Цього року 8 жовтня виповнюється 85 років від дня смерті Гната Мартиновича Хоткевича (1878–1938), письменника, педагога, театрального організатора і громадсько-політичного діяча. Ця неймовірна високообдарована людина здобувала славу Харкову як українському місту. Талановитий поет, драматург, прозаїк, перекладач. Засновник харківської школи, автор першого підручника гри на бандурі. Викладач Харківського музично-драматичного інституту. Керівник капели бандуристів у Полтаві, які досягли визнання, отримавши контракт на гастролі Північною Америкою. Автор близько 600 музичних творів, вправно володів вокалом, грою на фортепіано, скрипці, бандурі. Громадська діячка Надія Суровцова, яка вважала Г. Хоткевича «романтичним символом українського руху, любові до батьківщини, її минулого, сучасного та майбутнього», у мемуарах навела підліткові враження від концерту в м. Умані. «Вийшов молодий бандурист у вишиваній українській сорочці не нашого зразка, з стрічкою-краваткою на високому комірі. Голубі очі, невеличкі вуса, отакий собі. І заспівав. Він мав невеличкого тенора, дуже приємного, а репертуар був добірний на ту пору. Що б він не почав, все викликало бурю оплесків». Музичні вечори з теплотою згадували професор Микола Сумцов, письменниця Христина Алчевська.
Вже у молоді роки Гнат Мартинович виявив організаторський хист, підготувавши виступ кобзарів-лірників до ХІІ Археологічного з’їзду в Харкові в 1902 р. Фундатор першого в царській імперії робітничого театру, до якого залучив робітників паровозного заводу. «Єдиний «тілігент» з них був я», посміхався у вуса. Здобувши вищу освіту в Харківському технологічному інституті, він працював інженером на залізниці. «А дати в ті часи 150 свідомих українців у робітничу масу – я вважаю серйозною заслугою». Активний учасник революційних подій 1905 року, через реакцію царату Хоткевич вимушений залишити рідне місто та емігрувати до Галичини. У селі Красноїлля організував першу трупу Гуцульського театру – унікального явища, яке через наполегливість керівника набуло відомості. Підготувавши гастрольний репертуар, Хоткевич і його колектив поїхали до Харкова, Одеси, Херсона, Миколаєва, Києва, Москви.
Гнат Мартинович встигав вести копітку дослідницьку роботу. Оцінюючи його науковий доробок, як шевченкознавця, фахівці відзначали нову і оригінальну постановку проблеми, солідну аргументацію на основі архівних і мемуарних першоджерел, різнобічність і талановитість автора.
Розквіт творчості митця припав на 1920–30-ті роки. Насичена, активна діяльність Хоткевича була безжально перервана арештом 23 лютого 1938 р. «Літератор, науковий працівник, під час арешту пенсіонер», напишуть йому в анкету заарештованого. У документах НКВС зазначалося, що Хоткевич викритий як член антирадянської української націоналістичної терористичної організації. За цим звинуваченням його було страчено. Після реабілітації 1956 року з новою силою спалахнув інтерес громадськості до багатогранної спадщини Гната Хоткевича. У 2004 році його ім’я включено до книги «Сто знаменитих харків’ян». Новітні, без сумніву історичні події на Харківщині, доводять, навіть якщо скоротити цей список вдесятеро, Гнат Хоткевич посяде у ньому своє гідне місце.
Онлайн-виставка до Дня пам’яті жертв політичних репресій
«Розп’ятими долями болить Україна»
21.05.2023 - 26.05.2023 р.
День пам’яті жертв політичних репресій — щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на третю неділю травня. Відзначається згідно з Указом Президента від 21 травня 2007 року з метою вшанування жертв політичних репресій комуністичного режиму.
Через терор і репресії пройшли представники усіх верств населення: від наукової та творчої інтелігенції до робітників і селян. Радянська влада намагалася приховати сліди своїх злочинів. Місця поховань ставали режимними об’єктами КДБ, доступ до відомчих архівів був заборонений.
Виставку підготовлено за матеріалами серії книг «Реабілітовані історією. Харківська область».
Фотоілюстрація до афіші:
Пам’ятник Козацький хрест «Убієнним синам України», встановлений 2004 року на меморіалі «Сандармох» у Республіці Карелія на місці масових розстрілів українських в’язнів – діячів науки, культури, освіти осінню 1937 року. Скульптори Микола Малишко та Назар Білик.
