Виставка вишитих картин, оберегів та прикрас з натурального каміння харківського клубу рукоділля «Магія творчості»

«Для творчості немає перешкод»

01.03.2024 – 14.03.2024

      Дорогі шанувальники прикладного мистецтва! Харківський клуб «Магія творчості» вітає вас на нашій традиційній виставці  в інформаційно- виставковому центрі «Бузок»!

      Незважаючи ні на що, ми творимо красу, якою з величезним задоволенням хочемо поділитися з вами. Наш клуб ще дуже молодий – лише 4 роки, але за цей період ми провели вже кілька виставок у різних виставкових залах м.Харкова. Роботи наших майстринь дуже складні та різноманітні. Це говорить про велику любов до мистецтва вишивки. Роботи, представлені на виставці, виконані у різних техніках: хрест, напівхрест, петит, різноманітні шовчики. Є й бісерні картини, вишивка стрічками.

     Вишивка - це дуже кропітка робота, яка вимагає великої посидючості, уваги та працьовитості.

     Клуб «Магія творчості» поєднує людей різних професій з різними інтересами та захопленнями, але головне наше кохання – це вишивка! Вишивка заспокоює, захоплює, наповнює життя змістом, дисциплінує!

     Ми хочемо поділитися з вами результатами нашої роботи. Кожні вироби, які ви бачите на виставці, наповнені енергетикою автора.

     Найбільшою нагородою для нас стане те, що всі ви знайдете натхнення і зможете зарядитися позитивними емоціями.

     ЗАПРОШУЄМО У СВІТ КРАСИ!!!

ДЕНЬ СПРОТИВУ РОСІЙСЬКІЙ ОКУПАЦІЇ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ ТА МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

        26 лютого 2024 р. Україна відзначає День спротиву російській окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Цього дня у 2014 р. на заклик Меджлісу кримськотатарського народу до Верховної ради Автономної Республіки Крим у Сімферополі тисячі кримських татар, українців та представників інших національностей вийшли чинити спротив та заявили всьому світу про територіальну цілісність України. Мітинг зібрав від 5 до 10 тисяч учасників. Водночас проросійські сили, зі свого боку, вивели кілька сотень людей. Між учасниками сталися сутички, у результаті чого двоє людей загинуло й декілька десятків було поранено. З нагоди відзначення річниці мітингу, з метою вшанування мужності й героїзму громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, у 2020 р. Указом Президента України № 58 встановлений День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

        Російська війна проти України почалася з Криму. 27 лютого 2014 р. підрозділи спеціального призначення та десантних військ РФ захопили будівлі Ради міністрів і Верховної ради Автономної Республіки Крим, над якими підняли прапор РФ, а депутати Верховної ради Криму «ухвалили» рішення про проведення так званого референдуму щодо статусу півострова. Цей псевдоплебісцит відбувся 16 березня при великій кількості озброєних російських військовослужбовців.

        Уряди провідних держав світу та міжнародні організації визнали кричущим порушенням норм і принципів міжнародного права зухвалі дії Росії. Натомість, країна-агресор заперечила окупацію півострова, називаючи це «відновленням історичної справедливості». Нинішня анексія Криму актуалізувала боротьбу кримських татар за свої права. Протягом десятиліття сотні громадян України зазнали утисків і репресій, вимушено залишили Крим або потрапили за грати, десятки загинули, зникли без вісти. Боротьба кримськотатарського народу за підтримки України триває, і майбутня перемога, беззаперечно, створить передумови відновлення історичної справедливості.

       Десять років тому, в лютому 2014 року, Російська Федерація розв’язала війну проти України. Почалася  війна  проти української державності й незалежності.  Ворог окупував Автономну Республіку Крим і Севастополь, райони Донецької та Луганської областей. Протистояння російській гібридній агресії та впливу в різних сферах відбувалося не тільки на лінії фронту, а й на всій території України. 24 лютого 2022 року РФ розпочала нову фазу активних бойових дій проти України – повномасштабне вторгнення. За кілька хвилин російські ракети атакували українські аеродроми та військові об’єкти по всій Україні, почалося відкрите збройне вторгнення росіян. Від постійного артилерійського вогню потерпає цивільне населення Чернігівської, Сумської, Харківської, Луганської, Донецької, Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської та Миколаївської областей. Утім, Російська Федерація продовжує терористичні ракетні та авіаційні удари по військових і по цивільних об’єктах на всій території нашої держави.

