Нагадаємо: З розпадом Російської імперії, розпочатим Лютневою революцією 1917 року, в м. Києві зусиллями українських партій була створена Центральна Рада, яка 20 листопада 1917 року проголосила створення Української Народної Республіки.
Верхівка російських більшовиків, які захопили владу внаслідок збройного повстання проти Тимчасового уряду в Петрограді, доклала чимало зусиль до повернення українських територій до складу вже новоствореної під червоним прапором радянської імперії. Справжні, хижацькі наміри, більшовицькі лідери приховали популістськими гаслами та обіцянками. Українську Центральну Раду називали буржуазним та контрреволюційним органом, розв’язану війну на теренах України – громадянською війною.
Політична, а за нею військова ескалація з боку північного сусіда, на початку грудня 1917 року вилилася в окупацію українських земель. Червоногвардійські загони під орудою Володимира Антонова-Овсієнка заволоділи м. Харковом, звідки поширили військову експансію в бік столиці УНР м. Києва.
Подвиг Героїв Крут – символ українського опору
Подвиг Героїв Крут – символ українського опору
До 106-ої річниці битви під Крутами
…Зловісна ніч – її не позабути! –
Пливла над полем, студеніла…
Лягла трисотня у бою за Крути,
За Україну у снігах лягла!..
Ти чуєш? Чуєш?.. Де ж є твої лави!?
Де Мати-Січ… Батурин… Козаки!
Де, Україно, цвіт Твоєї Слави!?
Що Ти жива! Що йдуть твої полки!
Що не Трисотня стріне хижу зграю,
А вся Ти встанеш з ворогом у бій!..
Я плачу, Рідна, плачу, як згадаю
Тих, що лягли із мукою надій!..
Ці поетичні рядки належать українському поету, літературознавцю, журналісту Миколі Щербаку (1914–2010) і йдеться у них про події 106-річної давнини.
Поєднана силою духу народу. До 105-ої річниці проголошення Акту Соборності України
Висвітлення Соборності України в науковій думці і художній літературі
Ідею Соборності виковувало поетичними строфами чимало представників української інтелігенції на заході і сході України. Сподівання на злуку українських земель задовго до події лунало з вуст українських класиків. Пророчі слова знаходимо у багатьох творах Тараса Шевченка у першодруці «Кобзаря» далекого 1840 року.
Невтомний Каменяр, вічний революціонер Іван Франко у 1883 році звертаючись до українців закликав підніматися на боротьбу, яку вважав святим ділом, «щоб газдою, не слугою, перед світом стати». У творі «Розвивайся ти, високий дубе» (1883) є заклик до боротьби за нероздільну Україну від заселеною етнічними українцями Кубані до карпатської притоки Вісли річки Сяну.
Персональна виставка Оксани Миланіч
«Місто янголів»
26.01.2024 – 28.01.2024
Миланіч Оксана Анатоліївна народилася 18 грудня 1992 року у м.Харкові.
Її любов до малювання виявилася вже з раннього віку, скільки себе пам'ятає. А її перша творча виставка пройшла ще в ранньому дитинстві – просто на шпалерах свого будинку. З того часу малювання було розрадою на життєвому шляху. Навчалась у двох спеціалізованих художніх школах. У Школі сучасних театрально-сценічних напрямів (ШСТСН) у м.Харкові, відділення мультиплiкацiї, тоді її роботи виставлялися в галереї «Маестро», під назвою «Вне формату». Та на Художньому відділенні в Харківській школі мистецтв для підлітків та дорослих №10 ім. Антона Лагошина.
Після перерви, саме у 2022 році повернулася до малювання, коли до Харкова прийшла війна. Малювання дало можливість заспокоїтися та сконцентруватися не на зовнішньому, що відбувається, а на внутрішньому душевному світі. За допомогою такого перефокусування народилася ідея створення янголів. Картини виконані акрилом у складній, багатошаровій техніці, у стилі авангардизм. 27 січня 2023 року в галереї «Бузок» м.Харкова пройшла перша персональна виставка Оксани «Під крилом янгола», яка була зроблена для підтримки харків'ян у воєнні часи.
