРСР. Після звільнення з табору працював викладачем іноземних мов у педагогічному інституті у м. Саранську.

У 1947–1949 рр. поновив науково–педагогічну роботу в Ленінграді, але незабаром повернувся до Харкова. Успішно захистивши в 1951 р. докторську дисертацію, А.П. Ковалівський очолив кафедру історії нового часу Харківського університету, з 1964 р. — кафедру історії середніх віків. Колеги згадували Андрія Петровича як працьовиту, енергійну, скромну і висококультурну людину, яка викликала симпатії і пошану.

Визначним внеском в українське сходознавство була публікація в 1961 р. укладеної А.П. Ковалівським «Антології літератур Сходу» — збірника підготовлених або раніше виданих у Харкові перекладів творів східних авторів. Перекладам передував ґрунтовний історичний нарис про витоки сходознавства в Харкові у XVIII–ХХ століттях. Укладач у докладній оповіді зупинився на історії виникнення ВУНАС та долях її діячів — відомих харківських науковців і літераторів, репресованих за політичними обвинуваченнями: професорів Павла Ріттера, Федора Пущенка та Гната Хоткевича, Павла Лозієва, Георгія Наморадзе, Олександра Кремени. Коротко у коментарях навів їх біографії. Це була моральна реабілітація всіх українських сходознавців, які повернулися або загинули у далеких радянських таборах.

Помер Андрій Петрович Ковалівський 29 листопада 1969 р. у Харкові. Частина архіву вченого, зокрема «Відомості про сходознавців м. Харкова, або пов’язаних з Харковом, на 1964 р.», нині зберігається в столиці, в особистому фонді Центрального державного архіву–музею літератури та мистецтва України. До 100–річчя від дня народження заслуженого діяча науки України професора А.П. Ковалівського в ХНУ ім. В.Н. Каразіна відбулась міжнародна наукова конференція у 1995 р.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Ковалівський А. П. (1895–1969). Фото кінця 1940–х рр.
2. Опис у довільній формі, долучений професором А.П. Ковалівським до раритетної скрині, яку подарував шкільному музею: «Старовинна скриня, що зберігалася у родині Ковалівських у селі Розсохуватому біля Золочева. У тій же хаті були двері XVIII віку з малюнком «Козака Мамая», передані згодом до музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди. Вони загинули під час війни. 6.V.1963 р. Андрій Ковалівський». Фото: Національний літературно–меморіальний музей Г.С. Сковороди.
3. Старовинна скриня, що зберігалася у родині Ковалівських — експонат Національного літературно–меморіального музею Г.С. Сковороди.
4. Харківський обласний організаційно–методичний центр культури й мистецтва по вул. Григорія Сковороди, 62, у приміщенні якого (у травні 1927 р. Будинку вчених) відбулось засідання Першого з’їзду ВУНАС. Фото: Вікіпедія
5. Обкладинка книги: Ковалівський А. «Антологія літератур Сходу», 1961. Збірка класичних творів східної літератури, підготовлена за матеріалами харківської школи сходознавства.