Super User
15 грудня 2025 року в Харкові відбулася урочиста церемонія закриття Міжнародного арт-проєкту — Фестивалю аудіовізуального мистецтва «GOLDEN FRAME’2025»
15 грудня 2025 року в Харкові відбулася урочиста церемонія закриття Міжнародного арт-проєкту — Фестивалю аудіовізуального мистецтва «GOLDEN FRAME’2025», ініційованого Харківською державною академією культури. Подія традиційно об’єднала талановитих митців, представників освітніх закладів та культурних інституцій з України й інших країн світу.
Церемонія пройшла в Інформаційно-виставковому центрі «БУЗОК» та стала підсумковим етапом масштабного міжнародного мистецького форуму.
Фестиваль «GOLDEN FRAME’2025» було реалізовано за підтримки Департаменту культури і туризму Харківської обласної військової адміністрації у партнерстві з провідними університетами та мистецькими організаціями України, Литви й Німеччини. Проєкт був спрямований на популяризацію аудіовізуального мистецтва, підтримку молодих авторів, розвиток міжнародної творчої співпраці та посилення культурного діалогу.
Славний син слобожанської родини Микола Плевако
Виповнилося 135 років від дня народження відомого українського літературознавця, бібліографа, директора першої в Харкові української гімназії імені Бориса Грінченка педагога Миколи Антоновича Плевако (1890–1941). Підготовлені ним наукові розвідки про Тараса Шевченка, Григорія Сковороду, Григорія Квітку–Основ’яненка за оригінальні фактичні матеріали отримали високі оцінки критиків. Найвизначнішим твором науковця став опублікований у співавторстві з Миколою Сумцовим і Дмитром Багалієм академічний двотомник «Хрестоматія нової української літератури». У 1930–ті рр. політичні переслідування та арешт завадили завершенню роботи над біобібліографічним збірником, який мав вмістити оповіді про понад 400 українських письменників.
Народився Микола Антонович Плевако 9 грудня 1890 р. у слободі Дворічній Куп’янського повіту Харківської губернії. Його батько був нащадком збіднілого купецького роду. Дід, Павло Федорович Плевако, мав невелику прибуткову мануфактурну крамницю. Родина його була численною: мали десятьох дітей. Павло Федорович співав українські пісні чудовим баритоном. Завдяки діду Микола і його брати з дитинства пізнали та полюбили народну творчість. Мати, Катерина Григорівна, походила із заможного селянського роду. Її батько — Григорій Оранський — був старшиною в слободі Дворічній з трьохтисячним населенням. Згадуючи роки зростання, Микола Антонович писав про себе в третій особі: «На селі пройшло його дитинство до 12 років, селу завдячує він — своєю любовію до народа українського, і знанням мови вже в часи юнацтва свого і, врешті, нахилом особливо до українського письменства, народньої поезії та етнографії в своїх наукових заняттях».
ВИСТАВКА ХУДОЖНІХ РОБІТ ДІТЕЙ ТВОРЧИХ СТУДІЙ ХАРКОВА «ТВОРЧІСТЬ У КОЖНОМУ ШТРИХУ»
ВИСТАВКА ХУДОЖНІХ РОБІТ ДІТЕЙ ТВОРЧИХ СТУДІЙ ХАРКОВА
«ТВОРЧІСТЬ У КОЖНОМУ ШТРИХУ»
11.12.2025 – 13.12.2025
ART FEST безмежно рад оголосити переможців дитячої художньої виставки «Творчість у кожному штриху»!
ART FEST з гордістю оголошує про результати нашого першого творчого конкурсу з образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва «Творчість у кожному штриху» та запрошує всіх бажаючих відвідати нашу дитячу художню виставку, що відбулася з 11 по 13 грудня в ІВЦ «Бузок». Цей захід зібрав юних талантів з різних куточків нашого рідного Харкова, які продемонстрували свої творчі здібності через живопис, малюнки та інші види мистецтва.
У цьому році ми отримали понад 50 робіт від дітей різного віку, які вражали своєю оригінальністю.
«Ця виставка – не просто конкурс, це свято творчості та самовираження для дітей. Ми були вражені їхньою майстерністю та креативністю», – зазначила організаторка заходу.