Поєднана силою духу народу. До 105-ої річниці проголошення Акту Соборності України
Від Червоного терору до Ланцюга єдності
Встановлення радянського режиму розпочалося з руйнації вікових традицій українського народу, його духовної та культурної спадщини. Заборона українських громадських організацій і політичних партій, закриття редакцій «буржуазних» україномовних газет, вилучення заборонених книг із загальнодоступних фондів бібліотек, знищення символіки української державності – далеко не повний перелік засобів, використаних більшовиками у боротьбі із залишками Української Народної Республіки.
Спираючись на «теоретичні висновки» і практичні вказівки першого керівника радянської держави Володимира Леніна, більшовики розв’язали в Україні нещадний і масштабний Червоний терор. Найближчий поплічник керманича пролетаріату Фелікс Дзержинський, який очолював спеціально створений репресивний орган – Надзвичайну комісію – прибувши до столиці радянської України м. Харкова, у якому ще були живі традиції національного відродження, розпорядився першочергово посилити боротьбу з петлюрівським підпіллям, вимагаючи «Якнайбільше захопити заручників. Петлюрівців у тюрмах не тримати, розстріляти. Інакше вони будуть збережені для контрреволюції. Судами не захоплюватись».
Звичайно, згадувати «контрреволюційне свято», а тим паче святкувати його в УСРР-УРСР протягом десятиліть ніхто не насмілювався.
Символічна акція єднання Сходу і Заходу України – «Ланцюг єдності» – вперше в радянській Україні відбулась у переддень свята Злуки в неділю, 21 січня 1990 року. Вона засвідчила, що українська нація подолала страх перед тоталітарним режимом і готова маніфестувати свою незгоду з політикою комуністичної партії.
Поєднана силою духу народу. До 105-ої річниці проголошення Акту Соборності України
Київ, 22 січня 1919 року. Проголошення Акту Соборності України
Соборність є однією з наріжних ідей української державності, яка бере початок від об’єднання давньоруських земель навколо Київського князівства. У часи їх поділу між сусідніми державами, українці прагнули до територіальної єдності, національного об’єднання. Урочисте оголошення 22 січня 1919 року Акту Соборності про злуку Східної та Західної України є священною датою для кожного українця, яку офіційно відзначають щороку в незалежній Україні. Важливими вважаються історичні події, які передували проголошенню документу і дали початок державності України.
Революційні зміни на етнічних українських землях Російської та Австро-Угорської імперій внаслідок результатів Першої світової війни сприяли створенню Української Центральної Ради, яка IV Універсалом 22 січня 1918 року проголосила самостійність Української Народної Республіки (УНР). Восени 1918 року на західноукраїнських етнічних землях була проголошена Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР).
Процес об’єднання територій в одну Українську Народну Республіку продовжився укладанням документу про злуку між УНР і ЗУНР в одну соборну державу. Представники сторін зустрілись 1 грудня 1918 року на залізничній станції Фастів у штабному вагоні Головного Отамана УНР Симона Петлюри. Від Директорії УНР документ підписали Володимир Винниченко, Опанас Андрієвський, Федір Швець, Симон Петлюра. Від делегації Ради Державних Секретарів ЗУНР Лонгин Цегельський, Дмитро Левицький.
22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення незалежності УНР, в Києві на Софійській площі відбулися урочисті збори. На них проголосили Універсал Директорії Української Народної Республіки про злуку із Західноукраїнською Народною Республікою. У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна.
Здійснились віковічні мрії, якими жили кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Наступного дня, 23 січня 1919 року, в приміщенні київського Оперного театру (сучасна Національна опера України) Трудовий Конгрес України ратифікував документ, надавши йому законного юридичного характеру. Президента УНРади Євгена Петрушевича незабаром обрали до складу Директорії. ЗУНР після об’єднання з УНР змінила назву на Західна область Української Народної Республіки (ЗО УНР). Розпочалася активна співпраця між обома державними утвореннями в економічній, військовій та культурних сферах.