       Організація Об’єднаних Націй визнала війну РФ проти України найсерйознішим збройним конфліктом в Європі від часів Другої світової війни. Від 24 лютого 2022 року в Україні загинуло 9 тисяч 700 цивільних, ще 11 тисяч дістали поранень, майже 7 тисяч зникли безвісти. Нині за кордоном шукають прихистку 6,3 мільйона українських біженців, за даними ООН. Щодо дітей, то 523 неповнолітніх загинули, 1217 поранено, 2169 зникли безвісти; з 19546 депортованих у РФ повернути вдалося 388. Це – дані Національної поліції станом на початок лютого 2024 року. За оцінками ООН, майже дві третини українських дітей були змушені покинути свої домівки, деякі – без дорослих.

        Всесвітня організація охорони здоров’я зареєструвала в Україні від 24 лютого 2022 року до лютого 2024-го  1552 атак на заклади охорони здоров'я. Під обстрілами опинилися сховища медикаментів, устаткування, склади та транспорт, зокрема машини швидкої допомоги. Ці напади забрали життя щонайменше 112 осіб, зокрема медичних працівників і пацієнтів; ще більше людей отримали поранення.

        За час повномасштабного вторгнення зафіксовано понад три з половиною тисяч російських злочинів проти довкілля, які завдали збитків на суму понад 2 трильйони гривень. Сотні тисяч квадратних кілометрів землі потенційно забруднені мінами та снарядами.

       За даними Міністерства культури та інформаційної політики, за період з 24 лютого 2022 року до 25 січня 2024 року РФ зруйнувала або пошкодила 902 об’єкти культурної спадщини, з них 124 пам’ятки національного значення, 708 – місцевого значення, 70 – щойно виявлених. Пам’ятки архітектури складають 285 об’єктів, архітектури та містобудування – 269, історії – 213, архітектури, історії – 33, монументального мистецтва – 19, містобудування, монументального мистецтва – 17, археології – 18, архітектури та містобудування, історії – 38, містобудування – 5, науки і техніки – 2, садово-паркового мистецтва – 1, архітектури та містобудування, монументального мистецтва – 1, архітектури, монументального мистецтва – 1. Пам’ятки  культурної спадщини пошкоджені або зруйновані у 17 областях, найбільше – в Харківській, Одеській та Донецькій областях. За інформацією Міністерства освіти та науки, руйнувань від бомбардувань таобстрілів зазнали 3798 закладів освіти, 365 з них знищені повністю.

Небесна Сотня – шлях у безсмертя. 20 лютого Україна вдесяте відзначає День Героїв Небесної Сотні.

Залишаємося гідними своїх Героїв!

День Героїв Небесної Сотні відзначають щорічно 20 лютого згідно з Указом президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» на знак пам’яті про громадян, які загинули під час Революції Гідності у боротьбі за ідеали демократії, права та свободи людини, європейське майбутнє України та завдяки яким було змінено хід історії нашої держави.

Цьогоріч вдесяте Україна вшановуватиме пам’ять Героїв Небесної Сотні. Вдесяте в умовах війни з росією. Нині маємо десятки тисяч загиблих від російської зброї. Але щорічно 20 лютого згадуємо тих, які першими загинули за те, щоб Україна не зникла з мапи світу, щоб північний сусід не поглинув її. Імена Героїв Небесної Сотні стоять першими у мартирологу загиблих у російсько-українській війні. Адже сьогодні ми знаємо, що російська зброя була спрямована вперше проти громадян незалежної України не в лютому 2022 року, і навіть не навесні 2014, а у січні та лютому 2014 року, коли у середмісті Києва від вогнепальних поранень і газового отруєння гинули активісти Майдану.

