Неперевершений Лучано Паваротті. До Всесвітнього дня опери

25 жовтня митці провідних культурних інституцій світу та шанувальники оперного мистецтва відзначають Всесвітній день опери (World Opera Day). Свято засноване 2019 р. завдяки ініціативі трьох престижних оперних організацій: Opera America, Opera Latinoamérica і Opera Europa.

Міжнародну мову оперного мистецтва розуміють на всіх континентах представники різних народів і національностей. Виникла опера, як відомо, в Італії наприкінці XVI століття. Міланський театр «Ла Скала» (La Scala), з його незрівнянною акустикою і просторою залою, вважається міжнародним центром, одним із провідних оперних театрів Європи. Італійські виконавці тривалий час є взірцем оперного мистецтва у світі.

12 жовтня мало виповнитися 90 років одному з найвідоміших і найулюбленіших оперних співаків усіх часів Лучано Паваротті. Він народився 1935 р. на півночі Італії в небагатій родині мешканців невеликого міста Модена. Батько, Фернандо Паваротті, мав хороший тенор, але ніколи не прагнув професійної сцени. Одначе вплинув на музичні вподобання сина і підтримав його у виборі професії.

Знайомство Лучано зі світом музики почалося з домашньої колекції записів популярних тенорів того часу. Разом з батьком, хлопець співав у церковному хорі. У юні роки він отримав кілька уроків співу професора Бонді. Вважається, той досвід не вплинув на манеру співу майбутньої зірки. Але вдалий початок, як то кажуть, було покладено.

Плеяда визначних. Микола Самокиш

У жовтні виповниться 165 років від дня народження відомого художника–баталіста, академіка живопису Миколи Семеновича Самокиша (1860–1944). Визнаний майстер пензля та графіки, професор ділився зі студентами таємницями професії у Харкові наприкінці 1930–х рр. Микола Семенович вважав, що найважливішим у біографії людини є вірно обраний напрямок до здобуття спеціальності. Він так і назвав книжку, опубліковану київським видавництвом «Мистецтво» (1937) — «Як я став художником». У спогадах правдиво проаналізував творчий шлях від початківця до досягнення вершин у мистецтві.

А народився Микола Самокиш 25 жовтня 1860 р. у Ніжині на Чернігівщині в сім’ї, яка належала до старовинного козацького роду. Виховували хлопчика дідусь із бабусею у с. Носівці, у домі яких була нагода побачити традиції та побут українців. Подорожуючи сільськими околицями, Микола збагнув та полюбив природу. З першого класу навчання у Ніжинській гімназії закохався у малювання. Бажання бути художником з’явилося після того, як він побачив у місцевій художній галереї картини з унікальної колекції графа О. Безбородька. Це були переважно копії прекрасних робіт знаних майстрів Великого Відродження: Корреджо, Рубенса, Рембрандта, Бургіньйона. Відомий портрет Миколи Гоголя роботи Федора Моллера.

Захопившись малюванням і читанням художніх книжок про далекі мандри та пізнавальні подорожі світом, Микола часто забував про навчання. Мріяв після закінчення гімназії потрапити до академії мистецтв. Батько ж наполягав на навчанні на адвоката. Не знайшовши підтримки в сім’ї, Самокиш–молодший виїхав на Волинь, де в міській школі м. Луцька працював вчителем історії та географії материн брат Яків. Там він познайомився з студентом петербурзької Академії мистецтв Рудницьким, разом з яким вирушив із Луцька здобувати художню освіту.

Виставка спільноти майстрів «Art Гурт А»

З 22 по 26 жовтня 2025 року творча спільнота «Art Гурт А» продовжує свою діяльність та запрошує жителів і гостей міста на чергову виставку декоративно-ужиткового мистецтва, що відбудеться в Інформаційно-виставковому центрі «Бузок».