«НАС ЄДНАЄ ТВОРЧІСТЬ»
20.05.2023 - 30.05.2023 р. (велика зала)
Анонсуємо виставку творчих робіт учнів художнього відділення ДМШ №5. Вперше з моменту повномасштабної війни в Україні наші юні таланти представлять офлайн свої роботи та скульптурні композиції, виконані за допомогою різноманітних технік та прийомів. Запрошуємо вас підтримати майбутніх митців 20 травня в інформаційно-виставковому центрі «Бузок».
Вітаємо, любі глядачі! На зв'язку незламний Харків - залізобетон, місто-герой, яке подарувало світу чимало науковців, письменників, музикантів та художників. Харків - осередок студентства, в якому завжди нестримним потоком струменіла енергія молодості, відновлення та життя. Зараз на наших вулицях молоді стало набагато менше - університети та школи перейшли на дистанційне навчання, багато хто був змушений евакуюватися, хтось волонтерить, а хтось захищає нашу землю і нашу свободу. Попри все, ми продовжуємо жити і створювати навколо себе той світ, в якому наші діти зможуть досліджувати, винаходити, музикувати, малювати, будувати, рости в мирі та безпеці. Тож, Харків - це не лише місто герой, це місто героїв.
Наша мета – створити умови для розкриття потенціалу наших учнів в усіх можливих його проявах, допомогти їм не лише опанувати технічні аспекти мистецтва, але й провести їх шляхом творчого становлення, показати дітям, як ці знання можна буде використати в реальному житті. Саме тому ми співпрацюємо з місцевими музеями, театрами та галереями. Юні таланти регулярно відвідують виставки сучасних художників та майстрів народного мистецтва, різноманітні майстер-класи, презентації. Викладачі разом з учнями відвідують екскурсії, де діти можуть вивчати архітектуру рідного краю, знайомитися з прийомами роботи в художніх майстернях. Одним словом - учні ДМШ беруть активну участь у мистецькому та культурному житті міста Харкова.
Одним з наших творчих партнерів для розширення мистецького кругозору школярів став інформаційно-виставковий центр «Бузок», розташований у самому серці Харкова. Він надав можливість нашим учням представити свої роботи та поділитися з нами своїм поглядом на мистецтво в його стінах. Це гарний шанс не тільки для учнів, які залишилися в Харкові, але й для тих, хто був змушений евакуюватися - частина учнівських робіт також буде представлена онлайн.
Онлайн-фотовиставка до Дня пам’яті та примирення
«НЕЙМОВІРНИЙ, НЕПЕРЕМОЖНИЙ ХАРКІВ»
Онлайн-фотовиставка до Дня пам’яті та примирення
08.05.2023 – 12.05.2023
Народ живе, живе його майбутнє,
Його історія, і біль минулих літ…
Але народ ніколи не забуде
Про прадідів своїх, про тих, хто захищав їх рід.
(Максимова Юлія, учениця 10-го класу, Харків )
Вічні між століттями ті, хто загинув у боях. Славні у віках безсмертні солдати, всі, хто сміливо йшов у бій, відстоюючи право на життя, свободу для майбутніх поколінь. Ми розуміємо значення подій, пропускаємо їх через свою душу, залишаємо в пам’яті назавжди.
Експозиція розповідає про Харків у мирні роки. Прекрасний Харків… Улюблений Харків. Завжди дивував, радував, викликав зворушливі почуття. Харків залізобетонний. Харків конструктивістський. Харків – це особлива атмосфера творчої інтелігенції. Харків – це мистецтво. Це – сучасність. Харків – це просто дуже гарні, працьовиті люди.
Майстер української та світової фотографії Володимир Оглоблін багато років фотографує рідний Харків, прославивши його і в загальносвітових масштабах. Художник завжди намагається нічого не прикрашати, фотографуючи. Але кожне фото він завжди пропускає через себе, через свої відчуття.
