У другій половині 1920–х рр. господарчим керівництвом держави був обраний курс на зближення наукової теорії з прикладними дослідами та практикою. В столиці радянської України відкривали чимало науково–експериментальних кафедр, дослідних станцій, дослідницьких лабораторій.

Маловідомою залишається робота Г. Висоцького в Українському інституті прикладної ботаніки наркомату освіти УСРР, який був заснований професором Володимиром Любименком у 1928 р. Установа знаходилася у будинку колишнього інституту шляхетних дівчат (донині будинок по вулиці Сумській, 33, не зберігся). Г. Висоцький очолював підвідділ лісових займищ відділу Прикладної геоботаніки інституту. Також у Харкові в 1927 р. професор Г. Висоцький очолив засновану при сільськогосподарському інституті науково–дослідну кафедру лісництва, розташовану на розі нинішніх вулиць М. Семенка та Г. Сковороди. Колеги, професори В.Я. Гурський, І.О. Яхонтов, В.Н. Андреєв керували її секціями. В 1927–1928 навчальному році на виділені кафедрі кошти вони брали участь у експедиції з вивчення лісів України, досліджували типи посадок, їхню біологію та продуктивність у Чугуївському навчально–дослідному лісництві. Брали участь у меліоративних роботах із зміцнення пісків і ярів, про результати яких повідомили фахові часописи.

У Харкові Георгій Миколайович проживав з сім’єю доньки в новенькому будинку Спеціалістів у розбудованому районі «Задержпром’я». Обожнював онука, вихованню якого приділяв час. З листів до академіка Володимира Вернадського, з яким пов’язували багаторічні зв’язки, постає образ емоційної, поетичної людини з гарним почуттям гумору. Так, у 1939 р. Висоцький залишив жартівливий підпис «великому академіку від маленького (маргаринового)». Любив життя, віддавав перевагу його активним формам, «коли все навколо кипить і плигає як Sprudel». У 1930–ті рр. Георгій Миколайович хоч і скаржився на погане самопочуття, але продовжував працювати, публікував наукові праці. У 1934 р. Г.М. Висоцького було обрано академіком ВАСГНІЛ, у 1939 р. — Академії Наук УРСР.

Г.М. Висоцькому належать близько 270 опублікованих наукових праць, які вирізняли талант автора, оригінальність і самобутність думки. Всього ж науковий доробок вченого склав 6 тисяч друкованих сторінок. Вважається, що він розвинув докучаєвське вчення про зони природи. Уперше описав процес оглеєння і показав його біологічний характер. Установив закономірності приземних повітряних течій, що викликають пилові бурі. Вивчив вплив лісу на водний режим місцевості, заклав основи ґрунтової гідрології посушливих районів, розробив теорію трансгресивної ролі лісів, класифікацію дібров і заслужено визнаний корифеєм степового лісорозведення. Академік Г. Висоцький є автором низки наукових термінів, які цілком відповідають сучасним уявленням про географічний ландшафт як природний комплекс і нині вживаються в спеціальній літературі: місцевість, мікрорельєф, глей, ілювій.

6 квітня 1940 р. Володимир Вернадський записав у щоденнику: «помер у Харкові Георгій Миколайович Висоцький, з яким я зустрівся в Києві, де зав’язалася наша наукова дружба». Академік назвав його «справжнім натуралістом, шляхетна м’якість якого і делікатність по відношенню до людей поєднувалися з твердістю характеру та стійкістю».

Ім’я Г.М. Висоцького носить Український науково–дослідний інститут лісового господарства і агролісомеліорації (УкрНДІЛГА), засновником якого він був і в якому натхненно працював останні 10 років свого життя.

Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України

Фото і коментарі:

1. Висоцький Георгій Миколайович (1865–1940). Фото «Історія УкрНДІЛГА» https://uriffm.org.ua/uk/history
2. Харківський інститут сільського і лісового господарства ім. Х.Г. Раковського, 1920–ті рр. Колишній Ново–Олександрійський, відновлений у Харкові в 1921 р. нині Харківський аграрний університет ім. В.В. Докучаєва. Вікіпедія.
3. Корпус Українського науково–дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації ім. Г.М. Висоцького. Розташований по вулиці Г. Сковороди, 86, у м. Харкові. Фото Зайченка, ХХ ст. Інтернет–ресурс.
4. Погруддя Г.М. Висоцького, встановлене на території Боярської лісової дослідної станції. м. Боярка, Фастівський район Київська область. Вікіпедія.