21 листопада — День Гідності та Свободи

Цього дня у 2004 та 2013 роках на столичний Майдан Незалежності вийшли небайдужі громадяни. У листопаді 2004–го — щоб захистити своє право на чесні вибори. За дев’ять років — щоб обстояти свою гідність та європейське майбутнє України. Ці дві українські революції корінним чином вплинули на новітню історію нашої країни і тому безпосередньо стосуються подій сьогодення. Нині на фронті наші воїни у боротьбі з підступним ворогом відстоюють Гідність і Свободу, які стали гаслом українського громадянського суспільства, що остаточно відкинуло імперське минуле, обрало майбутнє України у цивілізованому світі і торує шлях до справжньої незалежності. Героїчна боротьба українців продовжується, перебуваючи у центрі уваги світової політики.

День Гідності та Свободи встановлено Указом Президента України № 872/2014 від 13 листопада 2014 р. «з метою збереження й донесення до сучасного та майбутніх поколінь об’єктивної інформації про доленосні події в Україні початку ХХІ століття, а також віддання належної шани патріотизму й мужності громадян, які восени 2004 року та у листопаді 2013 року — лютому 2014 року постали на захист демократичних цінностей, прав і свобод людини і громадянина, національних інтересів нашої держави та її європейського вибору».

Помаранчева революція у 2004 році надала поштовх до духовного відродження нації, відновлення історичної пам’яті, збереження української ідентичності. Перед усім світом вона засвідчила неспинний розвиток в Україні громадянського суспільства, згодного боротися за демократичні цінності — права людини, політичні і громадянські свободи. За даними соціологів, у подіях Помаранчевої революції взяли участь понад 6,6 мільйонів громадян. Загально відомими стали гасла «Разом нас багато, нас не подолати!», «Свободу не спинити!», «Разом — сила!».

Давайте знайомитись!

Мене звати Гундич Наталя.
За роки роботи у наймі та на замовлення я відчула нестачу самовираження. Я запитала себе: "Навіщо я малюю?".
Мене переслідувала жага до самовираження і реалізації власних ідей.

І от у 30 років я почала.
Саме тому останнім часом я пішла у творчий відрив та експерименти! Це неймовірне відчуття наповненості та азарту. Таким чином кожна ідея відгукується у самісіньке серце. Сповнена натхненням, я успішно долаю депресію та бачу сенс у довгих роках творчості, які я нарешті можу реалізувати для себе.

Запрошую вас доєднатися до спільноти і спостерігати, до чого може довести цей шлях!

https://www.instagram.com/hundych_artist?igsh=Y2tod20wNDRzem95&fbclid=IwZXh0bgNhZW0CMTAAYnJpZBExUDZMNVpFSjZ4b1NnbHF2V3NydGMGYXBwX2lkEDIyMjAzOTE3ODgyMDA4OTIAAR7DLi0uZwA9sNierVdOPQODvPkksk55VVX2KHLyuv3BrgAAmUT997sNlrxJdg_aem_Y3XwWbINrBlD0FEfvgUydg

Персональна виставка Олександри Торяник
«ПАЛІТРА ЖИТТЯ»
19-23 листопада 2025

Народилась 5 липня 1967 року вмісті ХАРКІВ. Вищу освіту здобула у Харківськомуполітехнічному інституті. Інженер теплоенергетик. З дитинства обожнюваламалювати, майструвати, творити щось своїми руками, дуже захоплюваласяфотозйомкою. Мріяла перенести на полотносвої фотографії, краєвиди, квіти. Але дорога до здійснення мрії буладовгою.

Тільки у 2009 році почалазайматися у художній студії Art People під керівництвомСвітлани Юдіної.
У 2015 році навчалася вшколі декоративно-прикладного мистецтва та креативного рукоділля«Шовковий шлях» під керівництвом Качалової Світлани Борисівни.

Закінчила базовий курс печворка, курс вишивки шовковими стрічками, валяння. Приймала участь уконкурсах та виставках декоративно-прикладного мистецтва. Але, найголовніше – це студія Art People. Курсакадемічного малюнка, акварельний курс, скетчінг, батик, різні майстер-класи.Декілька разів приймала участь у виставках студії Art People у виставковомуцентрі «Бузок».

2020 рік - брала участь у виставці у приватній художній галереї Генріха Семирадського «Вдячні нащадки геніальному майстру». Після по чатку війни заняття в студіїзупинились. Згодом ми
, хто залишився урідному місці, невеличка група «Шалені Бджілки», відновили заняття. Під часвійни організували три колективні виставки. 2024 рік, травень – груповавиставка «Миттєвості» в галереї «Бузок». 2024 рік, липень – другавиставка «Миттєвості» у великій залі галереї «Бузок», виставка «Акварельнімиттєвості» у малій залі галереї. 2025 рік, травень, червень – персональнавиставка «Миттєвості» в галереї ДІАЗ міста Умань. Мої картини знаходяться урізних куточках світу – Німеччина, Іспанія, Америка, Литва.

