Українська патріотка письменниця Любов Яновська
Українська патріотка письменниця Любов Яновська
Минає 165 років від дня народження української письменниці, громадської і політичної діячки, членкині Української Центральної Ради Любові Олександрівни Яновської (1861–1933).
Любов Щербачова (дівоче прізвище письменниці) народилася 30 липня 1861 р. в маєтку своєї бабусі, що розташовувався у с. Миколаївка Борзнянського повіту Чернігівської губернії. Бабуся Любов Боголюбцева походила з роду Білозерських. Її брат Василь Білозерській, був редактором журналу «Основа», а старша сестра й відома письменниця Ганна Барвінок стала дружиною Пантелеймона Куліша. Ще одна сестра бабусі Надія була матір’ю української письменниці Наталки Полтавки та бабусею літераторки Надії Кибальчич. Здавалося, у такій сім’ї Люба від народження була приречена до творчості. Проте батько, ротмістр Олександрійського гусарського полку, хоч і мав поетичний хист, не цікавився його вдосконаленням. А через українофобські погляди забороняв доньці вживати українську мову. Мати, «вихованка Куліша та патріотка–українка», згадувала письменниця, завжди підтримувала Любов у її зайняттях українською літературою.
Сім’я часто змінювала місце проживання за направленням батька. Тому дитинство дівчини минуло спочатку на території Польщі, потім у Полтаві, Кременчуці. Читати Люба навчилася у сім років завдяки сусідському хлопчику. Потім здобувала освіту в Кременчуцькому пансіоні, Полтавському інституті шляхетних дівчат. Займалася самоосвітою, цікавлячись філософською, художньою літературою. Мала співочі здібності, проте їх не розвивала. І навіть відмовилася від пропозиції принца Ольденбурзького стати його стипендіаткою. Адже консерваторію для навчання мала обирати за власними уподобаннями.
По закінченню інституту з відзнакою, з 1880 р. працювала домашньою вчителькою в с. Рудки Лубенського повіту. Там познайомилась з полтавським поміщиком Василем Яновським, який мав ліберальні погляди й був членом Київської громади. Одружившись, майбутня письменниця отримала прізвище Яновська (її літературні псевдоніми Ф. Екуржа, Омелько Реп’ях). За посередництвом чоловіка, Любов Яновська познайомилась з відомими українськими діячами: Житецьким, Лисенком, Лесею Українкою та Оленою Пчілкою. Ще й виявилося, що старший син добрих знайомих Шеметів — Володимир належав до переконаних українських патріотів. Він і пробудив у літераторки національну свідомість, потяг до культурної роботи.
Закохана в місто Харків письменниця Марія Романівська
28 липня виповнилося 125 років від дня народження української літераторки, сценаристки, дитячої письменниці Марії Михайлівни Романівської (1901–1983).
Вона народилася у сім’ї священника в 1901 р. в с. Єрки Миргородського повіту на Полтавщині. Коли дівчинці було чотири роки, батьки переїхали до м. Зіньків, де серед тиші зелених ланів, далеко від гомону великого міста Марія провела дитячі та шкільні роки. Марійка любила читати, захопилася поезією. У газеті «Полтавський вісник» був опублікований перший вірш одинадцятирічної Марії Романівської.
«З дитинства закохалася в музику пісень і музику слова. Маленькою складала вірші про кота Сірку і т. д. і наспівувала їх. Кохання до музики пройшло через все життя, було радістю і мукою, бо спочатку вчитись музиці було ні на чому, а потім ні в кого. Революція сонячним акордом вдарила в юну душу, але потім на час застигла. Кров лякала незагартовану душу — тому була доба химерних казок і закохання в чисте мистецтво», так письменниця згадувала місця і події, що стали джерелами її творчості.