Відомості про автора:
Володимир Оглоблін народився в Харкові, в 1954 р. У 1980 р. закінчив Харківський держуніверситет (історичний факультет), де вперше (1978 р.) «доторкнувся» до фотографічної творчості. З 1978 – 1989 р.р. - «аматорська» епоха; 1990 – 2017 рр. – професійна робота в галузі художньої та рекламної фотографії. З 2015 року керівник та викладач «Авторської школи фотографії» в Харкові. Член Спілок фотохудожників України (з 1989 р.). Лауреат вітчизняних та зарубіжних фотовиставок, конкурсів фотографії (2011р.). Лауреат муніципальної премії «Людина року 2004», м. Харків. Лауреат обласного конкурсу «Народне визнання – 2008», м. Харків. Лауреат премії ім. А.С. Масельського. 2012. Видано багато книг та фотоальбомів з використанням авторської фотографії.
Персональна виставка живопису художниці Марини Айрапетян
«ЩАСЛИВІ МИТІ»
03.05.2023 - 17.05.2023 р. (велика зала)
Марина народилася в 1989 році в Харкові.
У 2002 році вступила до школи мистецтв ім. І. Ю. Рєпіна. У 2003 почала відвідувати майстерню Є. В. Надєждіна. У 2004 році вступила до харківського художнього училища, де її викладачами були
М. А. Константинопольський, Ю. І. Киянський, О. І. Безрук. Після училища в 2008 поступила на заочне відділення ХДАДМ (станковий живопис). У 2015 році почала брати приватні уроки малюнку і живопису в О. М. Брагіна і вступила на денне відділення станкового живопису ХДАДМ для отримання ступеню «спеціаліст». Навчалась у сюжетно-тематичній майстерні під керівництвом В. І. Ковтуна, брала приватні уроки композиції у В. І. Ленчина. У 2017 році вступила до ХДАДМ (монументальний живопис) для отримання ступеню «магістр».
З 2016 року брала участь у багатьох всеукраїнських виставках. Це – перша персональна виставка.
26 квітня 1986 року – день найбільшої в історії людства техногенної катастрофи. Під час експерименту на 4-му реакторі Чорнобильської атомної електростанції сталися два вибухи. В атмосферу Землі вирвалась хмара радіоактивного пилу. Вітер поніс на північний захід небезпечні радіоактивні ізотопи, які осідали на землю, проникали у воду. За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На долю Білорусі припало близько 60% шкідливих викидів. Від радіаційного забруднення сильно постраждала також і Росія. Потужний циклон проніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, а пізніше – Німеччини, Нідерландів, Бельгії.
Прочитати розлогу історичну довідку Українського інституту національної пам’яті про момент катастрофи та її ліквідацію, масштаби аварії й реакцію радянської влади можна за посиланням: https://cutt.ly/TvsBId6
Цього року Український інститут національної пам’яті підготував дайджест з 11 видавничих і візуальних продуктів, які будуть корисними тим, хто хоче більше дізнатися про трагедію на Чорнобильській АЕС.
- 1.Чорнобильська трагедія. Нариси з історії
Українська дослідниця, докторка історичних наук Наталія Барановська у формі нарисів системно підходить до вивчення найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. Збірник починається з передумов аварії у 1970-80-тих роках і завершується нарисами, присвяченими унормуванню постчорнобильського життя та закриттю АЕС уже в сучасній Україні. Таким чином Барановська пропонує комплексний погляд на проблему аварії на ЧАЕС. Збірник є у вільному доступі за посиланням: https://cutt.ly/MtZpAS3
2.Чорнобильське досьє КҐБ. Суспільні настрої. ЧАЕС у поставарійний період: збірник документів про катастрофу на Чорнобильській АЕС
Відкриття в Україні архівів радянських спецслужб пролило світло на багато історичних аспектів, у тому числі й на Чорнобильську катастрофу. Все, що знало і приховувало від людей “всевидяче око” КГБ, – в одній науковій праці, створеній спільними зусиллями Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Інституту історії України НАН України та Українського інституту національної пам’яті, доступне за посиланням: Перший том: https://cutt.ly/NtZpXc7 Другий том: https://bit.ly/3hCFMJD.