Більше 50-ти картин яподарувала своїм друзям. Але з початком війни творчість відійшла на другийплан. Маю посвідчення донора, маю посвідчення волонтера.

Зроби крок назустріч. До Міжнародного дня толерантності

16 листопада за рішенням Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) в усьому світі відзначається Міжнародний день толерантності. Цього дня 1995 р. ЮНЕСКО ухвалила Декларацію принципів терпимості. А 1996 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію 51/95, яка проголосила 16 листопада Міжнародним днем толерантності.

У Декларації принципів терпимості йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхньої раси, статі, мови, національної належності, релігії або стану здоров’я. Ці принципи, визначені в Загальній декларації прав людини (1948), яка проголошує повагу до індивідуальності, її прав і свобод, неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду, і встановлює покарання за цей злочин. Принципи рівності та недискримінації закріплені також актами міжнародного та багатьох національних законодавств, згідно з якими всі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах.

ЮНЕСКО захищає культурні надбання та їх збереження і розвиток, підтримує мовне розмаїття. Сприяє поширенню та використанню найрізноманітніших знань, у тому числі унікальних знань та умінь корінних народів. Уся ця багатогранність поглядів, підходів та світосприйняття здатна за допомогою діалогу та обміну думками відкрити перед людством нові горизонти.

Славний син Слобожанщини видатний український історик

Дмитро Яворницький

Виповнилося 170 років від дня народження історика, археолога, етнографа, фольклориста, письменника Дмитра Івановича Яворницького (1855–1940). Він прославився як один з найуспішніших дослідників козацької доби, автор фундаментальної роботи «Історія запорізьких козаків». Також збирач пісень і легенд, археолог і музейник, який віднайшов і врятував від забуття чимало пам’яток козацької старовини.

Народився Дмитро Яворницький 25 жовтня (6 листопада) 1855 р. в с. Сонцівка (нині с. Борисівка) Харківського повіту Харківської губернії в незаможній родині дяка та селянки. Тут відбулося знайомство Дмитра з побутом, традиціями, співочою спадщиною українського народу. Дід Дмитра Івановича, Яким Федорович Яворницький, також належав до духівництва і володів невеличким хутором «Яворницький» у Зміївському повіті Харківської губернії, який згодом успадкував вчений.

Початкову освіту Дмитро здобув у Харківському повітовому училищі. У 1874 р. за наполяганням батька вступив до Харківської духовної семінарії, але залишив навчання. З 1877 р. навчався в Харківському університеті на історико–філологічному факультеті. В університеті у Дмитра Яворницького склалися надзвичайно приязні стосунки з відомими проукраїнськими поглядами викладачами, професорами Олександром Потебнею і Миколою Сумцовим. Поступово відбувалося становлення Д. Яворницького як науковця. Невдовзі О. Потебня запросив його до участі в студентському гуртку з вивчення історії та звичаїв українського народу.

ХУДОЖНЯ ВИСТАВКА «ВІДОБРАЖЕННЯ»
УЧНІВ ХУДОЖНЬОГО ВІДДІЛЕННЯ
КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ МИСТЕЦЬКОЇ ОСВІТИ
«ДИТЯЧА ШКОЛА МИСТЕЦТВ № 6»
ХАРКІВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

Під патронатом Харківського міського голови Ігоря Терехова за підтримки Департаменту культури Харківської міської ради з 05.11.2025 по 09.11.2025 в інформаційно-виставковому центрі "Бузок" відбудеться виставка художніх робіт "ВІДОБРАЖЕННЯ" учнів художнього відділення «Дитячої школа мистецтв № 6», присвяченої Дню працівників культури та майстрів народного мистецтва України.

Діти — найщиріші художники, і кожна їхня робота, відображена на полотні – це маленьке віконце у внутрішній всесвіт дитини, де кольори говорять голосніше за слова.

В експозиції представлено понад 60 художніх творів учнів різних років, виконаних у техніках живопису, графіки, а також створених у жанрах пейзажу, натюрморту, портрету та інших, де кожна робота сповнена світла, добра та віри у життя, що так потрібна нам сьогодні.

Вона є свідченням того, що творчість і культура – це не розкіш, а фундаментальне середовище, в якому народжується, зростає і відображається Людина.

Це наш культурний фронт, де краса і чиста емоція протистоять руйнуванню. Дитяча душа, відображена на полотні, - це й заклик до миру, це наша найсильніша зброя віри в Перемогу Світла.

Ми щиро вітаємо усіх працівників культури, хто плекає духовність нашої нації!

Бажаємо вам невичерпного натхнення, миру, безпеки та найголовніше – можливості й надалі творити, навчати та будувати мости між поколіннями.

Запрошуємо всіх шанувальників мистецтва, представників ЗМІ та громадськість зануритися у відображення кольорового світу, який створили наші учні!