Закінчивши у 1918 р. Зіньківську жіночу гімназію, у якій вчителювала мати, Марія поїхала до м. Полтави, де вступила одразу до Історико–філологічного факультету і музичної школи. Новостворений у жовтні 1918 р. за ініціативою товариства «Просвіта» Історико–філологічний факультет, мав покласти початок класичного університету Полтави. Викладали тут провідні професори Харківського університету: Дмитро Багалій, Микола Сумцов, Євгеній Черноусов, Іван Рибаков, Стефан Таранушенко, Володимир Щепотьєв. Нетривалий час — всього 2,5 роки до злиття з педагогічним інститутом, навчальний заклад залишався провідним вишом міста. Втім, у підсумку Марія Романівська обрала музику й Харків. «І в 1921 році — Харків, закохання в місто, потім закохання в сучасність, як прелюдія до могутньої симфонії майбутнього. Вірші од звуків природи і кохання почали переходити до інших мотивів». Молодою літераторкою оволоділо «бажання все побачити, все взнати і взяти з великого міста електричних вогнів, щоб понести їх в заснулі степи — потім колись». Дівчина вирішила продовжити навчання в Харківській консерваторії. А поки тривали національно-визвольні змагання залишилася вдома, працювала піаністкою театрального колективу в місцевому Народному домі, вчителькою на початкових музичних курсах, музичним керівником агітбригади червоноармійського полку.
Сергій Пилипенко. Маловідомі сторінки життя
Сергій Пилипенко. Маловідомі сторінки життя
Виповнилося 135 років від дня народження українського прозаїка, літературного критика, організатора письменницької справи Сергія Володимировича Пилипенка (1891–1934). Письменнику, публіцисту, редактору багатьох українських газет, борцю за відродження української культури, засновнику української письменницької спілки «Плуг» належить величезна роль у організації та вихованні творчої молоді в Харкові на початку 20–30–х років ХХ століття.
Він народився 22 липня 1891 р. у Києві в сім’ї народного учителя. З дитинства Сергій мріяв присвятити себе літературі і вивченню іноземних мов. Тому по закінченню у червні 1909 р. Першої київської гімназії вступив на історичний факультет Київського університету (відділ славістики).
Одначе завершити освіту Пилипенкові завадило захоплення «політикою». Ще в гімназичні роки він брав активну участь у гуртках Української партії соціалістів–революціонерів (УПСР), членом якої вважав себе з 1908 р. Революційну діяльність не полишав і в студентстві, за що в 1912 р. був відрахований з третього курсу університету та висланий з Києва без права проживання в університетських містах. У Броварах Сергій Пилипенко працював вчителем. А на початку Першої світової війни влітку 1914 р. був мобілізований до царської армії і рядовим був доправлений на фронт.
Інтелігентний, освічений, ерудований Сергій Пилипенко за будь-яких життєвих обставин знаходив своє місце, залишався на видноті. Протягом 1914–1918 рр. пройшов шлях від рядового до капітана, чотири рази був поранений. Відрізнявся самовідданістю, мужністю і відвагою, за що відмічений багатьма бойовими офіцерськими нагородами. Тоді й почав займатися журналістикою, у Ризі редагував фронтову газету «Український голос».
ОНЛАЙН-ВИСТАВКА РОБІТ ХАРКІВСЬКОГО ТВОРЧОГО КЛУБУ «НАТХНЕННЯ» 
«ІСТОРІЇ, ЩО НАРОДЖУЮТЬСЯ З НАТХНЕННЯ» @nathnennya_kh
У сьогоднішній експозиції:
«Еос. Улюблений хорт принца Альберта» — благородна класика та вишуканість у кожному стібку.
Розмір: 50х40 см
Техніка: вишивка хрестиком
«Хамелеон» — масштабна та фактурна робота, що грає всіма барвами. Розмір: 70х50 см
Техніка: вишивка бісером
«100 $» — стильний, сучасний та креативний сюжет. Розмір: 30х15 см Техніка: вишивка хрестиком ПРОЄКТ «АРТ-ФРОНТ UKRAINE»
ПРОЄКТ «АРТ-ФРОНТ UKRAINE»
21.07.2026 – 02.08.2026
Виставка об'єднала роботи провідних митців Харкова. Експозиція демонструє потужність українського мистецтва та переосмислення місця творчості у воєнних реаліях. Коли говорять гармати, музи не мовчать — вони стають на захист нашої ідентичності.