3.Нові розсекречені документи КДБ про Чорнобиль: спецоперації, пропаганда і підміна зразків
На основі одного з найбільших збірників архівів КГБ, присвяченого Чорнобильській катастрофі, уже підготовлено чимало хороших журналістських матеріалів. Зокрема, стаття журналіста та незалежного дослідника архівів радянських спецслужб Едуарда Андрющенка та журналіста видання “Настоящее Время” Дмитра Трещаніна. Спираючись на архівні документи, журналісти відтворюють “буденний жах” катастрофи, де абсурдність межує з героїзмом. Також автори розповідають, як КГБ порушував горбачовський “сухий закон”, щоб зняти напругу на психіку людей у місцях евакуації, або як з'явилися перші корупційні оборудки в зоні лиха. Доступ: https://cutt.ly/HtZpSlh
4.Чорнобиль. Історія ядерної катастрофи
Книга відомого історика Сергія Плохія, видана 2019 року, охоплює історію Чорнобильської катастрофи від моменту вибуху аж до закриття станції. Вчений показує, як справжньою причиною найбільшої ядерної катастрофи людства стала не конкретна помилка окремої людини, а створена в СРСР система закритості та секретності, яка приховувала інформацію про трагедію навіть від фахівців, котрі повинні були її ліквідувати. Досліджуючи проблему Чорнобильської катастрофи, Плохій приходить до висновку, що аварія стала не лише лихом планетарного масштабу, а й вироком радянській авторитарній системі.
5.Чорнобильська молитва: хроніка майбутнього
Над художньо-документальним романом про Чорнобиль білоруська письменниця та нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич працювала кілька десятиліть. Вперше українською книга вийшла 1998 року у перекладі Оксани Забужко. Друге, доповнене, видання роману українською з’явилося у 2016-му. “Чорнобильська молитва” – це насамперед можливість почути живі голоси тих, кого торкнулася катастрофа. Але крім людської перспективи, є й глибша – усвідомлення землі як спільного дому, котрий людина ділить з мільйонами інших живих істот, і за руйнування якого відповідає.
6.Чорнобиль
Серіал американського каналу HBO та британського Sky Atlantic знову привернув до Чорнобиля увагу всього світу. Ліквідатор, еколог і письменник Сергій Мирний назвав його “найпотужнішим, наймасовішим, найбільш технологічно зробленим кінематографічним висловлюванням на тему Чорнобиля”. Згідно з IMDb, "Чорнобиль" очолив перелік 250 найвище оцінених телесеріалів в історії.
7.The Real Chernobyl
Документальний фільм британського каналу Sky Atlantic, який був знятий по “гарячих слідах” серіалу “Чорнобиль”. Творець “The Real Chernobyl” Крейг Мейзін зазначав, що хоче розказати “непроговорену реальну історію” Чорнобильської катастрофи. Про те, як пережили її, у фільмі розповідають безпосередні учасники ліквідації: пожежники, водолази, пілоти, сім’ї, евакуйовані з Прип’яті. Доступ: https://cutt.ly/YtZL9uK
Документальна кінотрилогія режисера Ігоря Кобрина знята "по гарячим слідам" зразу після аварії. Це був перший фільм про Чорнобиль, який показали у СРСР на центральному телебаченні. Саме робота Ігоря Кобрина лягла в основу серіалу НВО та Sky Atlantic "Чорнобиль". Оригінали трилогії зберігаються у ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, однак у відкритому доступі є коротка версія кінотрилогії "Чорнобиль. 3828": https://cutt.ly/RvTVRw6 . Також рекомендуємо інтерв'ю режисера для порталу "Радіо Свобода": https://cutt.ly/ovTBENQ
9.Розсекречена історія. Чорнобиль: що встановило розслідування катастрофи?
У тематичному випуску науково-просвітницької телепрограми “Суспільного” відомі українські історики спільно з ліквідаторами аварії на ЧАЕС намагаються розібратись у тому, хто дійсно винний у найбільшій в історії людства техногенній катастрофі. Доступ: https://cutt.ly/DvsOorP
Телевізійний фільм, що поєднує в собі елементи художньої стрічки та документального кіно. Автори намагаються одночасно розповісти історії реальних очевидців катастрофи та підсилити емоційний фон художніми сценами, що межують з документальними інтерв'ю. Доступ: https://cutt.ly/rtZLLAO
Французько-український художній фільм, який розповідає про Чорнобильську катастрофу через призму особистої трагедії звичайних жителів Прип'яті. Стрічка стала дебютом для французької документалістки Мішель Боганім. У фільмі зіграла голлівудська акторка українського походження Ольга Куриленко.