Небесна Сотня це 107 загиблих учасників Революції Гідності, а також активісти Майдану, які загинули навесні 2014 року з початком російської агресії на сході України. Назва виникла за аналогією з основними структурними одиницями Самооборони Майдану – сотнями. Уперше вона з’явилася під час прощання із загиблими на столичному майдані Незалежності 21–22 лютого 2014 року. Про Героїв Небесної Сотні говорили зі сцени Майдану та писали на інтернет-ресурсах. На Урядовому порталі згадка про Героїв Небесної Сотні з’явилася 28 лютого 2014 року.

«Небесна Сотня – шлях у безсмертя»

       Цьогоріч ми відзначаємо десяту річницю доленосних подій Майдану та вшановуємо пам’ять Героїв Небесної Сотні, які віддали життя у боротьбі за краще майбутнє нашої країни.

       Події 20 лютого 2014 року в середмісті столиці України стали кульмінацією Революції Гідності. За неповернення до пострадянської моделі відносин між владою та суспільством, відмову від «багатовекторності» у зовнішньополітичному курсі, утвердження розвитку України як демократичної європейської країни заплачено дуже велику ціну – людські життя.

      Вшановуючи пам’ять Громадян, які загинули під час Революції Гідності у боротьбі за ідеали демократії, прав та свобод людини, європейське майбутнє України, завдяки яким було змінено хід історії нашої держави, встановлено День Героїв Небесної Сотні.

       Революція Гідності – масовий громадянський протест, який тривав 94 дні – з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року. Його було спричинено різкою зміною зовнішньополітичного курсу та вектору розвитку держави, у підсумку антиконституційними діями влади. Центром подій стали столичний майдан Незалежності та навколишні вулиці: Хрещатик, Михайла Грушевського, Інститутська. Мирні акції почалися під євроінтеграційними гаслами, але згодом перетворилися на тривалу кампанію громадянської непокори владному режиму президента Віктора Януковича – проти корупції та порушень прав людини. Дії влади, спрямовані на придушення протестів силовим шляхом, призвели до ескалації конфлікту та людських жертв. Загиблих під час протистоянь у грудні 2013-го – лютому 2014 року активістів назвали Небесною Сотнею.

       Герої Небесної Сотні втілили людську, громадянську і національну відвагу та самовідданість, силу духу і стійкість. Їх подвиг змінив суспільну свідомість українців, актуалізувавши значущість таких понять, як право на самовизначення, гідність, свобода, суверенність держави, демократія, європейський вибір.

       Це день жалоби, оскільки пов’язаний із загибеллю людей під час Революції Гідності та на початку російської агресії на сході України, але він покликаний ушановувати боротьбу за гідне та вільне життя, жертовність і відвагу. Чітка громадянська позиція та готовність обстоювати її до кінця – це ті якості, які мали Герої Небесної Сотні. Пам’ять про Героїв Небесної Сотні має бути живою, сприяти громадській активності, консолідації, формувати усвідомлення відповідальності кожного за майбутнє України.

       Революція Гідності заклала початок реформуванню різних сфер життєдіяльності країни, самоорганізації громадянського суспільства, розвитку волонтерського руху, децентралізації, декомунізації, оновленню української політичної еліти.

ГОЛОТА Сергій Феодосійович народився 25 листопада 1966 року в місті Бердянськ Запорізької обл. Навчався у Красноградській СШ № 3. У 1985–му закінчив Харківський кооперативний технікум (нині Харківський кооперативний торгово-економічний коледж) за спеціальністю: «Товарознавець». У 1985 р. був призваний на строкову службу до лав Рад. А: Керкінський та Пяндзький* прикордонні загони — ММГ-3 (маневрена моторизована група), навідник станкового автоматичного гранатомета (АГС-17).

У 1987 р. демобілізований. За участь у бойових діях в Афганістані Сергій Федосійович Голота був нагороджений орденом «Червона Зірка». Одружений, має двох дітей. Працював у сфері торгівлі та в АТП «Укрбургаз». В даний час займається підприємницькою діяльністю.

