30 травня

Який батько, такий син. Гідний нащадок козацького роду Петро Ковалівський

Який батько, такий син. Гідний нащадок козацького роду

Петро Ковалівський

Нащадки старшино–шляхетського роду козацького сотника Ковалівського, який у середині ХVII століття заклав поселення поблизу Харкова, здобули добру славу і відомі далеко за межами Слобожанщини. У 2024 р. на мапі Харкова з’явилася нова назва вулиці на посвяту родини Ковалевських (Ковалівських). Відомих державних, військових діячів, науковців Харківського університету. До славної плеяди належить ім’я Петра Григоровича Ковалівського. Він є батьком професора–сходознавця, дослідника спадщини Г. Сковороди Андрія Ковалівського (1895–1969), чий 130–річний ювілей відмітили в лютому цього року. Активна громадська та наукова діяльність Петра Григоровича Ковалівського припала на буремні, наповнені подіями, часи ХХ століття, але залишається мало відомою.

Петро Ковалівський народився в 1865 р. у родинному маєтку в с. Розсохувате поблизу с. Золочів на Харківщині. Вищу освіту здобував на математичному факультеті Московського університету та в Московській вищій технічній школі. У 1892 р. отримав спеціальність інженера–механіка і розпочав свою трудову діяльність. Перейшов 1895 р. на педагогічну та культурно–просвітницьку роботу, якою займався до кінця своїх днів.

Його вважають творцем системи профтехосвіти в Україні. Професор Харківського інституту народної освіти, дійсний член Українського науково–дослідного інституту педагогіки, науковий співробітник музею Слобідської України ім. Г. Сковороди, він обрав провідним напрямком діяльності розвиток краєзнавства. Займаючись розробкою методики виробничих процесів, методики географії, П. Ковалівський опублікував чимало праць, присвячених природі та господарству Слобожанщини.

28–31 травня 1925 р. брав участь у роботі Першої всеукраїнської краєзнавчої конференції, на якій виголосив доповідь, присвячену методології краєзнавства. П. Ковалівський входив до складу керівного органу — Українського комітету краєзнавства від секції етнології та краєзнавства науково–дослідної кафедри історії України при Харківському інституті народної освіти. На кафедрі академіка Д. Багалія Петро Ковалівський керував краєзнавчою роботою, його син Андрій — підсекцією духовної культури.

 

Професор П.Г. Ковалівський — автор рецензії на два перші номери журналу «Краєзнавство» («Червоний шлях», 1927, № 9/10). Автор вступної статті до бібліографічного покажчика з краєзнавства, підготовленого бібліографічною комісією кафедри. Зусиллями Петра та Андрія Ковалівських у родині зберігались пам’ятні речі часів Григорія Сковороди. Це були сімейні реліквії — двері ХVII ст. з художнім зображенням козака Мамая і невелика темна дерев’яна скриня з намальованими на фасаді двома фруктовими вазами. Такими фруктовницями користувались, приймаючи вдома філософа.

Тим часом в радянській Україні все відчутнішими стали наслідки згортання «українізації». У 1933 р. розгорнули кампанію утисків і гонінь «українських націоналістів». Так, П. Ковалівського змусили припинити науково–педагогічну роботу й відправили на пенсію. Потрясінням для Петра Григоровича була звістка про арешт у жовтні 1938 р. «за участь у діяльності контрреволюційної української націоналістичної організації та проведення шпигунської роботи» сина Андрія — кандидата історичних наук, який до того успішно працював у Ленінграді в Інституті сходознавства АН СРСР.

Восени 1941 р. в окупованому місті, Петро Григорович брав участь у відновленні започаткованої 1917 р. харківської «Просвіти», діяльність якої була насильницьки перервана на початку 1920–х рр. Очолив географічну секцію Харківського українського наукового товариства. Працював директором школи сліпих дітей. Консультував з освітніх питань обласну земельну управу.

Складне життя Ковалівського–старшого в голодному і холодному окупованому Харкові нагло перервала смерть 29 січня 1942 р. У некролозі колишні соратники — професори В. Дубровський, О. Попів, К. Дубняк, М. Ветухів назвали П.Г. Ковалівського чесною, працьовитою людиною, яка своє життя присвятила українському народові.

Підготував за матеріалами «Яскрава сторінка краєзнавчого руху» ХДНБ ім. В.Г. Короленка доктор філософії в галузі історії Ігор Шуйський, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

  1. Ковалівський П.Г. (1865–1942). Фото початку 1900–х рр.
  2. Корпус Харківського ветеринарного інституту, у якому 28–31 травня 1925 р. відбулася 1 Всеукраїнська краєзнавча конференція, на якій був утворений Український комітет краєзнавства. Фото початку 1900–х рр.
  3. «Який дуб, такий тин; який батько, такий син» повідує українська приказка про те, що син часто успадковує зовнішність, риси характеру, навички або професію свого батька. Сімейна світлина родини Ковалівських. м. Харків, 1900–ті рр. https://istoriakraeznavstva.blogspot.com/p/blog-page_24.html

Read 274 times
Rate this item
(1 Vote)
Шаблоны для сайта