У період великих змін та загроз, регулярна робота виставки «Art Гурт А» є символом стабільності та незламності творчого духу Харкова. Цей захід підтверджує, що творчі досягнення є потужною відповіддю на виклики сучасності, а мистецтво — невід’ємною частиною життя міста.

Виставка «Art Гурт А» — це простір для спілкування майстрів зі своїми однодумцями та мешканцями міста, які цінують красу та майстерність.

Основні акценти експозиції:

• Діалог традицій та сучасності: Експонати об'єднані глибоким розумінням традицій та принципів народної творчості , що переосмислені у сучасних методиках виготовлення предметів декоративно-ужиткового мистецтва.
• Просвітницька діяльність: Виставка виступає як освітній майданчик , де майстри передають культурні цінності та демонструють красу ручної праці, що прикрашає оточення.
• Різноманіття мистецтва: До уваги відвідувачів представлені унікальні авторські роботи, серед яких живопис, кераміка, прикраси, мінерали та дизайнерські вироби , що відображають живий і активний процес локальної творчості.

Виставка дає можливість не лише побачити вишукані твори , але й підтримати харківських митців , які збагачують культурний простір.

Це чудова нагода знайти унікальний предмет для власного простору або обрати неповторний подарунок, що нестиме тепло людських рук. Протягом роботи виставки до ваших послуг будуть оформлювач та консультант.

Будинок письменників «Слово» у спогадах Володимира Ґжицького

15 жовтня виповнилося 130 років від дня народження українського письменника, перекладача Володимира Зеноновича Ґжицького (1895–1973), який працював у Харкові в 1919–1933 рр. Яскравий прозаїк, він пройшов шлях від початківця до відомого майстра, автора всесвітньо відомих історичних романів «Опришки», «Кармелюк». Про Харків 1920–1930–х рр. В. Ґжицький написав у своїх мемуари, згадавши своїх побратимів з письменницького цеху та будинок «Слово», в якому проживав.

Він народився 15 жовтня 1895 р. у с. Острівець Теребовлянського повіту у сім’ї народного вчителя Зенона та його дружини Стахії Ґжицьких. Здобувши початкову освіту, навчався в гімназії у м. Станіславові. Там життєвий шлях Володимира дивним чином перетнувся з відомим на Галичині поетом Василем Пачовським, який Крайовою шкільною радою у вересні 1905 р. був призначений на однорічну педагогічну практику вчителем української мови та відряджений до тієї ж гімназії, у якій навчався Ґжицький. Спілкування з В. Пачовським — співорганізатором літературного гуртка «Молода муза», що наслідував західноєвропейські модерністські напрямки в літературі, вплинуло на подальшу долю тоді ще десятирічного хлопця. На гімназичні роки припадають публікації перших віршів В. Ґжицького. Щоправда, занадто віддане «служіння Евтерпі», музі поезії, мало не зашкодило навчанню. Втручання батька, якому Володя пообіцяв залишити «літературну творчість» до опанування науками, врятувало хлопця від виключення з гімназії.

До письменства Володимир Ґжицький повернувся вже в Харкові. До Слобожанщини він потрапив 1919 р. у закритому вагоні потягу з колишніми вояками Української Галицької Армії, полоненими денікінцями. Посидівши два місяці у харківській в’язниці, втік і переховувався у місті до приходу військ більшовиків.

Анатолій Петрицький у Харкові. До Дня художника України

У 2025 р. виповнилося 130 років від дня народження Анатолія Галактіоновича Петрицького (1895–1964), українського живописця. театрального художника, педагога, мистецтвознавця. Його вважають одним із найбільших сценографів Європи першої третини ХХ століття. Працюючи в Харкові, А. Петрицький став визнаним майстром нового авангардного театру, оформлював вистави, активно експериментував з живописом, виготовляв ілюстрації для українських книг і журналів.