Основа виставки — монументальні полотна Юрія Шмиголя, Марка Константинопольського.
Проєкт реалізовано за сприяння Харківської Обласної Військової Адміністрації.
Проєкт реалізується спільно з Комунальною установою «Ветеранський простір “Пліч-о-пліч”» Харківської обласної ради.
Проєкт підтримано Харківською державною академією дизайну і мистецтв.
Керівники проєкту: Олексій Антіпов, Ігор Шишко
До 120–річчя української патріотки, поетеси Олени Теліги
Виповнилося 120 років від дня народження письменниці, громадської та політичної діячки, борчині за незалежність України Олени Теліги (1906–1942). «Поеткою з Божої ласки» називав її редактор творів поетеси Дмитро Донцов. «Оригінальна в образах та ідеях, цілосна як рідко хто інший, елегантна у формі своїх віршів, елегантна у своїй статурі «прудконогої Діяни» («кругом пані» — казав Шевченко), горда в наставленні до життя — вона лишила нам взір справжньої панської поезії в найкращім значенні слова, поезії позбавленої всього вульгарного, простацького. З’явилася вона, спалахнула і згоріла на тяжкім і сірім, потім на кріваво–червонім небі війни і революції, неначе блискуча звізда, лишаючи, хоч згасла фізично, яскраве світло по собі, яке палахкотітиме нащадкам».
Рід Олени Теліги походив з Харківщини. Її батько Іван Опанасович Шовгенів народився 1874 р. у селянській сім’ї в с. Кам’янка Куп’янського повіту Харківської губернії. Коли в 1906 р. талановитий і вже досвідчений інженер–гідротехнік займався викладацькою практикою у Московському інженерному училищі, у нього народилася донька Оленка. У 1918 р. його сім’я (дружина Уляна Степанівна, донька Олена, двоє синів Андрій та Сергій) оселилася в Києві. Іван Опанасович тоді викладав у Київському політехнічному інституті. Олена навчалася в жіночій гімназії, поки плин життя не перетворили події революції. Міністерство шляхів сполучення УНР, директором департаменту якого працював Іван Шовгенів, евакуювали до Чехо–Словаччини. Професор став ректором, очоливши Українську господарську академію в Подєбрадах. У липні 1922 р. туди з Києва дістались і Олена з матір’ю.
У Подєбрадах дівчина поступила навчатися на Українські матуральні курси, після закінчення яких отримала «матуру», тобто документ, який давав право вступу до вищої школи. Протягом 1923–1929 рр. здобувала освіту на історико–філологічному факультеті Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі. Там 1 серпня 1926 р. побралася з українським мігрантом Михайлом Телігою. Молодята покохали одне одного, займаючись разом у танцювальному колективі Василя Авраменка та аматорському драматичному гуртку.
✨ ОНЛАЙН-ВИСТАВКА РОБІТ ХАРКІВСЬКОГО ТВОРЧОГО КЛУБУ «НАТХНЕННЯ» ✨
? «ІСТОРІЇ, ЩО НАРОДЖУЮТЬСЯ З НАТХНЕННЯ» @nathnennya_kh
Кожна вишита картина — це особливий настрій, закарбований у тисячах акуратних хрестиків. Сьогодні у нашій онлайн-галереї — неймовірні, символічні та соковиті роботи майстрині Марини Малиновської @malinovskaia9048
Гортайте карусель, щоб розглянути кожну деталь! ??
? У сьогоднішній експозиції:
1️⃣ «Соковитий натюрморт» — аптитні барви та неймовірний затишок.