*Пяндж — річка, що протікає на території Афганістану і Таджикистану

БОНДАР Віктор Васильович народився 12 жовтня 1964 року в м. Красноград Харківської обл. У 1982–му закінчив Красноградську СШ № 2. У жовтні 1982 р. призваний на строкову службу до лав Рад. А і направлений у прикордонні війська на територію Середньої Азії (нині Центральна Азія). Рік прослужив на Іранському кордоні, а потім був переведений до Пяндзького* прикордонного загону. Після розподілу його направили на «точку» Імам Сахіб, провінція Кундуз, Афганістан. навідником станкового протитанкового кулемета (СПГ-9) моторизованої маневреної групи (ММГ-1). Неодноразово брав участь у бойових операціях.

У грудні 1984 р. демобілізований. Нагороджений медаллю «За відвагу в Афганській війні» та багатьма ювілейними медалями.
Нині Віктор Васильович Бондар проживає в м. Красноград, пенсіонер.

*Назва походить від річки Пяндж, що протікає на території Таджикистану та Афганістану.

ДОМНЕНКО Петро Іванович народився 27 червня 1968 року в м. Красноград Харківської обл. У 1983-му закінчив Красноградську СШ. Із 1983 до 1987 р.: студент Красноградського технікуму механізації сільського господарства (нині Красноградський аграрно-технічний фаховий коледж). У 1987–му був призваний на строкову службу до лав Рад. А. Із 29 жовтня 1988 р. проходив навчання в м. Кіровакан (кол.), Вірменія. Навесні 1988–го був направлений на військову службу до Афганістану: м. Ташкурган, рота матеріального забезпечення (РМО) 122-го моторизованого стрілецького полку. Служив водієм на бензовозі УРАЛ-4320. Доставляв паливно-мастильні матеріали в афганські міста: Пулі-Хумрі, Кундуз, Мазарі-Шариф, Айбак, Шибарган та ін. Заправляв бензовоз у місті Хайратон, що знаходилося на кордоні з Узбекистаном. 15 лютого 1989 року брав участь у виведенні радянських військ з Афганістану. Далі продовжив службу водієм радіостанції в ракетних військах Заполярного ВО, м. Полярні Зорі Мурманської обл.

У жовтні 1989-го демобілізований. Із 1989 до 1999 р.— працював водієм автоскрепера в Красноградському ПМК*-164. Із 2000 р. Петро Іванович Домненко трудиться водієм у ТОВ «Красноградський млин».

ПМК*— пересувна механізована колона

    15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на території інших держав. Ця дата приурочена до дня виведення радянських військ з Афганістану в 1989 році. 

    Щорічно українці відзначають цей день як день пам’яті тих, хто чесно виконував свій військовий обов’язок у локальних збройних конфліктах.

   Афганська війна – одна із найтрагічніших сторінок історії. Вона тривала майже 10 років і вимагала великих матеріальних і людських жертв, під час неї тисячі наших співвітчизників загинули в боях і померли від ран, контузій, травм і хвороб, пропали безвісти. За даними офіційних джерел, під час афганської війни загинули понад 15 тисяч солдатів. Минають роки, але для кожного, хто пройшов важкими дорогами війни, хто не раз зазирав в обличчя смерті, втрачав друзів, ті події залишилися болем у серці та назавжди закарбувалися у пам’яті. І саме ця пам’ять щороку збирає нас, щоб згадати тих, хто загинув на чужині. Вдячні вам за мужність, стійкість та витримку! Ваша вірність заслуговує на глибоку повагу. Схиляємо голови перед тими, хто загинув, виконуючи свій обов’язок.

     На жаль, українцям знову доводиться відчувати руйнівний відбиток війни. Велика шана тим ветеранам локальних збройних конфліктів, які наразі використовують свій бойовий досвід для захисту України. Не забуваємо й тих, хто у вічності! Світла пам’ять героям!