Видатний живописець Слобожанщини Дмитро Безперчий

Виповнилося 200 років від дня народження українського живописця, графіка, педагога Дмитра Івановича Безперчого (1825–1913). Завдяки таланту, працелюбству і майстерно виконаним роботам він за життя став відомим живописцем Слобожанщини. Дмитра Безперчого згадують як першого вчителя визначних художників С. Васильківського, Г. Семирадського, М. Ткаченка, П. Левченка, П. Мартиновича, В. Беклемішева.

Він народився 30 жовтня 1825 р. на Білгородщині в с. Борисівка у багатодітній сім’ї кріпака, іконописця Івана Безперчого. Батько розписував іконостаси та церкви, мистецький талант передався синові. Розпізнавши у Дмитрика хист до малювання, Іван Безперчий став для майбутнього художника натхненником і першим вчителем.

Професійних навичок Дмитро набув у майстерні видатного живописця Карла Брюллова у м. Санкт–Петербурзі. У 1841 р. 15–річний юнак став вільним слухачем Академії мистецтв. Навчаючись, він познайомився з Тарасом Шевченком, який також брав уроки майстерності у професора Брюллова. Юного художника захопила ілюстрація. Він першим ілюстрував повість Миколи Гоголя «Тарас Бульба». Під впливом Т. Шевченка задумав серію малюнків до поеми «Гайдамаки». Сільська народна тематика надалі стала провідною у жанрових творах художника.

У 1846 р. Дмитро Безперчий отримав звання некласного художника історичного та портретного живопису і повернувся в Україну. Викладав малювання у Ніжинському ліцеї. У 1850–1900 рр. працював у реальному училищі, 2–й і 3–й гімназіях Харкова. Викладав у малювальній школі Марії Раєвської–Іванової. Брав участь 1894 р. у підготовці статуту школи. Вітав і всіма силами допомагав прискорити відкриття Харківського міського художньо–промислового музею (1886).

Голос пам’яті Тамари Мороз–Стрілець

У жовтні виповнилося 120 років від дня народження української письменниці, літературознавиці Тамари Михайлівни Мороз–Стрілець (1905–1994). Удова репресованого письменника Григорія Косинки, за радянських часів вона доклала чимало зусиль до повернення в історію літератури та увічнення пам’яті імен літераторів «Розстріляного Відродження».

Народилася Тамара Мороз 27 жовтня 1905 р. в сім’ї службовця з Чернігівщини, висланого до м. Полтави за участь у революційних подіях 1905 року. Батько, Михайло Наумович Мороз (1876–1938), один із співзасновників УАПЦ, у 1919–1924 рр. обирався головою Всеукраїнської православної церковної ради, за що неодноразово був репресований і загинув у часи «Великого терору». У Києві, куди ще до початку буремних подій 1917–1921 рр. переїхала родина, М. Мороз працював у статистичному відділі Київського губернського земства. Самоук за освітою, Михайло Наумович намагався надати можливість дочці та її двом братам здобути гідну освіту. Тамара закінчила Другу українську гімназію імені Кирило–Мефодіївського братства. Навчалася у Київському художньому інституті на кінофотовідділі малярського факультету (1927–1930), а також на операторському факультеті Київського інституту кінематографії. У 1924 р. познайомилась і згодом стала дружиною молодого талановитого письменника Григорія Стрільця (мав творчий псевдонім Косинка).

Запорукою довірливих стосунків подружжя були спільні інтереси. Тамара Михайлівна завжди була поруч з чоловіком на літературних зустрічах, творчих вечорах як у Києві, так і у Харкові. Г. Косинка повсякчас у гущі дискусій: полемізує, доводить свою правоту, погоджуючись з іншою думкою або сперечаючись. Вимогливий до літератури і, в першу чергу до себе, завжди послуговувався принципом — «Коли не можеш дати у творчості силу, рівну найкращим художникам слова — не псуй паперу!».

Запрошую всіх на виставку виробів ручної роботи спільноти слобожанських майстринь @tvorchi_sertsia, в якій я також братиму участь.
Везу ваші улюблені продукти і деякі новиночки ?
Зустрічатиму вас за будь-якої погоди ?

?️ 31 жовтня - 02 листопада
⏰ 10-00 - 18-00 (неділя до 17-00)
?м. Харків, вул. Сумська, 25,
праве крило ХНАТОБу
ІВЦ «Бузок»

ВХІД ВІЛЬНИЙ

Персональна творча виставка Тетяни Демченко

«Щоб не плакати, я малювала»

28.10.2025 – 07.11.2025

       Для мене малювати – це зберігати себе під час війни. Щоб гамувати в собі біль, розпач, страхи я знайшла спосіб – писати картини. Не малювати щось на паперці, а передавати силу почуттів, масштабно, в кольорі,  давати їм вихід.

       Отак – пензлями клалися фарби з думками, мріями й почуттями. Цією  виставкою хочу показати, що малювати можуть  усі.  Не всі  спробували.

       Пабло Пикассо казав «Живопис  –  це інший спосіб вести щоденник». Я з ним погоджуюсь. Слова підбираешь як і фарби, але написане можна ї побачити.

Запрошую від щирого серця на виставку!