Переможці отримають дипломи та призи, а також можливість представити свої роботи на наступних виставках ART FEST. Ми щиро дякуємо всім учасникам, батькам та партнерам за підтримку та активну участь.
Запрошуємо всіх охочих відвідати виставку, насолодитися творчістю юних художників та підтримати їх у подальшому розвитку!
Долучайтеся до світу творчості разом з ART FEST!
Запрошуємо вас відвідати виставку натхнення та творчості «Джерело краси».
с 11.12 по 18.12
з 10-00 до 18-00 щодня, крім понеділка. Вхід вільний.
Презентує колекцію,що говорить мовою стилю та витонченостi.
Українське красне мистецтво художника Амвросія Ждахи
6 грудня виповнюється 170 років від дня народження видатного аквареліста, графіка, ілюстратора Амвросія Андрійовича Ждахи (1855–1927). Великий знавець історії та українського фольклору, він зробив значний внесок у збереження української культурної спадщини. Першим з українських майстрів Амвросій Ждаха ілюстрував безсмертний «Кобзар» Тараса Шевченка. Популярним ім’я художника зробили малюнки до українських народних пісень, видані окремою оригінальною серією поштових листівок на початку ХХ століття.
Митець багато працював у галузі книжкової графіки, оформляв та ілюстрував книжки переважно українських класиків: історичний роман Пантелеймона Куліша «Чорна рада» (1901), «Оповідання про Антона Головатого» Михайла Комарова (1901), оповідання Григорія Квітки–Основ’яненка «Добре роби — добре й буде» (1906), історичну повість Францішека Равіта–Гавровського «При битій дорозі» (1912), повість Євгена Гребінки «Чайковський» (1914), етнографічний збірник «Українське весілля» (1905).
Амвросій Ждаха є автором ескізів обкладинок та заставок журналів, видавничих знаків та екслібрисів. Він колекціонував козацьку зброю, цікавився етнографією та народними традиціями України. Створив два альбоми власних малюнків жіночого та чоловічого одягу, альбом акварелей писанок. Виконав у традиціях українського бароко ескізи проєктів національних інтер’єрів й меблів. Зібрав і записав два томи творів української усної народної творчості.
Першим з українських графіків, А. Ждаха розпочав працю над комплексним оформленням «Кобзаря» Т.Г. Шевченка. З вересня 1894 р. художник працював над серією акварелей на батьківщині Тараса Шевченка у с. Кирилівка та на його мальовничих околицях. Зробив замальовки місць, пов’язаних з Кобзарем. Загалом він проілюстрував вісімнадцять творів Т.Г. Шевченка. З 1896 по 1901 рр. художник створив 39 ілюстрацій до «Кобзаря». У 1914 р. видавництво «Час» видало ювілейну серію брошур з окремими творами Тараса Григоровича, обкладинки яких виконав А. Ждаха.
Українське світовідчуття Опанаса Заливахи
26 листопада виповнилося 100 років від дня народження українського живописця, графіка, скульптора, кераміста, громадського і культурного діяча, уродженця Харківщини Опанаса Івановича Заливахи (1925–2007). Талановитому митцеві судилося прожити непросте життя. Художник–шістдесятник за творче відображення своєї громадянської позиції був ув’язнений в далеких таборах суворого режиму. За незалежності України Опанас Заливаха нагороджений званням лауреата Шевченківської премії (1995). Його ім’я є одним із символів незламного духу шістдесятництва. Твори художника добре відомі в Україні та світі.
Народився Опанас Заливаха в 1925 р. у с. Гусинка Куп’янського району в сім’ї сільського коваля Івана Михайловича Заливахи. Цікавлячись сімейним корінням, Панас дізнався, що дід його був з роду мандрівних майстрів. І цілком вірогідно, що мистецькі здібності майбутньому художнику передались від предків.