Народився Анатолій Петрицький 12 лютого 1895 р. у сім’ї залізничника в м. Києві. Навчався в Київському художньому училищі у майстерні Василя Кричевського. Добрий викладач та відомий художник прищепив юнакові любов до українського народного мистецтва: різьбярства, малярства, гаптування. По завершенню навчання А. Петрицький отримав премію за картину «Співачка» та рекомендацію до Академії мистецтв. Одначе буремні роки війн і революцій примусили Петрицького відкласти здобуття вищої освіти. Молодий художник включився в практичну роботу, яка склалася для нього доволі успішно.

У 1914 р. А. Петрицький допомагав В. Кричевському у постановці української інтермедії на Сирецькому іподромі в Києві. З цього розпочалася його робота як сценографа. Знайомство з театральним режисером Лесем Курбасом перейшло в плідну тривалу співпрацю. «Молодий театр», театр «Гротеск», Українська музична драма і, нарешті, «Березіль» були його основними місцями роботи в Києві, а з 1925 р. у столичному Харкові.

А. Петрицький — головний художник Першого державного драматичного театру УСРР, Української музичної драми у Києві. Працював у Київському оперному, згодом у Харківському оперному, театрах.

Виставка «СВІТ ПРИКРАС»
? 17–19 жовтня
? ІВЦ «Бузок»
⏰ 10.00-18.00

Спільнота майстринь Слобожанщини «Творчі серця» ? запрошує харків’ян та гостей міста відвідати яскраву виставку авторських робіт!

?На вас чекають:
• авторські прикраси, аксесуари, сумки та одяг ручної роботи
• натуральна косметика та парфуми
• смачні та корисні солодощі
• казковий аквагрим для маленьких відвідувачів

?Майстер-класи для дітей та дорослих:
• Ароматичне саше — 17.10 та 18.10 о 16:00
• Желейне мило-антистрес — 18.10 о 14:00
• Намисто з бісеру — 19.10 о 11:30
• В’язання у техніці «Бабусин квадрат» — 19.10 о 14:00

Кількість місць на майстер-класи обмежена!

?Запрошуємо долучитися до події, наповненої натхненням, красою та творчістю!
Приходьте! Харків знову сяє разом із handmade!

Рукописи не горять. Творчість Володимира Свідзінського

8 жовтня виповнилося 140 років від дня народження Володимира Юхимовича Свідзінського (1885–1941), одного з найталановитіших українських поетів ХХ століття. Літературного критика, перекладача визначних класиків світової культури Гесіода, Арістофана, Публія Овідія Назона. Йому належать поетичні переклади найвизначнішої пам’ятки Київської України–Руси «Слово про похід Ігорів, Ігоря, сина Святослава, внука Олега», фрагментів вірменського епосу «Давид Сасунський», а також поетичних і прозових творів із білоруської, грузинської, польської, російської, німецької мов.

Майстер філософської пейзажної лірики, він створив галерею неповторних образів. Вірші В. Свідзінського, були піддані нищівній критиці радянськими пропагандистами, натомість високо оцінені та ретельно вивчаються українськими дослідниками. Життя цієї талановитої людини було грубо перервано репресією і трагічною загибеллю в жовтні 1941 р.

Народився Володимир Свідзінський 8 жовтня 1885 р. у селі Маянів Подільської губернії. Навчався в Тиврівському духовному училищі (1894–1899), Подільській духовній семінарії (1899–1904), в Київському комерційному інституті (1913). Втім, не набув вищої освіти, і тому у анкетах писав «незакінчена вища».

У молодому віці вивчав літературу, багато приділяючи уваги самоосвіті. На все життя Володимир полюбив поезію. Вимогливий до себе, поет Свідзінський надто прагнув досконалості та завершених форм. Робота з окремими творами займала у нього місяці, а то й роки. Перша відома публікація В. Свідзінського — поезія «Давно, давно тебе я жду…», опублікована в 1912 р. місячником «Українська хата». У Держвидаві України 1922 р. надрукована його перша збірка «Ліричні поезії».