ОНЛАЙН-СТОРІНКА «ПАМ'ЯТЬ ВІЧНА»:
«ЧОРНОБИЛЬ:БІЛЬ ТА МУЖНІСТЬ НАША»
ПРИСВЯЧЕНО РІЧНИЦІ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ
В історії нашої країни чимало скорботних дат, спогад про які пронизує серце гострим болем. Одна з них — 26 квітня 1986 року, коли здійнявся в нічне небо вогонь радіаційного вибуху. Ця трагедія забрала життя багатьох людей, завдала шкоди здоров’ю мільйонів українців, її наслідки ще відчуватимуть на собі майбутні покоління. Вона вважається найжахливішою катастрофою в історії людства. Ім’я їй — Чорнобиль.
Красивою та багатою була чорнобильська земля з її врожайними полями, садами, річками та озерами, але тільки до квітневої ночі 1986 року. Відтоді ця земля стала називатися «зоною».
Дев’яносто Херосім – так розцінюється чорнобильська катастрофа. Ось вже скільки років дзвони Чорнобиля віддаються в серцях людей. Змушують зупинитися й озирнутися в той страшний 1986-й… Вибух на Чорнобильському енергоблоці змусив по-новому оцінити значення ядерної енергії, став причиною глобальних змін в навколишньому середовищі і людській свідомості. Це катастрофа, техногенна і, найголовніше – екологічна.
Сигнал тривоги, який пролунав у мирній ночі на Чорнобильській атомній електростанції 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини, сколихнув увесь світ. Він став грізним попередженням людству про те, що колосальна енергія, укладена в атомі, без належного контролю над нею може поставити питання самого існування людей на нашій планеті.
Згадаємо героїв, які спалили своє життя у вогні катастрофи, ставши на захист людства. Ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС… Що було б, якщо б не вони? Багато з них до цього ніколи не стикалися з радіоактивністю і радіацією. А вона не щадила нікого, пропалюючи наскрізь тіло і кров. Доля багатьох тисяч ліквідаторів - підірване здоров'я, зруйновані долі.
Герої-чорнобильці серед нас. Саме один з них, великий друг виставкового центру «Бузок», – художник-аматор Сергій Іванович Прядко. У 2020 та в 2021 роках з успіхом пройшли його виставки в ІВЦ Бузок, в Харківській філармонії. Нове життя художник та ліквідатор Сергій Прядко живе завдяки лікарям, що врятували його від страшної хвороби, наслідків чорнобильського жаху.
В ІВЦ "Бузок" фотопроєкт «НАОДИНЦІ»
«НАОДИНЦІ»
26.04.2023 - 30.04.2023 р.
«Наодинці» - проєкт, покликаний підтримати тисячі українських жінок та чоловіків, які втрачають на війні найближчих, підтримати тисячі українців, які втратили близьких, навчитися співпереживати.
Фотопроєкт ініціювала та реалізувала платформа пам'яті Меморіал. Команда проєкту збирає дані про вбитих у війні цивільних і військових та робить усе, щоб зберегти пам'ять про кожну людину, чиє життя відібрали російські військові.
Авторка фотопроєкту: Катерина Москалюк – журналістка та документальна фотографка. До початку повномасштабного російського вторгнення в Україну працювала з вразливими темами. Тепер документує наслідки війни. Її фотопроект розповідає історії п’яти жінок із різних міст України, чиї чоловіки-військові загинули на війні. Це історії про кохання та втрату, про ніжність та біль. Жінки розповідали про улюблені місця, де любили проводити час з чоловіком, показували речі, які нагадують їм про коханих та про те, як намагаються жити далі. Це фотопроект про жінок, чиї чоловіки вибрали не своє, а наше життя.
Роботи Катерини були опубліковані у виданнях GEO, Bloomberg Businessweek, Die Zeit, Bird in Flight, The Ukrainians, Ukraїner, Евакуація.City, Заборона, Куншт, Forbes Україна та інших, а також представлені на міжнародних виставках в Україні, США, Великобританії, Данії, Японії, Гонконзі, Кіпрі, Вірменії та інших.
«Наодинці» розповідає про долю п'яти жінок, які втратили чоловіків на війні:
Ксенія Бірюкова із Харкова втратила чоловіка Михайла Мітусова в серпні 2022 року.
ВИСТАВКА ЖИВОПИСУ ДАР’Ї ХРІСАНФОВОЇ ТА УЧНІВ
«ЗА КРОК ДО МІСЯЦЯ»
01.04.2023 – 16.04.2023 (велика та мала зали)
…Маленькі кроки в світанку, роздивляючись зірки у вільному небі. Бачити ніч без страху, в синьому глибокому небі, тримати в собі теплі звуки на дотик повітря. Живе каміння, що завжди триматиме пам’ять Сонця і Вітру. З пережитого болю, шар за шаром утворюється історія свободи, сповненого життя міста, кожного теплого людського життя.