Сім’я Заливах була незаможною. А з початком голоду, який охопив Харківщину в 1932–1933 рр., їй бракувало найнеобхіднішого. Щоб вижити, у 1934 р. вона переїхала до Приморського краю на Далекому Сході. Про Голодомор у Опанаса Івановича залишилися моторошні спогади. «1933 року в нас був страшенний голод. Я, пам’ятаю, тоді ходив у ясла. Іду вулицею в ясла — то так метрів п’ятсот. Тини, під тинами люди. Дехто сидить, дехто лежить, дехто ворушиться. Повертаюся з ясел, дивлюся — вже ті люди лежать, уже не ворушаться. А ми жили на околиці села, через ярок був цвинтар. Одного разу я пішов у той ярок, виліз трошки вище. Половіло жито, як хвилі. Думаю, чи я тут ще не потону? Обійшов так стернею попри того урвища, піднявся на вигін. Дивлюся — чорна земля. І люди щось принесли в рядні й кинули в яму. Я наблизився, думаю: «Щось люди носять. Що ж вони носять?» Підійшов ще ближче, дивлюся — викопана величенька яма. Не така, що на одну людину. І в неї накидано трупів. Люди пішли, видно, ще за кимось. Мені стало якось лячно. Я — ходу додому. Пізніше я довідався, що то з села вигрібали мертвих і скидали туди», розповів він у 1999 р. теж колишньому політв’язню Василю Овсієнку в інтерв’ю Харківській правозахисній групі. Ще один яскравий спомин дитинства художника пов’язаний з випадковою зустріччю з лірником і хлопчиком, його поводирем. За цими спогадами Опанас Заливаха намалював картину «У мандри», яка зберігається у Музеї мистецтв Прикарпаття.
Українська старовина у творах Олекси Стороженка
24 листопада виповнюється 220 років від дня народження українського письменника, етнографа, драматурга ХІХ століття Олекси Петровича Стороженка (1805–1874). Поціновувач старовини, він віднайшов свою особливу стежку в українській літературі. Написані на фольклорних матеріалах твори вирізняє самобутність художнього таланту О. Стороженка, позначеного гумором, знанням народної міфології, виразною образністю народної мови.
Олекса Петрович Стороженко народився в сім’ї поміщика 24 листопада 1805 р. в с. Лисогори Борзнянського повіту (нині Прилуцького району Чернігівської області). Пращури його належали до відомого з XVII століття козацького роду старшин часів Гетьманщини. Стороженки служили в Прилуцькому полку та володіли чималими маєтками на Полтавщині. Мали сімейні зв’язки з представниками відомих родин Милорадовичів, Полуботків, Горленко, Ревуцьких. У 1785 р. сім’я Стороженків отримала дворянство із внесенням до Дворянської родовідної книги Чернігівського намісництва.
Дитячі роки письменника минули в містечку Великі Будища Зіньківського повіту на Полтавщині. «Українську душу йому дав рід, почування любові до рідного краю, любові до своєї мови, до свого народу», написав про витоки письменництва Олекси Стороженка мовознавець Борис Грінченко.
Вдома юнак отримав початкову освіту. В м. Харкові з 1821 р. успішно навчався у приватному шляхетному пансіоні з правами гімназії М.К. Робуша. Після завершення науки повернувся на Полтавщину. Там і відбулась у 1823 р. доленосна зустріч Стороженка з молодим письменником Миколою Гоголем. Можливо, саме тоді Олекса вирішив спробувати себе на письменницькій ниві. Яскраві враження, наповнені особистими переживаннями та спостереженнями, він виклав у есе «Спогад».
У День пам’яті жертв Голодомору Де б ви не були, запаліть Свічку пам’яті!
У День пам’яті жертв Голодомору
Де б ви не були, запаліть Свічку пам’яті!
Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2025–му День пам’яті жертв голодоморів припадає на 22 листопада.
Український інститут національної пам’яті закликав усіх цього дня згадати в Загальнонаціональній хвилині мовчання о 16.00 про мільйони людських життів, які Україна втратила через Голодомор і масові штучні голоди. Відвідати місця пам’яті жертв Голодомору в своєму населеному пункті. І запалити із настанням темряви свічки пам’яті на підвіконнях. Це вияв нашої скорботи і віри в майбутнє! Адже кожен вогник у вікні свідчить, що ми, живі, пам’ятаємо про померлих.
Україна внаслідок масових штучних голодів втратила мільйони людських життів. У 2006 році Законом України Голодомор 1932–1933 років визнаний геноцидом Українського народу. Сьогодні рашисти як спадкоємці того режиму знову коять злочини проти людяності та геноцидні дії на українській землі.