Шевченкіана репресованого митця Георгія Магмедова

Виповнилося 105 років від дня народження заслуженого художника України, який працював у станковому живопису і графіці, Георгія Івановича Магмедова (Мегмедова) (1921–2001). У студентські роки художник був репресований. А повернувшись до творчості, значну її частину присвятив створенню художніх творів, присвячених жанрово–історичним темам, висвітленню образу Тараса Шевченка.

Народився Георгій 6 травня 1921 р. на узбережжі Західного Кавказу у м. Сочі Чорноморської губернії в родині обрусілих греків Мегмедових. З дитинства захоплювався малюванням. З переїздом сім’ї у Харків Георгій здобував освіту в Харківському художньому училищі. З 1936 р. вчився у випускника Празької академії образотворчих мистецтв Володимира Кобринського — колишнього політемігранта, заарештованого і страченого НКВС восени 1937 р. Після чого Г. Мегмедов навчався у відомого педагога Михайла Дерегуса.

Як згадувала племінниця художника Лідія Завальна, політичні репресії захопили й студентів, адже серед велелюдної громади молоді точно були сексоти НКВС. Жовтневого вечора 1940 р. Георгій з двома товаришами готували стінгазету. А вранці їх заарештували. Один зі звинувачених під примусом не витримав морального, фізичного тиску і «визнав провину», що визначило долі «спільників».

Харківським обласним судом 5 березня 1941 р. Георгій Мегмедов був засуджений на 8 років позбавлення волі у віддалених таборах з пораженням у правах на 3 роки. Звинувачення було «хитким», на суді частина свідків не підтвердила події «злочину». Та й часи «єжовщини» минули. Тому ухвалою Верховного Суду УРСР від 8 травня 1941 р. термін покарання було скорочено до 5 років позбавлення волі з обмеженням прав на 3 роки. На час розгляду апеляції Мегмедов залишався в Харкові, у холодногірській в’язниці.

Творчі пошуки українського авангардиста Георгія Цапка

У травні виповниться 130 років від дня народження українського художника театру, живописця, графіка Георгія Антоновича Цапка (1896–1971). Митця вважають одним із найбільш відомих художників міжвоєнного періоду у Харкові.

Він харків’янин. Батько, Антон Андрійович, мешкав за адресою вулиця Усівська, 10, неподалік від залізничного вокзалу і певно працював на залізниці. Народився Георгій 1 (2) травня 1896 р. Навчався в Харківському художньому училищі (1914–1918) у видатних майстрів Ладіслава Тракала, Гаврила Горєлова, Михайла Пестрикова. Їх знання та авторитет, а також дружба з однокашниками — яскравими представниками українського авангарду, вплинули на формування художника.

На завершальний, 1917–1918 навчальний рік, припала енергійна мистецька діяльність Георгія. Разом з однодумцями Борисом Косаревим, Володимиром Бобрицьким, Володимиром Дьяковим, Миколою Калмиковим, Миколою Міщенком, Болеславом–Ярославом Цибісом молодий художник оголосив про створення творчого кубофутуристичного угруповання «Спілка Семи». Трохи пізніше до новітніх творчих проєктів харківської художньої молоді завзято долучилися Василь Єрмілов, Олександр Гладков, Мане–Кац. Перша «Виставка Семи» відбулась у стінах alma mater у грудні 1917 — січні 1918 р. У Харкові був опублікований збірник–альбом «Семь плюс три» з репродукціями картин.

Роботи молодих художників набули популярності, а їх автори притягнули до себе увагу громадськості. Георгію Цапку та Борису Косареву замовили художні розписи та декорування центрального залу іподрому, фойє харківського цирку, інтер’єрів кабаре «Дім Артиста», яке відкрилось у цокольному поверсі Будинку «Саламандра».

ЦЕ НЕ ПРОСТО БІСЕР — ЦЕ МИСТЕЦТВО

Вперше у Харкові виставка «Творчі серця: Світ бісеру» від спільноти майстринь Слобожанщини «Творчі серця».

Ця виставка — про більше, ніж прикраси. Це про ідею, яка народилась тут, у Харкові, у прифронтовому місті під час війни. Саме в цей непростий час творчість стала опорою, а бісер — способом зберігати внутрішній баланс, красу і світло всередині. Багато майстринь нашої спільноти об’єднані любов’ю до бісеру. І сьогодні це вже не просто хобі — це сучасне мистецтво, яке говорить мовою деталей, форми і відчуттів. Бісер став частиною нашого життя — у прикрасах, образах, настрої. Він поруч із нами і допомагає відчувати себе красивими, живими, справжніми. Також ми прагнемо познайомити відвідувачів із напрямом бісеру як сучасного мистецтва, показати різноманіття технік і форм та розповісти про актуальні прикраси з бісеру — їхні стилі, назви й можливості поєднання в образі. Ця виставка — про сучасний бісер, про жінок, які творять навіть у складні часи,  про красу, яка не зникає, а стає ще глибшою.
Нашу виставку можна відвідати в ІВЦ «Бузок», вул. Сумська, 25.

? 2–9 травня
? 10:00–18:00 (понеділок — вихідний)

Ми щиро вдячні кожному відвідувачу за підтримку нашої ручної праці. І маємо надію, що ця виставка стане доброю традицією для Харкова. Будемо раді бачити вас і на наших наступних виставках handmade від спільноти «Творчі серця». До нових творчих зустрічей.

Лауреат Нобелівської премії Саймон Кузнець

Виповнилося 125 років від дня народження українського і американського економіста, лауреата Нобелівської премії Семена Кузнеця (Саймона Сміта) (1901–1985). Відомий науковець і громадянин Сполучених Штатів, роботи якого вирізнялись аналітичністю і струнким викладенням економічної теорії та історії. Вчений був першим дослідником нової для того часу галузі економіки — вивчення національного доходу. Він увійшов в історію економічної науки як дослідник проблем, пов’язаних з національним доходом, економічними циклами та економічним зростанням. Також він став творцем теорії будівельних циклів — коливань тривалістю у 18–25 років, поєднаних з періодичним масовим оновленням житла новим поколінням. Вивчаючи особливості демографічних процесів, С. Кузнець відкрив закономірність динаміки цього явища та ряд важливих законів розвитку світової економіки. Ввів і закріпив терміни економічної науки «Закон Кузнеця», «Великий маятник», «Гіпотеза Кузнеця».

Семен Абрамович Кузнець народився 30 квітня 1901 р. в м. Пінську, повітовому центрі Мінської губернії (сучасна територія Білорусі). Через загрози Першої світової війни сім’я Кузнеця виїхала в глиб імперії. Деякий час Семен з матір’ю і двома братами проживали в Рівному, Києві. Зупинка сім’ї в Харкові обернулася шестирічним перебуванням в місті у 1915–1922 рр. Родина оселилась на розі Благовіщенської та Дмитрівської вулиць у приміщенні, відведеному біженцям. У 1915–1917 рр. юнак досить успішно навчався у Другому Харківському реальному училищі. У свідоцтві С.А. Кузнеця про завершення навчання проставлені вісім «п’ятірок», п’ять «четвірок». Вдало склавши іспити за вищий додатковий клас, отримав омріяне право здобувати освіту у вищому навчальному закладі. Місцем навчання Семен Кузнець обрав нещодавно відкритий Харківський комерційний інститут, розташований у побудованому в 1916 р. за проєктом О.М. Бекетова навчальному корпусі по вулиці Єпархіальній (нині Алчевських).