А починався сценічний шлях Валентини Чистякової дебютом у «Едіпі–царі» Софокла в створеному Курбасом «Молодому театрі». З якого, за висловом Остапа Вишні, «пішли і єсть і березільці, і франківці, і шевченківці, і багато ще «живих і мертвих і ненароджених українських театрів». Навчалась молода акторка, працюючи на сценах Першого державного театру ім. Т. Шевченка, пересувного театру «Кийдрамте». З 1922 р. ім’я Валентини Чистякової серед провідних актрис мистецького об’єднання «Березіль» у Києві. Під керівництвом режисера Курбаса розкрилося багатогранне обдарування комедійної, мелодраматичної, глибоко психологічної актриси. Вона виконувала головні ролі — грала доньку мільярдера («Газ» Г. Кайзера, 1923), Оксану («Гайдамаки» за Т. Шевченком, 1924), Ізабеллу («Жакерія» П. Меріме, 1925) та інші ролі.

У 1926 р. театр «Березіль» переїхав до Харкова. Подружжя невдовзі оселилося в будинку «Слово». В. Чистякова зіграла Дору («Пролог» за О. Поповським, 1927), Любуню («Народний Малахій» М. Куліша, 1928), Параню («Диктатура» І. Микитенка, 1930). Останньою п’єсою, яку поставив Лесь Курбас на волі, була «Маклена Граса» М. Куліша (1933). Валентина Миколаївна виконала роль Анелі.

Показове звільнення Курбаса, який важкою працею і талантом досяг успіху з «Березолем», цькування уславленого режисера радянською пресою, врешті його арешт, вплинули на творче та особисте життя В. Чистякової. Вона залишилась у Харкові та знайшла в собі сили виходити на сцену Українського драматичного театру ім. Шевченка протягом 1935–1959 рр. Ролі, які виконала в цей творчий період, увійшли до золотого фонду українського мистецтва. Це Ліда («Платон Кречет» О. Корнійчука, 1935), Одарка («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького, 1936), Катерина («Гроза» О. Островського, 1938), Цезаріна («Жінка Клодта» О. Дюма–сина, 1938), Євгенія («Євгенія Гранде» за О. Бальзаком, 1940), Лучицька («Талан» М. Старицького, 1941), леді Мільфордт («Підступність і кохання» Ф. Шиллера, 1948), Софія Ковалевська («Софія Ковалевська» братів Тур, 1948).

З 1924 р. Валентина Чистякова знімалась у кіно. Дебютувала на Одеській кінофабриці ВУФКУ під керівництвом свого вчителя і режисера–постановника картини Леся Курбаса у фільмі «Арсенальці». У 1935 р. за пропозицією режисера–новатора Івана Кавалерідзе зіграла в картині «Прометей», знятому за мотивами творчості Тараса Шевченка. У 1941–1943 рр., перебуваючи разом із театром в Узбекистані, знялась у фільмі «Левко» Київської кіностудії.

Продовжуючи акторську кар’єру, Валентина Миколаївна Чистякова з 1950 р. працювала доцентом кафедри майстерності актора Харківського державного театрального інституту (нині Харківський національний університет мистецтв ім. І.П. Котляревського). Народна артистка УРСР, вона користувалась повагою творчої молоді, встигла до залишення роботи в 1974 р. виховати плеяду нових зірок театральної сцени.

Вона жила вдвох із Вандою Адольфівною — мамою Леся Курбаса. В нотатках зберегла пам’ять про колишнього чоловіка, зовсім не сподіваючись на їх публікацію. «Мені писати й говорити про Леся Степановича тяжко. Я ніколи не зможу пробачити і осягнути те, що відбулося. Якщо чесно про все писати — я мала б проклясти радянську владу. Таких спогадів не надрукують…». Тільки в 1957 р. Валентина Чистякова отримала довідку з Харківського обласного суду про реабілітацію чоловіка. У 1970 р. передала Тернопільському краєзнавчому музею частину величезної прижиттєвої книгозбірні Леся Курбаса. 23 видання цієї особистої бібліотеки нині зберігаються в фонді Музею театрального, музичного та кіномистецтва України.

Померла Валентина Чистякова 19 травня 1984 р. Похована в Харкові на 13–му міському кладовищі, поряд з могилою матері Леся Курбаса. Біля могили закопаний глек землі зі Соловецьких островів, де трагічно обірвалось життя Леся Курбаса.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Валентина Миколаївна Чистякова (1900–1984). Фото 1930–х рр. Джерело: https://openkurbas.org
2. Валентина Чистякова так описала знайомство з Лесем Курбасом: «Я підійшла до головної події всього мого життя — зустрічі з Олександром Степановичем Курбасом в Києві 1918 року. Ця зустріч вирішила мою долю — і особисте життя, і творче. Чи могло статися інакше?.. Особистість Олександра Степановича — геніального режисера–новатора, його освіченість, виняткова працьовитість, дивний талант і водночас його принциповість, цілеспрямованість, не кажучи вже про надзвичайну привабливість, не могли не підкорити мене, недавню московську гімназистку, яка з дитинства мріяла про життя в мистецтві». Фото: Молоде подружжя Лесь Курбас і Валентина Чистякова в оточенні акторів «Молодого театру». м. Київ, 1919 р. Wikiwand.
3. Замальовка до вистави Якова Струхманчука «Гайдамаки» у виконанні Кийдрамте (режисер Лесь Курбас). Валентина Чистякова у ролі Оксани. Папір, олівець. м. Київ, 1920 р. Письменник Микола Бажан згадував враження від її акторської гри: «Я був захоплений всім, кожною деталлю, кожною явою, кожним злітом насичених емоціями і думками театральних вистав, що з них не пропустив я жодної. Але до спазму в серці, в горлі, в диханні був захоплений неповторною музикальністю, елегантністю, красою, мистецтвом і талантом Валентини Чистякової. Проживши після цих переживань юнацтва шістдесят довгих і трудних літ, відчуваю, що рівного по своїй повноті і владності захоплення мистецтвом і красою я звідтоді не пережив ні разу. Заплющую очі — і знову бачу чарівну Мірандоліну, тужливу Оксану, трагічну Катерину, зламану світом Євгенію, і ще, і ще, і ще… Скільки доброго, світлого, красивого принесли Ви людям, Валентино Миколаївно, людям отак, як мені. Я знаю Ваше величезне значення в історії українського театру, я знаю і значення Ваше в історії людських душ…». Джерело: https://openkurbas.org