? Розмір: 26х31 см
? Техніка: вишивка хрестиком
2️⃣ «UKRAINIAN» — робота, наповнена любов’ю до рідної культури та самобутності.
? Розмір: 27х35 см
? Техніка: вишивка хрестиком
3️⃣ «KHARKIV» — особливий сюжет, присвячений нашому незламному та рідному місту.
? Розмір: 53х23 см
? Техніка: вишивка хрестиком
✨ ГАЛЕРЕЯ САМОЦВІТІВ у Харкові ✨
Запрошуємо вас у світ природної краси, витонченого стилю та справжнього натхнення ?
На виставці ви зможете побачити унікальні прикраси з натурального каміння, перлів та самоцвітів, відчути магію природної розкоші та знайти особливу прикрасу саме для себе.
? Подаруйте собі природну розкіш
? ІВЦ «Бузок» (малий зал)
? вул. Сумська, 25
? с 23.07 по 01.08
? 10:00–18:00
? Понеділок — вихідний
? Вхід вільний
Прикраси • Стиль • Натхнення
Завітайте та відкрийте для себе красу, створену природою ✨
✨ ОНЛАЙН-ВИСТАВКА РОБІТ ХАРКІВСЬКОГО ТВОРЧОГО КЛУБУ «НАТХНЕННЯ» ✨
? «ІСТОРІЇ, ЩО НАРОДЖУЮТЬСЯ З НАТХНЕННЯ» @nathnennya_kh
Кожен хрестик — це окрема історія, оживлена любов’ю, терпінням та майстерністю. Сьогодні у нашій віртуальній галереї — захопливі та деталізовані роботи талановитої майстрині Ірини Єрмакової.
Гортайте карусель, щоб насолодитися цією красою зблизька! ??
? У сьогоднішній експозиції:
1️⃣ «Квітковий двір» — затишок та неймовірна гармонія барв.
? Розмір: 30х41 см
? Техніка: вишивка хрестиком
2️⃣ «Старий крук» — глибока, атмосферна та вражаюча масштабом робота.
? Розмір: 46х68 см
? Техніка: вишивка хрестиком
3️⃣ «Яскраве літо» — сонячний настрій та соковиті кольори, що зігрівають.
? Розмір: 31х23 см
? Техніка: вишивка хрестиком
Засновник Харківської патологоанатомічної наукової школи
Володимир Крилов
У липні виповнилося 185 років від дня народження видатного лікаря–патологоанатома, педагога, одного з основоположників учення про антропометрію і типи статури, засновника Харківської патологоанатомічної наукової школи Володимира Платоновича Крилова (1841–1906).
Володимир Крилов народився 16 липня 1841 р. у родині священника в Ярославській губернії. Спочатку дістав домашню освіту. Потому юнак намагався йти стопами батька і у 1850 р. поїхав до приходських класів Ярославського духовного училища. З 1858 р. навчався в духовній семінарії, з «філософського класу» якої в 1862 р. вибув на здобуття освіти в столичній Медико–хірургічній академії. Коли не потрапив до числа студентів, то залишився у Петербурзі. Рік вільно відвідував лекції та вивчав німецьку мову. А ставши студентом, у 1868 р. з відзнакою завершив навчання, працював «інститутським лікарем», удосконалював практичні навички й готувався до професорського звання. За два роки отримав ступінь доктора медицини, захистив дисертацію «Про патологоанатомічні зміни легких у сифілітиків» (1870) і опублікував низку наукових робіт.
Викладацьку діяльність Крилов розпочав на кафедрі судової медицини Варшавського університету, звідки наприкінці 1873 р. приїхав до Харкова. Подальша кар’єра була пов’язана з Харківським університетом. Став викладачем кафедри патологічної анатомії медичного факультету, у Харківському університеті він працював у 1873–1882 рр. екстраординарним, у 1882–1897 рр. ординарним, у 1897–1902 рр. заслуженим професором.