У рік ювілею м. Куп’янську присвоєно відзнаку «Місто–герой України»

Указом Президента України № 720/2025 «Про присвоєння почесної відзнаки «Місто–герой України» було відзначено подвиг, масовий героїзм та стійкість громадян, виявлені у захисті своїх міст під час відсічі збройній агресії Російської Федерації проти України. Місту Куп’янську Харківської області присвоєно почесну відзнаку «Місто–герой України». Про це Глава держави Володимир Зеленський повідомив у своєму зверненні 1 жовтня з нагоди Дня захисників і захисниць України. «Куп’янськ був під окупацією з 27 лютого до 16 вересня 2022 року. В цей час, ризикуючи життям, містяни виходили на площу та демонстрували відданість Україні. Росіяни затримували людей і кидали до катівні. Окупанти знущалися з волонтерів, учителів, рятувальників, учасників бойових дій, представників органів державної влади. В результаті успішного Харківського контрнаступу Сили оборони України звільнили місто. Куп’янськ залишається в зоні активних бойових дій і перебуває під постійними російськими обстрілами», йдеться у повідомленні офіційного інтернет–представництва Президента України.

Педагог, літератор, агроном Матвій Довгополюк. До Міжнародного дня соціального педагога

Щороку 2 жовтня світ відзначає Міжнародний день соціального педагога. Цей день нагадує про повсякденну працю людей, які докладали та продовжують докладати чималі зусилля до створення майбутнього дітей та молоді. Матвій Лукич Довгополюк належить до плеяди вітчизняних соціальних педагогів, чий внесок у порятунок безпритульних дітей на Слобожанщині у 20–ті рр. ХХ ст. належним чином не був оцінений радянським режимом, а ім’я через репресію замовчувалось. Відчувши справжнє покликання, він вчив дітей, зібраних у Охтирському дитячому містечку, долати життєві труднощі. Дослідженню унікальних архівних джерел, поверненню українцям імені Матвія Довгополюка присвятила зусилля завідувачка сектора виховної роботи наукової бібліотеки ХНУМГ імені О.М. Бекетова харківська краєзнавиця Наталія Петрівна Тріпутіна.

Матвій Лукич Довгополюк народився 1893 р. в м. Погребище Бердичівського повіту Київської губернії. Закінчив сільськогосподарську школу у с. Махаринці на Вінниччині (1911). Працював земським агрономом на Чернігівщині, від 1913 р. — у м. Охтирка на Сумщині. Організатор і голова товариства «Просвіта» у с. Краснопіллі (1917); заступник голови, завідувач підвідділу професійної освіти.

Матвій Довгополюк — один із засновників Охтирського краєзнавчого музею (1921). Разом з Борисом Антоненком–Давидовичем та Іваном Багряним організував філію літературної організації «Плуг», був її головою. Маючи природню художню обдарованість, виявляв схильність до літературної творчості. Перша публікація Матвія Довгополюка побачила світ у 1913 р. в Охтирці (на жаль, досі видання не знайдено). Літературні твори публікував під псевдонімами М. Толь, Толь Хуртовина. За його редакцією у 1920 р. в Охтирці у видавництві Спілки споживчих товариств «Просвіта» побачив світ «Збірник пам’яті Тараса Григоровича Шевченка». У збірці опубліковано вірші Олександра Олеся, Людмили Волошки, Миколи Вороного та три статті самого М. Довгополюка: «Кайдани неволі», «Як шанують поетів», «Сторінки історії українського письменства».

?Шановні харківʼяни та гості
нашого міста!
Запрошуємо вас відвідати виставку натхнення та творчості «Джерело
краси».

? з 02.10 по 11.10
м. Харків, вул. Сумська, 25
ВЦ «Бузок» (малий зал).
⏰ з 10-00 до 18-00 щодня, крім понеділка. Вхід вільний.

? Презентує колекцію,що говорить мовою стилю та витонченостi.
Будуть представлені прикраси з натурального каміння,прекрасні творіння природи. Оновлення вінтажних прикрас.До зустрічі на виставці.✨

Для Вас, з любов'ю❤️