Ідея соборності охопила українців у найвіддаленіших куточках їх проживання. Відголоском історичного руху до Злуки на Закарпатті стали Всенародні збори у Хусті 21 січня 1919 року, які постановили об’єднати Карпатську Україну з Українською Народною Республікою зі столицею в Києві. В умовах перманентної боротьби за свободу і незалежність надзвичайно багато важило братерство по зброї українців із різних регіонів.
Апогеєм співпраці та консолідації зусиль став спільний похід українських армій на Київ у серпні 1919 року. Однак через низку причин об’єднання УНР і ЗУНР в одну державу не було доведене до завершення. Продовжували існувати два окремі уряди, дві армії. Республіки фактично перебували у конфедеративних відносинах. Відмінні геополітичні інтереси та цілі, зрештою, призвели до розвалу соборного фронту Української революції пізньої осені 1919 року. Тим не менше, Акт Злуки став символом і легендою для наступних поколінь борців за Україну.
Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року ідея цілісності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилася під сумнів. Упродовж багатьох десятиліть Акт залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.
«Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів» закликав Іван Франко в «Одвертому листі до галицької молодежі», 1905 рік
«Не чіпатися того, що ділить і роз’єднує поодинокі частини української землі, а пильнувати того, що лучить і єднає їх до купи, і се зміцнювати і розвивати мусимо… Єднатися, концентруватися, а не ділитися, не розбігатися – се повинно бути у всім нашим гаслом». Михайло Грушевський, «Про українську мову й українську справу», 1907 рік.
Український історичний календар 22 січня містить дві знаменні події: проголошення 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки та рівно за рік – Універсалом Директорії Української Народної Республіки – об’єднання УНР і ЗУНР в єдину суверенну державу.
Ці події є надзвичайно важливими в історії Української революції 1917–1921 років і загалом історії України XX століття. IV Універсал Української Центральної Ради став логічним етапом складного розвитку українського визвольного руху доби революції. Розпочавшись у березні 1917-го, він за один рік пройшов еволюцію від культурницьких вимог, ідей політичної автономії та
федерації і зрештою до усвідомлення необхідності власної незалежної держави. Водночас, на проголошення незалежності значний вплив справили зовнішні обставини – збройна агресія більшовицької Росії, а також переговори в Бересті про мирний договір УНР з країнами Четверного союзу.
Текст IV Універсалу датований 9 (22) січня 1918 року. Ухвалили його пізно вночі 11 (24) січня 1918 року на засіданні Малої Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир
з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.
Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки (УНР) та Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлено Указом Президента України “Про День соборності України” від 21 січня 1999 року № 42.
Акт Злуки, проголошений 105 років тому – 22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві, став епохальною історичною подією, коли українські землі об’єдналися в одній державі. Це стало основоположною віхою українського державотворення, увінчало соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.
Соборність означає, по-перше, об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, – духовну консолідацію всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Нарешті, соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту побудови демократичної держави, є запорукою
виживання й існування нації.
Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністю українців. 22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагою події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки, яке сталося у 1918 році, та проголошення Акта Злуки українських земель, що відбулося 1919-го.
Проголошення Соборності 22 січня 1919 року, коли Українська Народна Республіка та Західноукраїнська Народна Республіка об’єдналися в соборну державу, увінчало прагнення до єднання українців, розділених кордонами тогочасних імперій. Ця подія повністю руйнує твердження російської пропаганди, буцімто українські землі вперше об’єднав Сталін у 1939 році.
Упродовж багатьох десятиліть Акт злуки залишався ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу. Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів.
На початку ХХ століття українці об’єдналися після падіння імперій. Нині Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісність буде цілковито відновлена після того, як Україна звільнить усі території, захоплені ворогом. Соборність – мета Перемоги.
Ляльки за чайним столиком та текстильний посуд – робота учасниці творчого клубу рукоділля «Натхнення» Світлани Іванової. Прийшла до клубу як вишивальниця, має великий досвід, велику кількість картин, вишитих хрестом, бісером. «Стіна бажань» у рамках виставок клубу – її вигадка. Обкладинка на Книзі відгуків клубу також її робота. Готувалася до цієї виставки, сподівалася повернутись.
Наразі змушена перебувати в Іспанії. Ляльки вислала посилкою ще в листопаді. Із запізненням, але встигли.