Місто на дотик, сповнене теплої ходи, шепіту дерев і хмар, оживає крок за кроком говірких мешканців, дитячого сміху без страху. Крок за кроком, місто народжується знову, пам’ять зашивається на тепло і волю. Чуття річки – як чуття життя, що народжене ходити вільним, знати свої береги, відчувати течію, теплий хід Місяця…
Дар’я Хрісанфова – художниця-викладачка. Викладає живопис, творчий практикум в ХНУМГ, на кафедрі образотворчого мистецтва та дизайну.
Роботи, представлені в проекті, створені після 24 лютого у вільному місті Харкові, де художниця живе й працює, допомагає військовим і цивільним.
Червень 2022 року – Проєкт «Час довгих тіней», Резиденція 788, Бидгощ, Польща. Графіка, акварель на полотні – живопис, фото. Концепт: Час в тобі. Час – істотний, і ходить в тобі живим годинником, як кроки в повітрі. Відчуття війни як часу не тільки смерті, а часу в тобі, води внутрішньої, сили теплої коріння свого.
Серпень 2021 року – Проєкт «around». Персональний арт-проєкт, живопис. Харків, Україна, Муніципальна галерея. Концепт: Світ навколишній створює тебе з середини, наповнює тебе небом і водою. Тепло на дотик, ніжне як повітря і дихання дому. Відтворюй мереживо серця свого, створюючи світ тихий. Представлено в проекті 80 робіт – акварель на полотні, авторська техніка.
Вересень-жовтень 2021 року. Проект-резиденція. Міжнародна платформа Together.
International Art-Symposium, VIA LUCIS, Австрія, Саллінгштадт. Концепт проекту: дотик туману. Вода ходить назовні і в тобі. Крапка за крапкою, вимальовуючи обриси твого існування, говорячи з тобою про Вітер, Дерева і Птахів. Світ, наповнений духом землі і рослин – теплий, живий і дотичний.
Катерина, Вікторія й Алевтина – студентки кафедри образотворчого мистецтва й дизайну ХНУМГ. Роботи дівчат, що представлені в проекті, намальовані в Харкові після 24 лютого. Художниці навчаються і живуть в рідному місті.
Катерина Мовчан, Вікторія Стаценко, Алевтина Кокорєва – приймали участь в артпроекті «Груша для Янгола», січень 2023 року, м. Харків, Артерія. Різдвяний проект для вільного міста.
Персональна виставка живопису Віктора Лисенка
«Художні експерименти.
Графічна імпровізація»
17.03.2023 – 30.03.2023 (мала зала)
У виставкову експозицію входять обрані живописні композиції, які створювалися за період останніх років – натюрморти, портрети.
Декілька робіт створені швидко, в один підхід прийомами розмивки напівсухого акрилу на різних паперових поверхнях.
Сам художник від самого початку не знає, що вийде в результаті. Коли акрил змивають під сильним напором води, на старих шпалерах виступають текстури. Матеріали висихають за хвилини. Художник тільки швидко направляє процес створення роботи.
Виставкова експозиція являє собою творчій експромт, маленьку частину експериментів, серію з 70 графічних робіт, яка була створена за останні роки на старих шпалерах 30-річної давності. Деякі зараз знаходяться в приватних колекціях. По духу серія експонатів близька до джазових експериментів. Автор демонструє, як художні засоби і імпровізація ними може подолати межи класичного підходу, наблизити до меж автоматичного письма як найбільш бездоганної стадії творчого хисту майстра.
Відомості про автора:
Віктор Лисенко народився в 1981 році в Харкові. За фахом архітектор, академік творчого об'єднання професійних художників ТОПХ. Навчався в Харківському будівельному технікумі, після – в ХНУГХ ім. О.М. Бекетова, був викладачем на кафедрі архітектурного проектування та рисунку, також викладав у ліцеї академії. Заснував у 2009 році Майстерню аналітичного мистецтва та продовжує викладати академічний рисунок та живопис поза академією.
З 2006 року художник веде активну виставкову діяльність в Україні, Європі. Його картини та творчі методи відомі далеко за межами нашої країни. Наразі художник входить до складу Асоціації художників ARTE міста Братислави (Словакія).