05 грудня

Наслідки великого голоду. ОНЛАЙН-ВИСТАВКА ДО 90-Х РОКОВИН ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ В УКРАЇНІ

Наслідки великого голоду

Тривале голодування надзвичайно шкідливе та викликає згубні відтерміновані наслідки для людського організму. Таких висновків дійшли вітчизняні фахівці з різних галузей науки за результатами спостережень голодуючих 1921 року. Детальні результати досліджень вчені опублікували у фахових журналах і підготували окремий збірник з промовистою назвою «О ГОЛОДЕ», опублікований наркоматом охорони здоров’я України в 1922 році у Харкові.

Науковці підкреслювали, що в місцях голодування різко впала народжуваність; у малюків почастішали прояви аномалій; у дорослих передчасно з’являлися ознаки старіння: вицвітали очі, втрачала пружність шкіра, випадали зуби. Крім того, внутрішні процеси в організмі істотно позначалися на психіці голодуючих. Пригнічений стан, що супроводжується відсутністю людських почуттів, дістав назву «уявної порожнечі». Нестерпні муки впливали на дії людей і мали епідемічний характер. Пацієнтка, яка зізналася в канібалізмі, мотивувала це так: бажання вбити і з’їсти свою дитину виникло після почутого подібного від інших.

Професор Олексій Івановський вивів певні закономірності в стані голодуючої людини: «Для того щоб визначити фізичну міць досліджуваних суб’єктів до і після голодування, ми використали «життєвий» (конституційний) індекс Піньє... який дав таку формулу: з висоти зросту віднімається сума обхвату грудей у сантиметрах і вага тіла в кілограмах. Отримана різниця дає порівняльний масштаб для визначення фізичної міцності суб’єкта, яка повинна бути тим більшою, чим меншу вказано різницю». Результати трирічних спостережень професор Івановський поділив на піврічні цикли. Різке погіршення стану людини припадало на другий і третій. Ці розрахунки підтвердилися навесні 1933 року, в апогей Голодомору. Та тільки особисто перевірити їх ученому уже не вдалося.

Соціальний чинник вважався одним із основних, що запобігав високій смертності. «Природно, що чим вища організація держави, тим більше вона зобов’язана перебрати на себе турботу з організації боротьби з голодом», стверджував професор Михайло Ліфшиць (відповідно, занизьким і злочинним слід вважати моральний рівень керівництва СРСР, яке розв’язало штучний голод на території радянської України).

У 1932 році більшовики переслідували протилежні цілі. Приховавши від світу сам факт Голодомору, а також і його жахливі наслідки, вони заборонили будь-які фахові дослідження. Спеціалісти у галузях антропології, інфекційних, внутрішніх хвороб були репресовані (С. В. Коршун), пішли з життя (О. А. Івановський, М. І. Ліфшиць, С. А. Вайсенберг) або під зовнішнім тиском втратили інтерес до забороненої теми.

Фото: Обкладинка збірника «О ГОЛОДЕ», НКОЗ УССР. м. Харків, 1922.

 

Read 96 times
Rate this item
(0 votes)
Шаблоны для сайта